Продавці здоров’я, або Заробіток на хворих
Фармацевтика у всі часи була справою прибутковою. А сьогодні й поготів. Кожна українська сім’я обов’язково зберігає певний запас ліків удома, а люди з серйозними хворобами змушені постійно купувати дорогі препарати. Наприклад, в Україні станом на 2011 рік кількість людей, які мають хвороби системи кровообігу, досягла 25,8 мільйона, а 20 відсотків українців (це приблизно 9 мільйонів) відчувають печію як мінімум раз на тиждень.
Сьогодні лікарські препарати – не лише справжнісіньке золоте дно для виробників, але й предмет для створення першокласних схем спекулювання на людських недугах. Конкуренція у сфері фармацевтики просто фантастична. Аптеки дивують своїм асортиментом, а ще більше – цінами. Як правило, ці сюрпризи не з приємних.
У чому різниця?
Усі аптеки Івано-Франківська ми умовно поділили на кілька груп: приватні, соціальні, аптеки-фармамаркети та аптеки при клінічних лікарнях.
Приватні аптеки – це аптеки, створені з комерційною метою. Це те саме, що і продуктовий ринок, але замість яблук і картоплі – лікарські препарати. Звичайний бізнес (щоправда, з незвичайними прибутками). Про соціальну функцію аптеки тут не йдеться. При відкритті приватної аптеки підприємець повинен отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право роздрібної реалізації медикаментів.
Перша в Івано-Франківську соціальна аптека відкрилась у липні 2010 року. В аптеках такого роду продаж медичних товарів, як і в соціальних магазинах, має здійснюватись за ціною собівартості. Мінімальна націнка в розмірі 3-4% залишається лише для того, щоб оплачувати роботу продавців, транспорт і комунальні послуги. Знижки для пенсіонерів та інвалідів уже враховані в ціні.
«Ліки вищого гатунку – для вашого порятунку. Ціни нижчі від звичайних у аптеках соціальних» – такий поетичний лозунг cоціальних аптек у нашому місті. Але, як виявилось, у реальному житті не все так, як у віршах. Порівняно з приватними аптеками їх асортимент просто нікчемний. Немає навіть банального корвалолу! З шести поширених препаратів, ціни на які ми досліджували, у наявності був лише один. Навіщо ж створювати такі аптеки для населення з абсолютним дефіцитом товарів і надавати їм назву «соціальних»?
Аптеки-фармамаркети – це аптеки із самообслуговуванням. Асортимент у таких аптеках набагато більший, ніж у звичайних (не лише ліки, а також косметика, засоби гігієни). Їхній плюс у тому, що тут, як і в звичайному супермаркеті, можна бачити товар, потримати в руках, порозглядати. Такі аптеки, як правило, бувають лише приватними. Принаймні, у нашому місті точно.
Де ж купувати ліки?
Кількість аптек на вулицях Івано-Франківська просто вражаюча, але де ж краще купувати ліки? Щоб розібратися у цьому, «ЗК» провів невеличке дослідження, у якому задіяли усі види аптек, перераховані вище. Ми вибрали п’ять лікарських препаратів від різних захворювань, які іванофранківці найчастіше запитують в аптеках. А саме:
- від захворювань серцево-судинної системи – корвалол (у краплях);
- заспокійливе – валер’янка (у краплях);
- від печії – ренні (велика упаковка, 24 таблетки);
- від кашлю – гербіон (сироп відхаркувальний);
- знеболююче – но-шпа (упаковка – 20 таблеток) та дротаверин (український аналог но-шпи).
Об’єктами дослідження ми обрали 8 аптек у різних місцях Івано-Франківська, з різними формами власності:
1) ПП «В.М» – при вході до Івано-Франківської центральної клінічної лікарні по вул. Мазепи, 114.
2) ТзОВ «Іва-Фарм» – на першому поверсі, відразу навпроти входу в Івано-Франківську центральну клінічну лікарню на вул. Мазепи, 114.
3) ТзОВ «Іва-Фарм» – на вул. Галицькій, у центрі міста, неподалік Центрального універмагу.
4) ПП «Зіма» – приблизно 2 км від центру.
5) Соціальна аптека – на вул. Стуса.
6) КП «Обласний аптечний склад» – аптечний пункт всередині (у підвальному приміщенні) Обласної клінічної лікарні на вул. Федьковича.
7) Сімейна аптека – навпроти Обласної клінічної лікарні на вул. Федьковича.
8) Аптека «Доброго дня» – фармамаркет, приватне підприємство.
Отже, ціни у гривнях на досліджувані нами препарати такі: «Цінові коливання»
Крім того, для нашого дослідження ми взяли більш дорогі препарати, потрібні для спеціалізованого лікування пацієнтів:
1) Церебролізин – застосовується при порушеннях нервової системи, при енцефаліті та запаленні мозку, психічних захворюваннях, лікуванні розумової відсталості у дітей (у шприцах, ми визначали ціну за 5 ампул по 5 мл);
2) Лізиноприл – при серцевій недостатності, підвищеному артеріальному тиску (у таблетках, ціна за 30 штук).
Отримали наступні результати:
В аптеці неподалік Обласної клінічної лікарні ТзОВ «Терра-Іф»: ціна на церебролізин – 230 грн., на лізиноприл – 31,2 грн. У той же час в аптеці «Адоніс» на вулиці Вовчинецькій церебролізин коштує 206,55 грн., а лізиноприл – 32, 55. В аптеці «Іва-Фарм», що біля вокзалу, вартість церебролізину – 212, 15, а лізиноприлу – 33,05 грн.
Далі ми дослідили аптечні пункти, які знаходяться безпосередньо в приміщенні Обласної клінічної лікарні. Їх там виявилося чотири. В аптечному КП «Обласний аптечний склад» ні церебролізину, ні лізиноприлу в наявності не було, а от у сусідній аптеці ТОВ «Івано-Франківська Фармацевтична Компанія» ціна на церебролізин виявилася найвищою з усіх об’єктів дослідження – аж 250 гривень. Ціна на лізиноприл відрізнялася не суттєво – 31 грн. Ці аптечні пункти розташовуються у переході між хірургічним і терапевтичним корпусами (в підвальному приміщенні).
На другому поверсі розташовується аптечний пункт ТзОВ «Меридіан», ціни на досліджувані нами препарати там виявилися наступними: церебролізин – 203 грн., лізиноприл – 33 грн. Аптечний пункт мережі «Центорія», що знаходиться на шостому поверсі, дослідити не вдалося, бо з невідомих причин на час нашого візиту він був зачинений.
Компетентна думка
Чому ціни у аптечному кіоску ТзОВ «Меридіан» нижчі, ніж в інших аптеках-конкурентах при Обласній клінічній лікарні, нам пояснила начальник Державної служби з лікарських засобів в Івано-Франківській області Надія Шпур:
«Головна аптека цього товариства знаходиться у місті Тлумачі. А з ОКЛ товариство уклало спеціальний договір, згідно з яким вони встановлюють нижчі ціни на деякі препарати, натомість отримують пільги при сплаті оренди. У разі порушення цієї домовленості договір з ними буде розірвано».
З начальником головного управління охорони здоров’я ОДА Миколою Олінійчуком зв'язатися не вдалося. Головний лікар ОКЛ Остап Грищук прокоментував ситуацію з цінами так:
«Головний лікар чи адміністрація на аптечні ціни вплинути ніяк не можуть. Ми можемо контролювати тільки те, щоб аптеки вчасно сплачували орендну плату, щоб вони виконували безпосередньо ті функції, які задекларували. Але зрозумійте правильно – всі аптеки приватні. Кожен підприємець має повне право встановити будь-які ціни на ліки. Держава поки що цього не лімітує. Є лише певний перелік препаратів, на які держава встановлює мінімальну націнку – 10%. Це всього 25-30 препаратів. Все, що ми можемо, це піти в аптеку і по-людськи домовитися з керівником про зменшення цін. Але ціноутворення встановлюють хитро. На один препарат вартість опускають, а на інший навпаки – завищують. І зробити тут нічого ми не можемо. Ми не проводимо ніяких тендерів серед приватних підприємств щодо оренди приміщень під аптеки на території лікарні. Якщо в нас є вільне приміщення, яке може не застосовуватися для потреб лікарні, то ми можемо давати його в оренду. Чи буде там перукарня, чи аптека – вирішуємо ми. Але безпосередньо виділення площі під оренду є компетенцією сесії обласної ради».
А хто ж контролює ціни?
Функції моніторингу цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення донедавна виконувала створена у 2008 р. Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів МОЗ України. Але у квітні 2011 р. замість неї була створена Державна служба України з лікарських засобів. Проте, слід зазначити, новостворена служба не наділена компетенцією здійснювати моніторинг цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, тому зараз функцію контролю у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» виконує Держціноінспекція. Але, як було вище зазначено, лімітів щодо цін на лікарські препарати в нашій державі не існує. Отже, не дивуйтеся, що, купуючи звичайний анальгін, вам доведеться заплатити кругленьку суму. Замість висновку
Прагнучи, щоб близька людина одужала, ви ладні віддати будь-які гроші, біжите в аптеку і купуєте препарати, що дають хоч найменшу на це надію. А хтось інший рахує надприбутки. Чи довго ще це триватиме, питання скоріше риторичне, і кому його поставити – теж не зрозуміло. Власники аптек – бізнесмени, отримали ліцензію – далі все законно…
Очевидно, що недорогі, поширені лікарські препарати краще купувати в аптеках, що знаходяться у спальних районах міста. А от де купити дорожчі ліки, можна визначити методом звичайного порівняння: зайти у кілька аптек і порівняти, де саме на потрібний препарат нижча ціна, адже у будь-якій приватній аптеці існує своя бізнес-схема: на одні лікарські засоби націнка вища, на інші – нижча.
В аптеках при медустановах препарати купувати не вигідно, бо націнки там розраховані на термінове, невідкладне придбання ліків. Багатьом пацієнтам взагалі важко ходити, тому для них чим ближче розташована аптека, тим краще. Ну як тут обійтись без спекуляції! Якщо ваші рідні чи близькі перебувають у лікарні, намагайтесь для них закуповувати ліки не безпосередньо на території лікарні, а заздалегідь, у дешевшій аптеці. Так ви можете зекономити, адже чим дорожчий препарат, тим вищу націнку на нього можна поставити.
Оксана ГЛУШКЕВИЧ VOX POPULI
Чи відчуваєте ви різницю вартості ліків у звичайних аптеках та лікарняних?
Пані Катерина, пенсіонерка:
– Моєму чоловікові робили онкологічну операцію. Лікар виписав ліки і одразу сказав, у якій лікарняній аптеці треба їх купувати. Звісно, хотілося, аби дешевше, але було зручно, що все необхідне було в тій аптеці, і мені не треба було шукати десь інде. А ціни і в міських аптеках різні – біля мого будинку дві аптеки, в одній дешевше, в іншій дорожче.
Людмила Миколаївна, інженер:
– Вони спеціально роблять високі ціни в лікарняних аптеках, бо людина від безвиході купить ліки і за останні гроші. Міські пацієнти ще мають вибір, їм родичі можуть пошукати десь в місті дешевше. А ті, що з районів в лікарні лежать, мусять купувати за ціною, яку їм називають в лікарняній аптеці.
Ірина, перукар-стиліст:
– Ми потрапили з нашим немовлятком до лікарні серед ночі, і я рада, що там була аптека. Мені було байдуже, скільки що коштувало: коли твоїй дитині загрожує смертельна небезпека, тут не до підрахунків…
Олег, підприємець:
– До лікарні потрапляти не доводилось ні мені, ні моїм близьким, тому порівняти ціни не можу. Але ж і в звичайних аптеках міста на ті самі препарати ціни відрізняються – там дорожче, там дешевше, як і на всі інші товари. Словом, приватний бізнес!
Вадим Вікторович, робітник:
– Сестра лежала в пульмонологічному відділенні, щорічний обов’язковий курс лікування. То лікар просто відправляв хворого в аптеку, що в них в приміщенні, або навіть сам брав гроші у пацієнта і йшов купувати. Мабуть, щось має з того, не інакше.
Опитував Тарас ЯКОВИН
|
