Ярослав Дубас, депутат міськради, фракція ВО «Свобода»
Україна, яку ми втрачаємо,
або В чому найбільший гріх пересічного українця
За вікном проблискує весняне сонце і напередодні Великодніх свят ти неначе завмираєш в очікуванні дива, з нетерпінням чекаєш моменту, коли вся родина збереться за святковим столом, дідусь прокаже молитву, подякує за минулий рік, попросить в Бога за прийдешній та помолиться за кращу долю для України.
З роками починаєш ставити собі питання: а в чому суть тієї кращої долі і хто, власне, має нам її принести в нашу державу. Тут мені згадуються думки, полеміки, надії і мрії, розчарування і зачарування на межі з психозами і обожнюванням уявних лідерів. Так, мабуть, таки бракувало Україні справді патріотичних, жертовних людей. Але де ж їх шукати? Стоп! Як де?! – на вулиці, у школах, у ВНЗ, у мало- і багатоповерхівках. Добре, заходимо у першу ліпшу школу, і що ми бачимо?! Ще на підході до неї – діти віком 11-12 років з цигарками за рогом, 13-14 - з пивом, а випускний вечір, за версією одного одіозного журналіста Франківська, – «щорічне шоу ригаючих бантиків». Та вже лишімо нашу школу, там насправді є і багато хорошого. Краще глянемо у під’їздах будинків. Саме тут, напевне, живуть вони – майбутні лідери України. Ой, що це у куточку? – купа, та й з п’яти поверхів сходової клітки світло тільки на одному. Мабуть ЄРЦ завалений скаргами від обурених мешканців. Як немає? Всіх все влаштовує?
І ця перекривлена роками лавочка, і розбита пісочниця, і недоглянутий газон… Хто цим має займатись? – відповідь проста: будь-хто – ЖЕК, депутат, міфічна влада, президент, прем’єр – будь-хто. Тільки не Я.
А чому не Ти? – бо мене все влаштовує, й без того багато проблем…
Мені здається, що у цьому «ВСЕ ВЛАШТОВУЄ» і захована основна проблема. Ми ставимо собі за приклад Хмельницького, Мазепу, Шевченка, Франка, Бандеру, Стуса, Чорновола, забуваючи тільки одне – їх таки дещо не влаштовувало. А запитаймо себе: якби їх ВСЕ влаштовувало, то чи мали б ми тепер Україну?
БАЙДУЖІСТЬ…
Є ще одна річ, без якої, мабуть, не будемо жити в щасті, благополуччі, повноті.
МОРАЛЬНІСТЬ…
Так, нещодавно декілька народних депутатів із Прикарпаття, а саме: Руслан Марцінків, Олександр Сич, Руслан Зелик, зареєстрували у Верховній Раді законопроект про заборону абортів і наштовхнулись на шквал критики з одного табору і брак підтримки - з іншого. Як для мене, депутата міської ради, приклад цих відважних, принципових людей завжди буде уособленням майбутнього, як для України, так і для молоді. Про тих, хто критикує, не можу нічого доброго сказати, а поганого - не хочу. Але для сил, які поважно зберігають нейтралітет, скажу: чи знав увесь «цивілізований світ», як його звикли називати, у період Другої світової війни з його розвідкою, агентурою, системою захисту, втікачами і перебіжчиками про ті звірства і масові вбивства, які чинили фашисти у своїх концтаборах. Чи знали про це лідери воюючих держав?
Я не знаю, яке життя доведеться прожити. Але чомусь мені здається, що в його кінці Бог таки запитає в нас: коли ми бачили несправедливість до людей, що нас оточують, до нашої країни, чи могли ми щось зробити, змінити?
І якою була наша позиція? Чи нас тоді також все влаштовувало?
|
