Микола ЗЕЛІНСЬКИЙ,
депутат обласної ради
Необхідно відмовитись від дідівських принципів
У середовищі спілкування молоді щодалі, то якнайчастіше лунає теза про можливу еміграцію "з цієї країни". Одне із соціологічних досліджень засвідчило, що більше 80% українських студентів мають намір виїхати за кордон. Раніше кращого життя шукали здебільшого науковці або малокваліфіковані робітники. Тепер більшість українських гастарбайтерів – золотий генофонд. Це студенти, які після закінчення вишів мали би відроджувати Україну і творити з неї справді європейську державу. Експерти вважають, що якщо ситуація не зміниться, за рік-два цвіт нації цвістиме на користь інших країн.
Нині Україна потребує нових ідей, нових знань і навиків. Чинні парламентарі та провладні кандидати, які по декілька скликань "просиділи” у Верховній Раді України, довели свою неспроможність змінюватись самим та змінювати на краще життя тих, хто їм неодноразово вірив. Українському політикуму потрібні справжні і дієві патріоти для того, щоб побороти антиукраїнський режим Януковича, а не політичні інваліди, які змінюють над собою кольорові прапори партій, лише аби зберегти за собою тепле депутатське крісло. За всю історію діяльності нинішнього українського парламенту не було прийнято жодного рішення, яке б покращило життя молоді.
В державі роботи – непочатий край. Але аби будувати майбутнє України, треба мати і нове мислення. Молодь вільна від стереотипів на відміну від своїх старших коллег. Абсолютна більшість політичної еліти країни є вихованцями радянської школи. В ситуації, коли країна перебуває на перехідному етапі від пострадянського стану до європейського зразка суспільства, в край важливим є зміна старих поглядів. Необхідно відмовитись від дідівських принципів, якими керуються сучасні політики, і обрати чіткий вектор розвитку країни як незалежної суверенної держави.
Кожного разу ми обираємо нових з давно забутих старих і таким чином топчемося на місці, не маючи можливості рухатись далі. Нове покоління, сформоване на незалежних демократичних цінностях, стане тим каталізатором, якого нині не вистачає країні для переконливого економічного та соціального розвитку держави.
Як зауважував ще відомий ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов, «Вони не хочуть, ба й не можуть знати, що без романтики Жанни д'Арк і без столітньої війни Франція була б нині не державою, а британською колонією; що без романтики козаччини Україна була б провінцією Польщі, без 150-літнього періоду Гетьманщини, без Шевченка і років, що випливали з тієї романтики, зривів 1917-20 і пізніших, без відновлення хоч і короткого, нашої державності в XX віці. Політики «хлопського розуму», які вірять лише в те, до чого можуть діткнутися, що можуть «помацати», — не знають, що двигуном всього в історії є невтомний дух, який власне ту романтику робить і без якого нічого тривалого ні в політиці, ні деінде ані постає, ані існує».
Сьогодні в черговий раз, як це було за часів "Революції на граніті”, акції "Україна без Кучми”, Помаранчевої революції, українська молодь, яка була, є і буде рушійною силою державницьких процесів в Україні, повинна дати бій антиукраїнським силам та виступити проти ганебного закону "Про засади державної мовної політики”.
|
