Тарас Парфан, голова фракції «УДАР» в Івано-Франківській обласній раді
Реалії сьогодення, або Де межа падіння?
Після приходу до влади представників Партії регіонів прозвучало чимало обіцянок блискавичного економічного розвитку краю. Кожен новий рік мав принести процвітання як окремій галузі (медичній, освітній, дорожній…), так і всім жителям Прикарпаття разом. Інструментом реалізації цих планів мала стати угода, підписана обласною адміністрацією з Урядом. Для надання цій угоді більшої значимості до її підписання залучили ще й обласну раду. А ще Прикарпаття в короткому часі мало стати «писанковим». Однак пройшло більше трьох років, а обіцянки світлого майбутнього так і залишились словами. Зорепад іноземних інвестицій пройшов мимо нашої області. Так само, як і мимо всієї України. Більше того, представники європейського бізнесу почали виводити свій капітал з нашого краю, мінімізуючи ризики втратити його цілком. Чого вартує тільки зменшення у три рази інвестицій, вкладених в економіку області бізнесменами з близької до нас Польщі. Економічного «чуда» не сталося. Як наслідок, рік за роком не виконується бюджет. Лишень за минулий рік бюджет області недоотримав більше ста мільйонів гривень. А це в свою чергу привело до утворення численних боргів на початок року.
І дуже дивно, коли за таких умов нам намагаються створити ілюзію «розвитку і процвітання». Всі найважливіші позиції урядової угоди провалені з тріском. В тому числі будівництво об’їзних доріг в Заболотові, Болехові, Рогатині та нового моста в м.Івано- Франківську. Які там об’їзні дороги? Влада не може справитись з «ненависною всюдисущою ямковістю» існуючих доріг, які перетворились на траси для «сафарі». Про який новий міст в обласному центрі мова? Коли поруч невідновлений після повені-2008 міст біля Старого Лисця. І ще десятки таких же по області.
Не менш дивно, коли з високої обласної трибуни нас запевняють, що все добре у нас і з бюджетом, і з економікою. Доходи народу ростуть, а ціни падають. Нема і не було у нас боргів ні з заробітної плати, ні за харчування дітей у школах і дитсадках, ні за виконані роботи на об’єктах соціальної сфери. А бюджетні кошти використовуються дуже ощадно та ефективно: за них купляються нові ліфти для чиновників, вимощується бруківка перед «білим будинком», ремонтуються кабінети та туалети для посадових осіб. І використовувались би ще більш ефективно. Але от «кляте» казначейство ніяк не вгамується. Весь час йому мало і мало.
Напевно, противагою і екзаменатором цій «чесній і ефективній» владі мала би стати влада представницька – обласна рада. Яка мала б спитати за кожну не виконану обіцянку, за віртуальне «покращення», за зруйновані сім’ї заробітчан, за «ефективне» використання бюджетних коштів, за залишені на папері десятки тисяч судових рішень про підвищення пенсії «дітям війни» і ще багато за що… Однак, на жаль, представницька влада обмежується прийняттям «грізних» політичних заяв щодо справ державних чи міжнародних та відзначається лояльністю і обережністю у стосунках з владою виконавчою.
В умовах, коли одна гілка влади створює ілюзію реформ і процвітання, а інша – ілюзію невдоволення «окупаційним режимом», єдиним дієвим інструментом громади захистити своє право на нормальне життя залишається «Врадіївський досвід»…
|
