У першу чергу оцінку нашій роботі дали самі покупці: за останні п’ять років реалізація хлібобулочної продукції нашого комбінату зросла з 38-ми середньодобових тонн до 50-ти і вище; за минулий місяць, наприклад, ми виготовляли по 52 тонни за добу. Це вагомий показник, якщо врахувати, що всі ми працюємо в умовах кризи. Кризовий фактор ми суттєво відчуваємо на собі, адже наша продукція спрямована на безпосереднього покупця, а купівельна спроможність населення сьогодні дуже низька. Особливо це позначається на реалізації кондитерських виробів, зокрема дорогих, адже люди шукають щось смачне, але дешевше. – Нарощування обсягів виробництва у кризовий час – нелегка справа. Як вам це вдалося, Світлано Миронівно? – Виробляти і реалізовувати продукцію в таких обсягах вдалося завдяки тому, що за ці роки ми майже повністю замінили технологічне обладнання. Вже підходимо до завершення реконструкції підприємства. Сьогодні у нас працює сучасне енергозберігаюче обладнання виробництва Німеччини, Словенії, Чехії, Швеції, яке дозволяє нарощувати обсяги продукції при зменшенні енергозатрат у два рази. – За які кошти було закуплено таке обладнання? – Частково – це власні кошти підприємства, а частково – це банківський кредит. У 2008 році ми, написавши бізнес-план, отримали в «Укрексімбанку» кредит за програмою ЄБРР за досить гарні відсотки. Ми ще виплачуватимемо цей кредит до квітня 2012 року, але він дав нам змогу, наприклад, закупити сучасну лінію виробництва батонів. Це найдорожчий вид хлібобулочної продукції, проте він у нас зараз дуже якісний, тому люди, крім дешевих видів хліба, охоче купують наші батони. Хлібокомбінат націлений на продукцію для масового покупця, тому випікаємо такі види хліба, які найбільше споживаються. – Нещодавно Кабмін скасував з 1 липня квоти на вивезення зерна з України, які діяли в нинішньому маркетинговому році. Це якимось чином вплине на виробників хліба в Україні і, зокрема, на вашу продукцію? – Цей маркетинговий рік (маю на увазі 2010-2011 рр.) взагалі складний для хлібопекарів. Адже ціни на пшеницю зросли на 74 відсотки, на жито – у два рази. На пшеничне борошно – на 46-52%, на житнє – на 89%. Це жахливі речі. При цьому ми не підняли значно ціну на хліб. І все завдяки тому, що знизили енергоємність продукції. Однак все одно вимушені переглядати ціни на свою продукцію. Скажімо, в лютому два рази піднімали ціну на хліб, бо просто не можемо цього не робити – внутрішніх резервів, щоб утримувати низькі ціни, не залишилось. Хоча ми усвідомлюємо, що виробляємо соціально значимий продукт. І наші працівники купують наш хліб за такими ж цінами, як усі інші покупці, а зарплата не зростає на такі ж відсотки, які я назвала щодо росту цін на борошно. Ось я зараз знову пишу бізнес-план, оскільки Аграрний фонд нам виділяє борошно і нам необхідно заплатити 4,5 млн. грн., щоб його отримати. Тобто потрібно заплатити наперед. А цих коштів у нас нема, бо закумулювати такі великі кошти на виробництві вкрай важко через низьку рентабельність виробництва. Нам у нинішніх умовах, як, зрештою, багатьом виробникам, важко спрогнозувати ситуацію. Хто може передбачити, як ще зросте ціна на бензин, приміром? А ми від цього дуже залежимо. – І все ж Антимонопольний комітет визнав вас, здається, монополістом на прикарпатських теренах. Тобто ви диктуєте «моду» на хліб, на його ціни… Як почуваєтеся в такому статусі? – Це розрахунки Антимонопольного комітету, у них своя методика таких визначень. За статистикою, у нас в області кожен мешканець споживає 10 кг хліба на душу. Це далеко не точна цифра. Ми ж оцінюємо ситуацію інакше. В області, наприклад, працює майже 180 суб’єктів підприємницької діяльності, які випікають хліб. Це величезна кількість. За розрахунками, які можна було б провести, щоб визначити потребу прикарпатського населення в хлібі, то вона становила б понад 400 тонн на добу, а ми ж виготовляємо лише 52 тонни в середньому. Тож ніяк не можемо бути монополістами. І сказати, що ми щось диктуємо, не можна. Більше того, можливо, саме наше підприємство є своєрідним фактором стримування росту ціни хліба в області, бо наш хліб не є найдорожчим. Але, крім того, ніколи не ставили за мету демпінгувати ціни. Стараємося оптимізувати ситуацію. Я взагалі – за здорову конкуренцію, бо саме конкуренція сприяє поліпшенню якості і самої продукції, і обслуговування. Але я – за справедливу конкуренцію, бо з приватниками нам «тягатися» важко. Адже ми сплачуємо всі податки, повністю – легальну зарплату і соціальні виплати. І все це зовсім не ті «заробляння», що у приватника. Тобто це не надто справедливо, я вважаю. Але ми співіснуємо на цьому ринку. І кожен може побачити, що в наших магазинах і на базарах є величезна пропозиція від виробників і прикарпатських, і навіть з сусідніх областей. Будь-який хліб знаходить свого покупця. – Яким чином знаходите свого покупця ви? – Найперше те, що виробляємо більше хліба – пряма ознака того, що люди оцінили саме нашу продукцію. Вони її запитують у продавців і купують в усіх невеличких магазинах та супермаркетах. Крім того, ми значно розширили свою фірмову торгівлю. На сьогодні маємо майже 40 торговельних точок по області. Це для нас важливо, бо, скажімо, супермаркети замовляють у нас обмежений асортимент: три-чотири види хліба, а кондитерську продукцію майже не замовляють, бо випікають своє. Тому ми пішли тим шляхом, що встановили по місту й області кілька кіосків, працюють і наші трейлери. І бачимо, що населення відгукується з вдячністю, бо в наших точках є завжди свіжий хліб, поряд з місцем проживання. Правда, з владою таке питання торгівлі владнати важко, особливо з архітектурою. Тим більше, в Івано-Франківську є рішення про те, щоб не встановлювати малі архітектурні форми, бо вони псують загальний вигляд міста. Але ж ми й не просимося у центр міста, ми хочемо торгувати в спальних районах. Тож підготували лист до міського голови з проханням дозволити торгувати в певних місцях. Хочемо й мусимо ще розвивати свою торгівлю, бо бачимо, що є позитивний результат. Щодня по області із свіжим хлібом виїжджають з комбінатівських воріт 50 одиниць власного автотранспорту. Це фактично ціла автоколона. Але життя змусило, і вважаю, що мати в розпорядженні власні машини – це правильне рішення, бо тоді на ваш стіл потрапить справді свіжовипечений хліб. – У передвеликодні дні зростає попит не лише на хліб, а й на кондитерські вироби, на такий незамінимий атрибут – паски. Що пропонуєте? Чи буде щось незвичне? – Паски печемо неодмінно! Причому найрізноманітніших розмірів і форм. У цьому році пропонуємо пасочки у паперових формочках – як кекси, щоб помістилися у невеличкий великодній кошичок. Цього року розробили також три нові торти – спробуємо робити і трошки у вищій ціновій категорії. Минулого року ми виготовили 11 тонн пасок – і всі продали. Це були паски вагою і 0,3, і 0,5, і 0,8 кг, і навіть 50-грамові, які люди розкуповують, щоб занести, за українською традицією, на могилки. Ми намагаємося задовольнити будь-який попит. Думаю, і в цьому році наші свіжі, пахучі, красиві паски сподобаються прикарпатцям. Записала Наталка Стрілець
