То ж яка мова первинна?
Якби та частина українців, яка підтримує «регіональний русскій язик» в Україні усвідомлювали, що своїми діями вони підступно заперечують материнську мову українську, можливо, у нас й не було б теперішніх мовних проблем. Але радянські міфологеми живучі і дотепер «дарують» нам свої гіркі плоди у вигляді «колиски трьох братніх народів», «общності культури і язика», не зважаючи на те, що видатний український вчений-історик М. Грушевський переконливо довів всю їхню абсурдність, тобто яких ніколи не було. Навіть геть проросійський телеканал «Україна» і той у своїй передачі «ДНК – портрет нації» фактично підтвердив написане вище. Тож, якщо відкинути надуману «теорію» з цього питання російських апологетів-шовіністів М. Погодіна і О. Соболевського та подібних до них, то правда така...
Як відомо, на землях нинішньої України панувала Київська Русь, найбільшого розквіту котра досягла в 978–1015 роках за часу правління Володимира Великого (портрет якого незалежна Україна розмістила на одногривневій купюрі). І вже задовго (за декілька сотень років) до того люди послуговувались, як ми тепер кажемо, праслов'янською мовою або інакше давньоукраїнською. Ну, не китайською ж?
А московська в той час тільки зароджувалась, бо створювалась в Х-ХІІІ століттях князями (вихідцями з Київської Русі) і священнослужителями на землях угро-фінських племен (мурома, меря, чудь, мокша, весь та ін.), яких вони, по суті, колонізували, де служба в церквах правилась староболгарською (церковнослов'янською) мовою, яка і стала основою мови народу, котрий почав там утворюватися. Отож ці племена не лише християнізувались, а й, якщо можна так сказати, ослов'янювались. Та, оскільки прийняття християнства на наших землях відбулося, щонайменше на 200 років раніше, то за цей час староболгарська (церковнослов'янська) мова значно збагатилась українською лексикою, себто українськими словами.
Тож напрошується висновок, що московська (майбутня російська) мова утворилась внаслідок змішання староболгарської (церковнослов'янської), української, татаро-монгольської (вплив більш як 200-літньої золотоординської навали) та місцевих мов, рідних фінно-угорським племенам, які на той час проживали на землях теперішньої Росії.
Як слушно пише Валентин Кожевніков, саме тому в російській мові так багато українських слів (до 50%), немало з яких перекручені й набули іншого змісту. До прикладу, ми всі знаємо, що за нашою НЕДІЛЕЮ (від «не діло», тобто відпочинок) наступає ПОНЕДІЛОК. По російськи ж за ВОСКРЕСЕНИЕМ мав би йти ПОВОСКРЕСНИК, а для роботи у нас є ТИЖДЕНЬ, а не НЕДЕЛЯ. Що цілий тиждень «не діло», тобто без роботи? Ще на підтвердження написаного вище: якщо в нас ПЕРЕГНІЙ логічно утворюється з ГНОЮ, то в них ПЕРЕГНОЙ з ... НАВОЗА. А наш ДИВОСИЛ (тому, що має дивовижну лікувальну силу) перетворився в російській на ДЕВЯСИЛ. І цей ряд можна продовжити: ГОРОБЕЦЬ – ГОРОБИНА, а як зв'язані між собою ВОРОБЕЙ – РЯБИНА? Хіба тим, що ці слова подібні до українських.
Або до наших слів додано закінчення «-ЛЕНИЕ»: наша ЗАЯВА стала їхнім ЗАЯВЛЕНИЕМ, а НАСТУП – НАСТУПЛЕНИЕМ, НАПРЯМ – НАПРАВЛЕНИЕМ, чи додано закінчення «Я»: ЧИСТАя, ДОБРАя, ВИСОКАя і таке інше.
Чи не тому російська мова має надто багато винятків і складних правил?
А ще російський цар Петро І нахабно вкрав у нас назву і 22 жовтня 1721 року видав Указ, в якому постановив «впредь именовать» Московію «Русью, Россией».
Нині ж російські шовіністи і їхня п'ята колона в Україні вдаються до прихованого лукавства: з одного боку, нав'язують нам думку, що двомовність є великим здобутком українського народу, а з іншого – про вторинність нашої мови, її зіпсованість впливом польської мови і такі інші дурниці.
Тому ми, українці, повинні бути пильними, бо, як у своїй книзі «Україна – не Росія» доречно зауважує Л. Кучма: «Не колонією намагалась зробити Росія «Малоросію», вона намагалась зробити її частиною себе – ось у чому суть зусиль Москви...» І тепер це, на превеликий жаль, особливо спостерігається.
Ілля ЗАГРАНОВСЬКИЙ,
заступник голови ІФ ОО ВУТ «Просвіта»
ім. Тараса Шевченка
|
