Володимир Балагура, депутат міської ради, фракція «Наша Україна»
Куди прямуєш, Івано-Франківську?
Часто прогулююсь середмістям і щоразу неприємно вражаюся: на вулицях, що рясніють вишуканими взірцями європейської архітектури пізнього середньовіччя, практично не чути захоплених вигуків численних туристів, як це притаманно тому ж Львову чи Кам’янець-Подільському. Наше місто, на жаль, в очах гостей і далі залишається нецікавим транзитним пунктом на шляху до відпочинку в Карпатах. Нам не вдається затримати туристів у місті бодай зайвих кілька годин чи добу-другу.
Звісно, порівняно із удвічі старшим Львовом Івано-Франківськ не може похвалитися такою кількістю пам’яток архітектури, однак слід визнати: туристів не менше, ніж львівська опера чи Арсенал, приваблює величезна кількість різноманітних сучасних «родзинок». Адже в місті Лева дбайливо зберігають культурні надбання минулого та водночас намагаються відповідати вимогам сьогодення. Постійне збільшення туристів (до 1 мільйона на рік) відбувається завдяки проведенню 50 цікавих фестивалів, відкриттю нових турмаршрутів, покращенню транспортної та туристичної інфраструктури.
Чи можна відродити втрачений дух древнього Станиславова, а з ним і його туристичний потенціал? Гадаю, можна. Варто лише не нарікати на хронічну нестачу бюджетних коштів і пасивно очікувати на туристичний бум в Івано-Франківську. Слід просто постійно, системно й наполегливо привчати людей самостійно наводити порядок там, де це насамперед залежить виключно від їх свідомості, бажання та містечкового патріотизму.
Досвід показує, що органи самоорганізації населення – вуличні й будинкові комітети – є більш гнучкими та ефективними структурами самоврядування, ніж місцеві ради чи виконкоми. Там, де люди самостійно, за покликом душі об’єдналися для спільної турботи про місця власного проживання, немає місця байдужості чи нехлюйству. В Івано-Франківську вистачає прикладів, коли мешканці того чи іншого будинку власноруч, без значних бюджетних вливань облаштовують прибудинкову територію, заквітчують газони і сходові клітки, утеплюють та ремонтують фасади і т.п.
Зрештою, любов до України починається з малого – з любові до рідного міста, до вулиць, якими ходиш щодня, до будинку, в якому мешкаєш. І дбати про розквіт Батьківщини загалом означає і турботу про ошатність та затишок власного подвір’я, чистоту ліфтів і вулиць, охайність фасадів і контейнерних майданчиків.
Ясна річ, і влада не має права стояти осторонь процесу формування іміджу Івано-Франківська як міста, що є направду комфортним та привітним і для власних мешканців, і для гостей. До прикладу, можна відродити Міжнародне бієнале «Імпреза» чи генерувати ідеї проведення нових гастрономічних і мистецьких фестивалів; відкривати нові туристичні атракції (наприклад, щойно відриту бруківку поблизу палацу Потоцьких); створити врешті-решт музей І.Франка; увіковічнити інших наших видатних земляків, як-от король Данило Галицький, яким пишаються і галичани, і ті ж львів’яни, лише не іванофранківці.
Вважаю, що назріла потреба створити в кожному мікрорайоні міста великі зони відпочинку – з доглянутими зеленими насадженнями, зручними лавочками й сучасним освітленням. Гадаю, до фінансування таких проектів охоче долучилися би багато тамтешніх підприємців. Я готовий першим подати такий приклад, аби лиш департамент містобудування розробив відповідні проекти. Як наслідок, із часом у кожному мікрорайоні сформується власний осередок цивілізованого міського відпочинку.
Одночасно необхідно йти на непопулярні, зате вкрай потрібні заходи: рішуче ліквідувати стихійну торгівлю на Привокзальній площі та вулицях міста, позбутися неоковирних споруд автомийок-заправок-забігайлівок на в’їздах в Івано-Франківськ, боротися із численними потворними вивісками, якими обліплені фасади старовинних кам’яниць. Зрештою, пора би вже припинити практику поспішного й безсистемного насичення міського простору численними пам’ятниками сумнівної художньої цінності.
Наше місто вже понад 350 років живе для людей, пора і людям пожити з користю для рідного міста!
|
