Естетично і практично Кілька років тому міський голова Віктор Анушкевичус мав намір змінити технологію капітальних ремонтів вулиць міста і доручив комунальникам прорахувати вартість робіт із застосуванням асфальту та з використанням дорожньої плитки. За задумом мера, першою вулицею, де під час капітального ремонту не лише тротуари, а й проїжджу частину вимощували б плиткою, мала стати вулиця Бельведерська. На користь такого варіанта міський голова тоді наводив досить переконливі аргументи. Плитка екологічно чистіша, ніж асфальт. У разі потреби (скажімо, для ремонту підземних комунікацій) її легко можна демонтувати, складувати, а потім ту ж плитку укласти знову. Зрештою, плитка естетичніше виглядає. А якщо це виявиться ще й дешевше, — то взагалі чудово! Комунальники меру жодним чином перечити не стали. Їхні підрахунки тоді показали, що вимощувати вулиці плиткою справді дещо дешевше. І якби капітальний ремонт вулиці Бельведерської почали два роки тому, цілком можливо, її дійсно б не асфальтували. Але до завершення будівництва нового мікрорайону в межах вулиць Орлика-Короля Данила капітальний ремонт Бельведерської визнали недоцільним. А ось верхній шар проїжджих частин решти вулиць, що тоді перебували в капремонті, виконували таки в асфальтобетоні. Хоча, як свого часу наголошував попередній керівник міськжитлокомунгоспу Петро Косюк, особисто він волів би вимощувати дороги або бруківкою, або плиткою. Тим більше, що вже є позитивний досвід. Коли Петро Петрович вперше очолив управління комунального господарства при другому міському голові Богданові Боровичу, то привіз базальтову бруківку, якою орендне управління «Автошлях» вимостило дорогу під залізничним переїздом на вулиці Вовчинецькій. Таким чином вирішили одвічну проблему ям під мостом. Зрештою, пан Косюк має всі підстави цим пишатися, адже відтоді та дорога й справді не потребує жодного ремонту. Ідея була хороша Але наразі про мощення проїжджих частин міських вулиць вже не йдеться. Їх й надалі встелятимуть асфальтом. Нагадаємо, що міська рада ухвалила рішення про капітальний ремонт і будівництво семи міських вулиць на тендерній основі на загальну суму 30 мільйонів гривень, яку місто повертатиме підряднику із коштів транспортного збору впродовж трьох років. Цього тижня управління житлово-комунального господарства надасть технічну документацію на ремонт перших трьох: Бельведерської, Дудаєва та 24 Серпня. Про це повідомив головний інженер міськжитлокомунгоспу Микола Ковальчук. Він погоджується, що ідея вимощувати дороги плиткою була хорошою. Але коли підрахували, то цей метод виявився вже дещо дорожчим. Хоча й не на багато. Зрештою, різниця підрахунків затрат на влаштування верхнього шару проїжджих частин в асфальтному покритті та при мощенні плиткою коливається всього у кілька десятків гривень за квадратний метр. Лише колись дешевшою була плитка, а зараз асфальт. Здорожчання в основному відбувається за рахунок влаштування основи. Під асфальтне покриття її робити легше. Технологія ж мощення вимагає ще й бетонної стяжки, подушки з піску, трамбування і вирівнювання перед укладанням. Але навіть незважаючи на це, при інтенсивному русі транспорту плитка може просісти. Тому, каже Микола Ковальчук, на вулицях з інтенсивним рухом класти плитку недоцільно. Робити це можна і треба переважно в пішохідній зоні. Хоча якщо придивитись, то навіть на таких вулицях, як Низова, на частині Галицької та на площі Ринок, де рух транспорту начебто й обмежений, плитка вже давно просіла. І вирівнювати її ніхто не поспішає.
Згубна економічна доцільність Свого часу бруківку, яка ще де-не-де збереглася в середмісті Івано-Франківська, згубила так звана економічна доцільність. Під час комплексної реконструкції центральної частини міста у 1989-2000 роках бруківку з площі Ринок та частини вулиці Галицької зняли і перевезли на Привокзальну площу, бо вирішили, що завантажену транспортом проїжджу частину перед вокзалом доцільніше викласти саме «вічною» бруківкою. Правда, тієї старої бруківки на всю Привокзальну площу все одно не вистачило, тож довелося її докуповувати. Але така «комбінація» обійшлася дешевше, ніж купувати нову бруківку повністю на всю площу. І якщо Привокзальна площа від мощення бруківкою тільки виграла, то площа Ринок, згодом вимощена плиткою львівської фірми «Магік», можна сказати, лише втратила свою автентичну історичну цінність та привабливість. Пізніше, під час ремонту вулиці імені Леся Курбаса, з її проїжджої частини зняли шашку, щоб нею вимостити площу перед обласною філармонією, а вулицю Курбаса заасфальтували. Зникла шашка і з подвір’я дитячого садочка на вулиці Шевченка. Щоправда, згодом шашкою вимостили тротуар перед однією з новобудов на цій же вулиці. Зараз івано-франківські вулиці, вимощені бруківкою чи шашкою, можна, як кажуть, на пальцях перелічити. Та й бруківка на них здебільшого перебуває в жалюгідному стані і потребує ремонту. Але комунальники до цього байдужі. Замість того щоб бруківку підрівняти, вони її по-варварськи засипають асфальтом чи заливають бетоном. Це яскраво видно на вулицях Галицькій, Олеся Гончара, інших. Є в місті й кілька вулиць, вимощених так званою шестикутною шашкою системи Трилінського. Зокрема, вона збереглась на вулицях Вірменській, частинах Тринітарської та Станіславської. Нею ж вимощені і кілька зупинок громадського транспорту на Галицькій та Дністровській. Прикро, що через економічну доцільність руйнується історичне середовище старого Станиславова, однією зі складових якого є стара бруківка. ...Колись давно теперішня вулиця імені Гетьмана Мазепи називалася вулицею Брукованою. Переказують, що бруківкою була встелена дорога через Крихівці, Драгомирчани до Лисця. Зараз тут, звісно, асфальт. З’явився він на цій дорозі начебто одразу після великої аварії, котра сталася через слизьку бруківку після дощу. На одному подвір’ї між вулицями Січових стрільців та Вічевим майданом ще можна відшукати й дерев’яну бруківку. Окрім вулиць, побачити бруківку чи шашку зараз можна в інтер’єрах кількох кафе. Стах Мірчук Архівні фото Любомира Стасіва
