Політична воля, чи дежавю
Олексій Войтичук,
депутат міськради, фракція ВО «Свобода»
…Ось і цього разу охоплює дивне почуття ледь забутого дежавю. Знову активна підготовка до ще не зрозумілих виборів і знову така ж активна, і на всіх рівнях, «кампанія» реформування системи органів місцевого самоврядування.
Маючи можливість працювати як депутатом, так і безпосередньо у виконавчих структурах ОМС з 1996 року, переживаю вже п’яту – на всіх фронтах – глобальну перебудову системи місцевого урядування. Її вдосконалення, наповнення новим змістом, матеріальним підґрунтям і т.д., і т.п. з її такою самою тихою «починою у бозі».
На моїй депутатській пам’яті справді революційною стала хіба що система формульного підходу до формування місцевих бюджетів і то на рівні міст обласного значення з подальшими «громогласними» обіцянками її доопрацювання та вдосконалення. Сама ідея формульних розрахунків, тобто підведення якоїсь математичної (а значить рівноправного та системного підходу) складової була досить прогресивною. Але час показав, що і математику теж можна рахувати «по-своєму». І на сьогодні виходить так, що за формулою, яка як запровадилась десять років тому, така і діє досі, – все вірно і всім вистачає, а на справді… І будучи членом бюджетної комісії, кожного разу з невимовною прикрістю бачу до болі знайомий передбюджетний процес перетягування куценької ковдри від одного розпорядника коштів до іншого. І такий самий болісний процес пошуку компромісу, який і без того нікого не задовольняє. А ковдра з кожним роком стає все куцішою і куцішою.
Але повертаючись до самої ідеї реформаторства у системі органів місцевого самоврядування, пригадую також, як Асоціація міст України, повіривши черговій «кампанії» із залученням як передових вітчизняних, так і іноземних спеціалістів, підготувала більше десятка системних законопроектів бюджетного, податкового, адміністративно-територіального, земельного, майнового і т. д. напрямків. Були поважні наради, надування щік та почісування потилиць. Але на сьогодні, а це вже близько десяти років, ці проекти припали таким шаром пилу, що треба буде провести уже системну чистку самих проектів.
Усім зрозуміло, що в тому вигляді, у якому знаходиться зараз місцеве самоврядування, воно далі залишатись не може. На останньому Муніципальному Форумі, який відбувся нещодавно в Києві, тепер уже міжнародному, вкотре вірно порушувалися питання децентралізації, бюджетного паритету (у всьому світі відношення бюджетів органів місцевого самоврядування до державних бюджетів приблизно 50 на 50, у нас цей показник складає приблизно 25 до 75), податкових змін, адекватної адміністративно-територіальної реформи, давним-давно назрілих оперативних змін у системі житлово-комунального господарства (до речі, Івано-Франківськ чи не єдиний в Україні без належної нормативної бази, без подібного досвіду з боку, на свій страх та ризик розпочав таку реформу) і так далі. Проблем за останні двадцять років у територіальних громад накопичилось стільки, що не одна реформа потрібна. Цілий комплекс нагальних, а головне системних змін потрібно провести. Потрібно десь поділитись амбіціями, десь повноваженнями, а десь можливо і майбутніми статками. Але на все це потрібно головне, без чого нічого не вийде, – ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ. Вона, як той золотий ключик в руках відомого героя, може відкрити двері, за якими ми зможемо уже самі оцінити свої можливості та перспективи. І тоді стане зрозуміло і нам самим, чи зможемо ми виконати взяті на себе зобов’язання, чи самі віддамо ті непотрібні повноваження. Але давайте врешті спробуємо. Так не хочеться, щоб чергова глобальна реформа системи життєдіяльності органів місцевого самоврядування закінчилась лише прийняттям нового виборчого закону.
|
