Наталія КЛИЧКО:
«Віталій завжди знає, що в який час робити»
Нещодавно Прикарпаття відвідала Наталія Кличко (Єгорова), дружина відомого боксера, а тепер і політика Віталія Кличка. Пані Наталя побувала в обласній дитячій лікарні, а також Вигодському навчальному корекційно-реабілітаційному центрі, де провела з хворими дітками майстер-класи. Та найбільш несподіваним для її оточення була поїздка у село Вишків…
«Західному кур’єру» пощастило супроводжувати по області пані Наталю й узяти в неї ексклюзивне інтерв’ю.
Народилася 26 лютого 1974 року. Їй 38 років. За знаком зодіаку вона Риби, а за китайським гороскопом – Тигр. Наталя у юні роки займалася спортом і працювала моделлю. Зараз виховує трьох дітей. У 2000 році народився син Єгор-Деніел, у 2002 – дочка Єлизавета-Вікторія і у 2005 – ще один син Максим.
– Пані Наталю, а що вас пов’язує із Прикарпаттям?
– Перш за все бабуся й дідусь (по маминій лінії – ред.) Анна й Василь Лазіри, які мешкають у Вишкові Долинського району. Там живе мій рідний дядько із сім’єю. Тут ми із старшою сестрою Любою проводили усі канікули. Бігали в ліс по гриби, купалися у річці. Пригадую, одного разу до темна сиділа під ялицею, боялася йти додому, щоб бабуся не сварила – я втопила у річці її єдині гумові чоботи.
– Зараз дідусеві 85 років, але він почувається добре, має 10 вуликів, бабуся Анна трішки молодша. Дуже любить вишивати. У неї уся світлиця у вишивках. Мої діти люблять тут бувати. Старшого Єгора дід навчив косити, а Ліза навчилася вишивати хрестиком. Діти просяться сюди. Мабуть, приїдемо у жовтні на канікули.
– Була тут і Віталікова мама. Її сподобалася наша дика природа, домашні харчі, лагідна бабуня.
– А ви допомагаєте бабуні по господарству поратися?
– Я ніколи не була й не є білоручкою. Я звичайна жінка, яка вміє й приготувати, й попрати. Інша справа, що вдома в мене переважно чорнову роботу виконує техніка. А тут варю борщ, ліплю вареники, ходжу боса по росі. Ось тільки від сусідів часом ховаюся, бо все про Віталіка розпитують. А нам так хочеться відпочинку.
До речі, я й дітей віддала у Kiev Schools International, бо закордоном на них так не давить батькова слава. Окрім того, ми часто їздимо світом за татком, то у будь-якій країні йдуть у місцеву філію цього навчального закладу. Тому мої діти, як і я, вже відмінно володіють трьома мовами: російською, англійською і німецькою. Залишилося до повної досконалості довести українську, але це справа найближчого часу.
– Пані Наталю, ви вже 16 років невпинно повторюєте, що щасливі у заміжжі, однак у ЗМІ просочилася інформація, мовляв, у Кличків не все так гладко й можливо, навіть дійде до розлучення?
– Брехня. Ми не збираємося розлучатися. Навпаки, я мрію, що нарешті таки одягну фату й весільну сукню й наші дорослі діти поведуть нас із Віталіком під вінець.
– Це як?
– Коли ми розписалися у Київському відділі РАЦСу, то Віталік одразу ж полетів на змагання. Так що ні застілля, ні першої шлюбної ночі у нас тоді не було.
– Втім, це не завадило вам торік за результатами німецького журналу Gala стати парою року. Тоді ж світ дізнався, що ви чудово співаєте романси, а Віталій акомпонує на гітарі.
– Я співаю давно, й наші друзі не раз чули мої концерти, знають мій голос. На широкий загал я вийшла нещодавно,виступаю під дівочим прізвищем, щоб не привертати уваги гучним іменем чоловіка. Зібрала джаз-групу, яку назвала Addicted to... ("Залежні від..." – ред.). Я, наприклад, залежна від кохання й любові. Зараз готуємо перший альбом. Я сама пишу музику і тексти. Сподіваюся на успіх. Адже виручені гроші планую передати онкохворим дітям. До речі, я вже другий рік займаюся благочинністю, представляю в Україні фонд підтримки жіночого та дитячого здоров'я. Зокрема, беру участь в кампанії з профілактики раку грудей у жінок.
– А на кого залишаєте дітей? Чи не обділені вони й вашою увагою?
– Вихованням дітей я займаюся сама, нянькам не довіряю. У мене має бути порядок і дисципліна. Поки що справляюся. Тай і Віталій бере активну участь у вихованні дітей. Адже важлива не кількість проведеного часу із сім’єю, а результат, якість. Ось нещодавно Віталій взяв старшого сина із собою у виправну колонію, щоб Єгор побачив і цей аспект життя. Недарма ж кажуть, краще раз побачити, ніж щодень читати нотації.
– Ви вірити у жіночу дружбу?
– Вірю у жіночу солідарність, а подруга має бути тільки одна. Я дуже перебірлива у дружбі й відкриваюся далеко не кожному. У мене є подруга у Москві, є у Лос-Анджелесі, у Нью-Йорку…
– Ви більшу частину життя проводите…
– У літаку. Між країнами. Де Кличко – там і ми. Як ниточка за голкою.
– Але подейкують, що чоловік добудовує на Київському морі триповерхову хатинку, щоб сім’я нарешті осіла в Україні?
– Не знаю. Це має бути сюрпризом.
– Ви любите сюрпризи?
– Якщо приємні, то хто ж їх не любить. Пригадую, найбільший сюрприз мені влаштували діти. Ми тільки-но поселилися у відремонтовану квартиру. Біжать до мене діти: «Мамо, заплющ очі, ми тобі сюрприз маємо». Заходжу з ними до кімнати, відкриваю очі, а на білій стіні – різноколірні малюнки, відбитки рук. Я спочатку оніміла. А потім подумала – це ж добре, що діти хочуть малювати, хочуть когось дивувати. Пізніше я їм пояснила, що малювати все ж таки треба на папері.
– А ви малюєте?
– Так. Особливо люблю натюрморти із квітами. І взагалі я дуже люблю квіти. Віталій мене задаровує червоними трояндами. Щоправда, я більше захоплююся екзотами. Але, головне увага.
– Чи довго ще Віталій буде боксувати?
– Це його вибір. Я бачу, що Віталій чим старше стає, тим краще і сильніше боксує. Як хороше вино, яке з роками стає тільки краще. Запитуєте, як довго ще Віталій боксуватиме? Я відповім вам так: яке б рішення не прийняв чоловік, я його підтримаю. Віталій завжди знає, що в який час робити. А я завжди буду поруч. Адже нинішній політичний ринг, мабуть, складніший, ніж спортивний. У політиці грають без правил.
– І на останок про сімейні традиції Кличків.
– Моя старша сестра Люба живе у Броварах. Ми з нею часто бачимося. Допомагаємо одна одній. Так само як і Володя з Віталіком. Дуже люблю Віталікову маму. Я ніколи не називаю навіть позаочі її свекрухою. Не люблю цього слова. Адже вона мама. Я їй завжди після матчів телефоную, розповідаю, як пройшов бій. Вона не дивиться бокс по телевізору, бо дуже переживає. Після смерті чоловіка вона частіше буває з онуками. До речі, діти також не дивляться прямі ефіри татових боїв, лише у запису, щоб не травмувати дитячу психіку, ще зарано їм на це дивитися.
– Зате у Вишкові, кажуть, бої Кличка дивляться усім селом…
Розмовляла Олександра ЛІСКОНОГ
Фото автора
|
