Не кладіть подушку на тумбочку,
або Дещо про медичні забобони
— Яка ж у вас рука легка, ніхто так крапельниць ставити не вміє! — зробила моя сусідка по палаті комплімент медсестрі, яка якраз ставила їй крапельницю. Досвідчена медсестра, проте, не зраділа, як очікувалося, а навпаки, посварилася на пацієнтку пальцем: не хвали медика, бо перехвалиш і згодом лікар чи медсестра може у чомусь помилитися. Прикмета, мовляв, така є.
Проходила я якось лікування в одній з франківських лікарень і лише дивом дивувалася: ну хто б міг подумати, що медицина — це справжнє царство містики, прикмет і вірувань. Немає практично жодного медпрацівника, який не вірив би у прикмети. Вірять, наприклад, лікарі у так званий «закон парних випадків»: привезли у їхнє чергування хворого з якоюсь рідкісною хворобою чи дитину, яка проковтнула монету, — значить чекай, слідом ще один такий пацієнт прибуде. Закону цього немає в жодному підручнику, але досвідчені медики знають: він діє.
Лікарняні чергування — теж дуже популярний предмет забобонів. Вважається, скажімо, що мінятися чергуваннями не дуже добре. Обов’язково тоді станеться якась прикрість, як будеш зміну відпрацьовувати. Чергові лікарі й медсестри стараються також не питати один в одного, чи багато роботи. Бо знають: як скажеш, що мало — зразу ж робота і з’явиться чи якась складна ситуація виникне.
Під час чергування досвідчена медсестра поводиться дуже обережно: найменше порушення традицій може обернутися для хворих погіршенням здоров’я, а то й катастрофою. Подушку, перестеляючи постіль важкохворому, на тумбочку не кладуть – хворому може стати гірше. Треба слідкувати, щоб хворі птахів не приваблювали, і не лише тому, що пернаті переносять інфекцію: постукалась пташка у вікно — до летального випадку в палаті.
Операція — це взагалі сповнений містики ритуал. Перед тим як іти в операційну, медперсонал знімає з себе всі прикраси. І не лише з рук, що в принципі зрозуміло, а й сережки з вух, ланцюжки з шиї. В операційній на час операції має бути лише хірургічна сталь, дорогоцінні метали, як вважається, можуть негативно вплинути на перебіг операції.
У понеділок лікарі операцій не роблять (важкий день!), а першим на операційному столі охочіше бачать пацієнта чоловічої статі — якщо цей хворий буде вдало прооперований, тоді й всі інші операції пройдуть вдало.
Впустити у присутності пацієнта його папери — ще одне табу для медиків. Дуже погана прикмета, це означає, що лікування піде туго.
Хворих возять на каталці лише головою вперед. Це значить, щоб потім ногами вперед не виносити. Міняти хворому ліжко — до затяжного лікування. Тому й не люблять працівники лікарень, коли хворі просять «переселити» їх на інше ліжко.
Медсестри намагаються не ходити по лікарні без головного убору: зустріти простоволосу медсестру — це все одно що жінку з порожніми відрами побачити: щастити ні в чому не буде.
Поширені забобони і серед пацієнтів. Один з найбільш строгих «законів» — нічого не забувати в палаті, коли виписався і збираєшся додому. Забув — значить ще раз сюди повернешся. Коли, виписавшись, прощаєшся з сусідами по палаті, двері за собою закривати не можна, бо таким чином ти ніби «закриваєш» хворих у лікарні — довго їм ще тут лежати доведеться.
Вірити чи не вірити у прикмети — особиста справа кожної людини, про це можна сперечатися скільки завгодно довго. Але навіть найвідоміші вчені стверджують: чим глибше вивчаєш наш загадковий світ, тим більше знаходиш такого, чого жодна наука пояснити не в силі.
Олена БУЧИК
|
