«Якось воно буде» спрацьовує не завжди,
або Скупий підприємець іноді не платить нічого
Язіткнулася з чужою бідою під дверима відділення анестезіології Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Пан доктор, що мав прокоментувати нам стан одного з пацієнтів, десь забарився, а я знічев’я розглядала людей в лікарняному коридорі. У найдальшому куті, зіщулившись, схлипувала якась жіночка. Зіжмаканий носовичок, притулений до очей, був геть мокрий від сліз, опущені плечі здригалися. Маленька постать уособлювала горе, відчай, безпорадність. Мимоволі захотілося підійти до нещасної, заспокоїти, розрадити.
Чоловіка збирали по шматках
Спочатку пані Галина – так звали жінку – неохоче відповідала на запитання, проте вже за декілька хвилин нещастя прорвало греблю стриманості й пані похапцем розповіла свою історію. Там, в одній із палат відділення інтенсивної терапії, зараз бореться за життя її чоловік. Хірурги декілька годин збирали його буквально по шматках. Бідолаху причавило бетонною балкою на будівництві, де він працював. Чоловіка доставили до медичного закладу, про нещастя повідомили дружину. Жінка, прихопивши всі гроші, що були вдома, кинулася до лікарні. Вона розуміла: при таких травмах лікування буде не з дешевих.
Молодиця як у воду дивилася: буквально за кілька днів кошти розійшлися. З проханням хоч якось допомогти вона зверталася до головного інженера, а тоді – й до власника підприємства, однак нічого не домоглася. Перший не реагував на телефонні дзвінки, а згодом узагалі відключив телефон, а другий заявив, що ніхто з таким прізвищем у нього не працював, а тому нічого відшкодовувати він не буде. Не відмовилися допомогти лише звичайні будівельники – колеги травмованого. Проте й зібраного ними вистачить не надовго. «Що робити далі – не знаю», – сльози знову градом полилися з очей пані Галини. З відділення вийшов лікар, тож жінка помчала до нього розпитатися про хворого. А я замислилася, що й справді робити у таких випадках?
Щоб не стати жертвою
«Щоб не стати жертвою недобросовісних підприємців, слід подбати про свої інтереси заздалегідь, – каже начальник територіального управління Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області Володимир Креховецький. – Якщо працівник не оформлений офіційно, то у випадку якогось нещастя він ризикує залишитися при своїх інтересах. Усні домовленості з власником, як правило, не виконуються. Згідно із Законом України «Про охорону праці» кожна людина при оформленні на роботу має бути ознайомлена керівництвом з умовами праці. Якщо підприємець не може забезпечити належних умов – мусить компенсувати це якимось чином. Однак здебільшого наші бізнесмени жаліють грошей на створення системи охорони праці на своїх фірмах».
Таке ганебне ставлення власників до безпеки працівників має страшні наслідки: уже з початку цього року на Прикарпатті зареєстровано 12 нещасних випадків на виробництві, з них – чотири смертельні, а п’ять – з важкими наслідками. Торік на підприємствах області сталося 104 нещастя, 17 людей загинули. Ось уже кілька років поспіль наша країна утримує сумний пріоритет у європейській спільноті щодо кількості травмованих на виробництві.
Зараз на Івано-Франківщині є майже 30 тис. підприємств різних форм власності. Найсвідоміше до охорони праці ставляться на великих об’єктах із добре налагодженим виробництвом – «Карпатнафтохімік», «Електролюксі», НГВУ системи «Укрнафта», Долинському газопереробному заводі. Тут дотримуються всіх необхідних положень та інструкцій, будь-які технічні неполадки одразу ж усуваються, а з працівниками проводять відповідне навчання. За все відповідають інженери з охорони праці – висококваліфіковані спеціалісти, котрі добре знають своє виробництво, персонал, постійно працюють над його вдосконаленням.
На невеличких підприємствах усе залежить від рівня освіти і культури самого власника. Якщо він розумний і людяний – дбатиме про безпеку підлеглих, не економитиме на цьому, якщо ж ні – згодом чухатиметься у потилицю, адже вимоги з боку держави до охорони праці дедалі зростають.
Театр абсурду і нові вимоги
Першим кроком до цього стала відміна постанов, згідно з якими фахівцям Держгірпромнагляду заборонялося перевіряти об’єкти малого та середнього ризику. Крім того, на розгляді у Верховній Раді зараз є й документ про відміну обов’язкових попереджень перед перевірками. Раніше ж усе нагадувало театр абсурду: бізнесмена повідомляють, а він відписується – мовляв, не працюю. А за кілька днів на «недіючому» виробництві – нещасний випадок.
Недобросовісних та байдужих підприємців каратимуть і значно більшими штрафами. Зараз мінімальний розмір такого покарання – 75 гривень, максимальний – 170. У майбутньому їх планують збільшити до 1700 та 3400 гривень відповідно.
Випадками, де гинуть люди, займається прокуратура. Її працівники разом із фахівцями Держгірпромнагляду виїжджають на місце події при кожному нещасті. Проти керівників підприємств, де стаються нещастя із трагічними наслідками, порушують кримінальні справи.
Цього могло не статися
…Восени минулого року у Галицькому районі на полі перевернувся і впав у зарослий бур’янами рів трактор. Нестарий іще тракторист загинув на місці. У фірмі, де працював чоловік, не було ні агронома, ні бригадира, котрі б ознайомили новенького з тутешнім рельєфом, розповіли йому про особливості ниви, на якій доведеться працювати. Відкрито кримінальну справу.
…Одразу два нещасні випадки трапилися в один день в кінці січня цього року на одному з деревообробних підприємств області. У цеху робітника затягнуло карданним валом. Чоловік ледь не втратив руку, але залишився живий. Коли дивишся на фото з місця події, мурашки повзають по шкірі од жаху: на кардані – шматки одягу, усе довкола залито кров’ю. Лише тоді розумієш, що правила та інструкції з охорони праці – не просто чиясь нудна бюрократична забаганка, а закон, якого треба неухильно дотримуватись, закарбувати на рівні підсвідомості.
…Того ж дня у працюючому тракторі помер 30-літній здоровий молодик. Заведений транспортний засіб з тілом ще кілька хвилин кружляв двором підприємства, доки не наткнувся на якусь колоду. Чому життя чоловіка урвалося так несподівано, з’ясовують фахівці.
Певна вина у тому, що на робочих місцях гинуть люди, лягає і на плечі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Саме туди ідуть гроші платників, однак профілактична робота цієї організації на дуже низькому рівні. Фонд мав би карати підприємства, де трапляються нещастя: більше випадків – більші внески. Однак цього чомусь не робиться.
А з людьми треба працювати, переконаний начальник територіального управління Держгірпромнагляду по Івано-Франківській області Володимир Креховецький. На підприємствах, де усвідомлюють цю аксіому, проблем нема. Хочеться вірити, що і бізнесмени, і пересічні громадяни навчаться, зрештою, цінувати власне життя та здоров’я, свідоміше і відповідальніше ставитися до власної безпеки, не покладаючись на давнє слов’янське «якось воно буде»…
Ольга ГЕРАСИМКО
|
