Богдан БОРОВИЧ:
«Націоналізм – це почуття любові та відповідальності перед своїм народом»
27 січня в Івано-Франківську відбудуться вибори депутатів до обласної ради по мажоритарному виборчому округу №43. Це будуть вибори замість тих депутатів, котрі вибули. За право представляти інтереси мешканців обласного центру виявили бажання одразу вісім претендентів. Одним із зареєстрованих кандидатів є добре відома постать в нашому місті, колишній міський голова, а нині голова обласної організації Конгресу Українських Націоналістів, голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА Богдан Борович. Сьогодні пропонуємо його думки щодо бачення розвитку Івано-Франківська на мапі області.
– Пане Богдане, 30 грудня 2012 р. відбулась конференція обласної організації КУН, на якій висунули вас кандидатом до обласної ради на проміжних виборах 27 січня. Якими принципами керуєтесь і яким чином будете відстоювати інтереси виборців?
– В політику я увійшов ще в радянські часи, навіть несподівано для себе. Завдяки тогочасним сексотам мені принесли газети «Неділя» 1928-43 рр., видані у Львові. Потім відкрили кримінальну справу, провели обшук в мене вдома 28 липня 1986 р. Ці газети вилучили разом із цінними книжками. Після 8-місячних допитів у КДБ я зрозумів, що їх завданням було залякати мене і завербувати до лав своїх сексотів. Їхні намагання не зламали моєї волі. В час перебудови я став першим головою первинного осередку Товариства «Просвіта» на теренах області. У 1993 році обраний головою політичної координаційної ради області. А 1994-1998 рр. був обраний міським головою.
За цей час вирішувались такі важливі проблеми міста:
1. З 1 вересня 1994 р. проведено реформу освіти в питанні переведення на державну мову навчання раніше зрусифікованих радянською владою українських шкіл. Це викликало реакцію антиукраїнських сил. Всі, мабуть, пам’ятають як розливали ртуть по школах, а силові структури СБУ відмовились у розслідуванні даної диверсії. Натомість відкрили кримінальну справу проти мене по надуманій проблемі приватизації заводу «Карбід» в с. Дубівці. Ця справа ліквідувала нове єдине підприємство із випуску карбіду в Україні і нікого це не цікавило і не цікавить до сьогодні.
2. Впроваджено нову технологію в розбудову доріг міста. Закуплена фреза і освоєна європейська технологія побудови доріг. Основа полотна дороги закладалась до метра глибини.
3. Реформована центральна міська лікарня. Площа збільшена в 5 разів, відкриті 2 додаткові поліклініки на вул. В. Чорновола і в районі заводу «Позитрон». Відкрито відділення хірургії ока. Закуплено нову діагностичну апаратуру і отримано гуманітарну допомогу на 7 млн. доларів.
4. Відновлено роботу тролейбусного управління. А саме: закуплено 10 тролейбусів виробництва Дніпропетровського заводу і 10 – чеського. Впроваджено на підприємстві проект Американського відомства UASD, що забезпечило прибутковість тролейбусного управління.
5. Забезпечив надання та повернення майна УГКЦ в місті, раніше присвоєного радянською владою: монастир сестер Василіянок, приміщення Духовної семінарії, видавництва «Нова зоря», консисторії та резиденції владик, земельні території під Дем’янів лаз, сирітського будинку Дона Боско, нинішній готель «Станіславів», церкви Володимира і Ольги, церкви у Пасічній тощо.
6. Утримуючи футбольний клуб «Прикарпаття» у вищій лізі, забезпечив побудову стадіону, здав 3 трибуни і запустив його в роботу. В той самий час було побудовано 988 квартир у місті.
– Як думаєте, де Вам вдалося більше реалізувати себе – у політиці чи все-таки як очільник громади обласного центру?
– У моєму розумінні націоналізм – це любов до свого народу і відповідальність перед ним. Націоналізм увійшов в мене об’єктивно з обставин політичного розвитку країни. Пропрацювавши 23 роки на заводах, я мав практичні навики в технічній та інженерній площинах. А міським головою я став завдяки політичним процесам. Якщо ми будемо підходити до соціально-економічного розвитку країни з національного боку, то будемо думати про майбутнє своїх дітей та онуків. Це і є моя позиція. Я би дуже хотів, щоби місто було із зеленими парковими зонами. Той проект під парк, який був здійснений міськвиконкомом тоді, вже покритий забудовами. Але місто мусить дихати. Тому сьогодні слід відновити зелену зону міста в районі с. Вовчинець і площину над ним.
– Йдучи на вибори, Ви, очевидно, готові до того діалогу, який повинен бути між владою і народом?
– По-перше, я пропоную відновити прямі ефіри кожної п’ятниці між громадянами міста, області і владою. А по-друге: хто знає Боровича, той пам’ятає, що в нього завжди були напружені стосунки із виконавчою структурою. Мене не заспокоювала посада, я старався порушувати злободенні питання. Мене сьогодні, наприклад, не влаштовує система теплопостачання в місті. Адже відомо, що довкола міста і на Прикарпатті досліджена система геотермальних вод. Дослідження показало, що їх можна використовувати для теплозабезпечення в містах області. Таким чином, це буде найдешевша і найнадійніша система постачання тепла.
– У Вас було своє бачення розвитку міста. Втім, часи змінюються, як і керівники міста. Як у Вас складалися стосунки із Вашими наступниками – міськими головами?
– Звичайно, найбільшу співпрацю маю із В. Анушкевичусом в галузі його розуміння національного відродження міста. Він поставив пам’ятник С. Бандері з центром патріотичного виховання для молоді та пам’ятник Є.Коновальцю, що сторицею віддасться у просвітленні юнацтва та молоді.
– З ким будете співпрацювати в обласній раді, якщо мешканці міста Вас оберуть своїм депутатом?
– Оскільки я націоналіст, то бачу себе у співпраці із «Свободою». У цьому контексті в мене розходження з ними не має. Чимало людей із КУНу перейшли до «Свободи». Наприклад, можу назвати О. Сича, який у попередній каденції обласної ради був членом блоку «Національний вибір», очолюваного мною.
Записав Володимир БОДАК
|
