Собаки  не винні

Шановна редакціє, дорогі читачі!
Я звертаюсь до вас з надією, що ця проблема не залишиться поза увагою громадськості. Я не знаю, куди ще можна звернутись у пошуках правди, – всі мої попередні намагання виявились марними.
22 березня ц.р. о 7.30 ранку я прогулювала своїх собак, Лізу і Барсика, на полі за будинком що на вул. Сорохтея, 16. Лізу я тримала на повідку, а Барсик повільно шкутильгав за нами, бо в нього неправильно зрослась лапка. Зненацька я почула крики людей про те, що розстрілюють бродячих собак. Поки я зрозуміла, що до чого, обернулась – а мій песик, що трохи відстав від мене, підбіг до моїх ніг, застогнав, і здох у конвульсіях. Поки я хапала малу собачку на руки, щоб не вбили і її, двоє чоловіків схопили мертвого Барсика і потягнули до машини. Я бігла слідом за машиною у сльозах, бо хотіла хоча б похоронити свого друга, та все було марно. На все життя я запам’ятала номер машини – 13-24 ИЖ та задоволені посмішки убивць тварин.
Найгірше, що масове вбивство собак того ранку бачили школярі, які саме йшли до школи. Діти плакали і кричали, дорослі були шоковані. Вони просили чоловіків припинити це безчинство, та ті не зважали.
Я вирішила з’ясувати, хто це робив і за чиєю вказівкою. Оскільки я знала номер машини, то змогла встановити, що це зробили працівники комунального підприємства Полігон ТПВ, що знаходиться на вул.Коновальця, 264а, кімн. 316 (керівник пан Тимочко).
Керівника цього «підприємства» на місці не було, але я змогла поспілкуватись з його заступником. Він повідомив, що відстріл бродячих собак проводився за розпорядженням міського голови пана Анушкевичуса. На має прохання показати таке письмове розпорядження мене відправили на Клініко-біологічну базу на вул.Чорновола, 155а, куди відвезли мертвих собак. Звісно, там теж не дали жодних пояснень.
Я за фахом педагог з 33-річним стажем, навчаю дошкільнят шанувати природу, любити і оберігати тварин, піклуватися про них… А як можна пояснити дітям те, що відбулось у них на очах?!
Я розумію, що бродячі собаки – проблема для міста. Але невже у міському бюджеті не передбачено жодних коштів для стерилізації таких собак чи утворення притулків для них? Невже єдиний спосіб вирішення такої проблеми – жорстоке вбивство собак, причому без розбору, на очах у переляканих людей?
Лариса Хоміна

Доброго дня, редакціє!
«Західний кур'єр» не один раз піднімає болючу тему безпритульних собак. Болить це питання всім - і тим, хто вболіває за тварин, і тим, кого ці безхатні собаки покусали.
Ці проблеми наводять на роздуми, що робити і де ж брати кошти на утримання тих собак, які опинилися з тих чи інших причин на вулиці чи в притулку. Хотілося би поділитися цими роздумами.
По-перше: потрібно ввести програму паспортизації собак, які мають господаря, а це в свою чергу провести через ветеринарні установи з відповідною проплатою за облік тварини та виписку паспорта (звичайно за розумну ціну).
По-друге: ввести податок на утримання дорогих порід собак і кішок. Знаю, що наражаюсь на обурення їх власників. Але при покупці дорогої тварини за 300–1000 у.о. вони напевне можуть заплатити 100, а може й більше, гривень в рік у фонд утримання бездомних тварин. В цей фонд можуть прийматися і благодійні внески від небайдужих людей.
По-третє: для отримання дозволу на ветеринарну практику, можливо треба ввести додатково «обов'язкове надання ветдопомоги в притулку». Наприклад, 3 дні в місяць (за графіком) або з грошовою компенсацією цієї роботи. Щоб ветеринари, які практикують в місті, допомагали проводити обстеження бездомних тварин, які потрапляють в притулок і надавали необхідне лікування.
По-четверте: підприємці, які працюють в сфері торгівлі зоотоварами та харчуванням для тварин, могли б надавати продукти для притулку. Це б вносилося в декларацію підприємця і надавалася би пільга при оподаткуванні доходів з підприємницької діяльності.
По-п'яте: ринок м'ясних продуктів. Не секрет, що в торгівлі свіжим м'ясом та виробами м'ясної промисловості лишаються відходи. Я думаю, що власники м'ясних яток віддали би ці відходи в притулок, але за умови, що хтось це організує. Не можна чекати, що підприємець сам привезе відходи в притулок. А на м'ясопереробні підприємства покладатися не треба, бо відомо, що у них так зване «безвідходне виробництво». Треба звертатися до людей, а не до установ. Установи можна зобов'язувати, але для цього потрібно дуже велике бажання чиновників, тому поки що це питання не на часі. Можливо, колись настануть часи, коли керівники з гордістю говоритимуть про те, що їх підприємства взяли під опіку притулок для тварин.
По-шосте: звичайно гроші з міського бюджету. Так, вони виділяються. Це невеликі кошти порівняно з потребами. Але треба зробити так, щоб і ці кошти не списувалися на роботи, які не проводилися, щоб громадськість міста мала можливість ознайомлюватися, на що ці кошти було витрачено. Можливо, навіть в он-лайн режимі.
Не знаю, як ці питання можна втілити в життя, але в місті є мер, є депутати і є комісії. Нехай об'єднуються і думають, що можна зробити для нещасних тварин. Можливо, не все одразу, можливо, не всі питання, але робити треба, як кажуть, «ще вчора». А ще треба проводити виховну роботу з дітьми, щоб нове покоління росло з розумінням відповідальності перед твариною, яку завели.
З повагою, ваш багаторічний читач, мешканка м.Івано-Франківськ
Олена Сорока