Фізкультура без культури – не швидше, не вище, не сильніше
«Раз, два, три, чотири…». Хлопці та дівчата в білих футболках і спортивних штанах, вишикувавшись за зростом, рахують… ні, не махи руками і навіть не присідання, а власний пульс. Саме з цієї вправи тепер повинен починатися звичайний урок фізкультури.
Кілька нещасних випадків з дітьми на уроках фізичної культури викликав неоднозначне ставлення до цього предмета. У Міносвіти вихід із ситуації знайшли у відміні оцінювання уроків фізкультури. Та чи врятує це ситуацію? Думки розділилися: одні пов’язують нещасні випадки із погіршенням здоров’я сучасних школярів, інші «грішать» на надмірні фізичні навантаження, тобто недосконалі нормативи. А тим часом батьки, налякані трагічними історіями, намагаються вирішити проблему одним махом – звільнити своїх чад від занять фізкультурою. Щоправда, вони не проти, аби їхні чада відвідували спортивні секції, займалися плаванням, гімнастикою, танцями, а ось щодо кросів на уроках фізкультури – боронь Боже.
На спецгрупи розрахуйсь!
Спеціаліст з питань загальної середньої освіти Івано-Франківського міського управління освіти Тамара Жилюк впевнена, що відміна оцінювання уроків фізкультури нічого доброго не дасть, а навпаки, може тільки загострити ситуацію.
«Оцінка не є домінуючою при контрольних нормативах, зате вона є стимулом для покращення результатів. Учитель повинен мати індивідуальний підхід до учнів, адже у кожного різна вага, зріст, фізичний потенціал. Часто відмінник з усіх предметів є слабшим фізично за інших однолітків. Наприклад, дитина не може здати крос, зате добре грає у баскетбол чи футбол. Один норматив завжди можна компенсувати іншим або навіть просто здати теоретично», – каже Тамара Жилюк.
Про стан здоров’я учнів викладачі дізнаються з листка здоров’я, який повинен бути у кожного учня. Відповідно до нього, клас ділять на основну групу, підготовчу, спецгрупу і звільнених від фізкультури. Учні спецгруп не оцінюються, проте вони, як і всі інші, повинні приходити у спортивній формі й виконувати загальнорозвиваючі вправи, які не шкодять здоров’ю.
Тамара Володимирівна не схвалює рішення «турботливих» батьків відгородити своїх дітей від занять фізкультурою довідками про звільнення, бо певна, це не що інше, як реакція страуса – сховатися від проблем у такий спосіб. Інша річ, дещо змінити підходи до занять.
Не секрет, що у Радянському Союзі фізична підготовка була на першому місці, тому й нормативи були більш жорсткішими і були спрямовані на максимальне використання можливостей організму. Проте ті нормативи, які були допустимі ще 10 років тому, нині видаються надважкими для підлітків. А причина – у загальному погіршенні здоров’я підлітків.
У новій програмі 2011 року «Фізична культура у школі 5-11 класи» контрольні нормативи значно зменшені. Немає там колишнього кросу: бігу на 2 та 3 тис. м, є тільки рівномірний біг на 1,5 тис. м з попередньою підготовкою. «Головне завдання фізкультури як предмету – зберегти і зміцнити здоров’я учня, а не вичавити з нього всі соки», – коментує ситуацію інспектор з фізкультури.
У спортзал і не затягнеш…
«Інтерес до спорту потрібно прививати змалку. Тому ми постійно проводимо різні змагання, конкурси, спартакіади на рівні міста, області, держави як для учнів початкових класів та старшокласників, так і для студентів. Відрадно, що сучасна молодь проявляє інтерес до плавання, катання на ковзанах, фітнесу, аеробіки, танців», – каже Т. Жилюк.
Уже 21 рік у Івано-Франківську проводять спартакіади серед шкіл, на яких представлені різні види спорту. Лідером п’ять років поспіль ставала школа №5. Високу фізичну підготовку завжди демонструють Українська гімназія №1, школи №№12, 19, 22, 23, 24, 25 тощо. У Івано-Франківську є також три дитячо-юнацькі спортивні школи, де діти можуть займатись спортом у позаурочний час.
Водночас залишається проблема відсутності в школах медсестер, забезпечення апаратами для вимірювання тиску, секундомірами, матеріально-технічного оснащення спортивних залів та ігрових майданчиків. М’ячі, форми, спортивне оснащення учні купують або за власні кошти, або дістають у подарунок від спонсорів та меценатів. А про катання на лижах школярам навіть мріяти не варто – лижне спорядження настільки застаріло, що вже не придатне для використання. Відбиває охоту до занять спортом, особливо у старшокласників, і відсутність нормальних роздягалень та душових кабінок.
Неприязню до фізкультури сучасних підлітків занепокоєні як вчителі, так і медики. Педіатр Раїса Іванків зазначає: «Діти повинні рухатися, тому ми уважно і ретельно ставимось до звільнень від фізкультури. Повністю звільнені від фізичних навантажень тільки діти-інваліди. На 2 тижні звільняють дітей після захворювань внутрішніх органів, інфекційних та простудних. На 1-2 місяці звільняють дітей після операцій. Якщо операція серйозна – звільняють на весь рік».
У викладачів фізкультури своя думка з цього приводу. Адже розподіл на різні групи здоров’я учнів додає вчителям незручностей для організації уроку.
Вчитель фізкультури Михайло Сенеджук каже: «Більшість довідок про звільнення – фіктивні. Але змусити дитину займатись спортом неможливо. У мене серце кров’ю обливається, коли я бачу, як дев’ятикласники не можуть підтягнутись на перекладині, а на перервах бігають курити за школу».
При сучасному стилі життя підлітків уроки фізкультури для багатьох – чи не єдина можливість порухатись. Збільшення шкільних навантажень, комп’ютери, телевізор призводять до посидючості та малорухомості дітей, а це є причиною слабкого здоров’я.
Не вчаться, а калічаться
Цю думку підтримує і Раїса Іванків, яка вважає, що масове звільнення від фізкультури не вирішить, а, навпаки, загострить проблему. Рухливі ігри, ранкова гімнастика та інші помірні фізичні навантаження ніколи не завадять дитині, проте ці позитивні навички потрібно прищеплювати ще з дитсадка, а не тоді, коли у дитини виявлять букет хвороб.
«За роки навчання у школі кількість хронічно хворих дітей збільшується у три рази. За шкільними партами в дітей знижується зір, порушується постава, частіше діагностують сколіоз та захворювання серцево-судинної та ендокринної систем. Такий стан здоров’я українських школярів зумовлений низькою руховою активністю, поганим харчуванням та шкідливими звичками», – констатує педіатр.
«Я повертаюсь зі школи додому о 15.30 і починаю виконувати численні домашні завдання, – ділиться семикласниця Оксана Татарчук. – Шкільна програма дуже перевантажена. Додому вчителі дають ще більше: треба і реферат написати, і твори українською, англійською та німецькою, не забути про точні науки та вивчити зоологію й географію з купою термінів. Скажіть, коли мені відпочивати чи гратися надворі?»
Водночас медики запевняють, що низька фізична активність сприяє виникненню захворювань серцево-судинної системи, формуванню патології кістково-м’язової системи, ендокринних порушень, навіть репродуктивної функції в майбутньому. В середньому дитина має рухатися 3-5 годин на добу. Більшість сучасних школярів, особливо у містах, про таке тільки мріють.
Ще один чинник негативного впливу на здоров’я школярів – нераціональне харчування. Якщо сніданок більш-менш під контролем батьків, далі – все в руках дитини.
«Ніхто з моїх однокласників не обідає в шкільній їдальні – там жахлива їжа: суп з макаронами, «гумові» котлети та кістлява риба», – розповідає школярка Оксана. Відтак школярі перебиваються на перервах хто чим може: у кращому разі – домашніми бутербродами, у гіршому – чипсами й горішками зі штучними підсилювачами смаку. А якщо до цього «коктейлю» додати шкідливі звички, якими зловживають чимало підлітків, вимальовується невесела картина.
«Спорт – це не лише здоров’я, а й краса. Краще замолоду зберегти свою фізичну форму, ніж потім за чималі кошти відновлювати її по дорогих фітнес-салонах», – наголошує інспектор з фізвиховання Тамара Володимирівна. Тож поки діти і їхні батьки не зрозуміють, що у футбол грати слід не комп’ютерною мишкою, а м’ячем, – ні фізкультура під соусом «лайт», ні армія медиків їм не допоможуть.
Мар’яна РИНДИЧ
VOX POPULI
Чи потрібні
у школах уроки фізкультури?
Галина Михайлівна, мама двох школярів молодших класів:
– Безумовно, потрібні. Навантаження від навчального процесу необхідно розбавляти фізичними вправами. Але моя донька-другокласниця неодноразово плакала: уроки фізкультури у її класі проходять одночасно зі старшокласниками, а ті, залишені вчителем без нагляду, ганяють м’яча по всьому спортзалу та інколи просто попадають молодшим дітям у голову. Я навіть хотіла іти до директора і писати заяву про відмову від уроків фізкультури.
Пан Юрій, дизайнер:
– Звісно, уроки фізкультури дуже потрібні. Діти повинні рухатись, вони і так забагато часу проводять за книжками чи біля комп’ютера. Потім виростають сутулими, кволими і хворими. Єдине, на що слід звернути увагу, щоб вчителі фізкультури насправді правильно і добросовісно займались з дітьми, а не давали їм якісь спортивні знаряддя на уроці, а самі йшли зі спортзалу.
Людмила, підприємець:
– Уроки фізкультури я підтримую, а от нормативи – ні. Я розумію, що є різні групи здоров’я і таке інше. Але чи може наша медицина чітко визначити усі можливі відхилення в організмі кожної дитини? Звісно, ні. А навантаження при здачі нормативів може призвести і до летального випадку.
Роман Антонович, вчитель фізкультури:
– Просто необхідні. Діти – це майбутнє нашої нації. Здорові діти, значить, здоровою буде Україна. Немає нормального розвитку без занять фізкультурою. Учні, які мало рухаються, часто хворобливі, кволі, у них псується постава. Натомість, ті, хто охоче і систематично займаються фізкультурою чи спортом, – здоровіші, менше підвладні шкідливим звичкам. Я – за збільшення кількості уроків фізкультури у школах та й в інших навчальних закладах.
Опитував Тарас ЯКОВИН
|
