Втрачене покоління?
Їх ніхто не відштовхує, з ними не ворогують, їх навіть не вважають за якусь банду чи угруповання злочинців, проте за переконаннями і у власній свідомості ці молоді люди вважають себе особливими – не такими, як усі інші члени суспільства. А свої манери та звички вони ладні демонструвати не тільки поведінкою, котра, на перший погляд, здається неадекватною, але одягом та макіяжем темного кольору. Мова йде про так звані молодіжні субкультурні угруповання – готи, панки, емо. Існування таких субкультур варто розглядати як соціальну проблему.
Вступити в секту
Студентка інституту філології Марта не вважає себе прихильницею жодної із цих груп, проте каже, що її знайомі та родичі часто думають цілком навпаки. Вся проблема дівчини полягає у любові до чорного кольору. В цьому і вся суть, запевняє вона. Втім, як не дивно, але її смаки цілком перегукуються із смаками саме тих молодих людей, котрі люблять «тусуватися» на цвинтарі та носити одяг з черепами. Проблема дівчини почалася ще у дитинстві, коли її мама поїхала у пошуках кращої долі у Грецію, а згодом – в Італію. Можливо, саме постійна відсутність матері стала причиною того, що дівчина почала якось по-особливому ставитися до навколишнього світу. Дратівливість, агресивність у поведінці та якась своя особлива філософія Марти змушують її родичів задумуватися над тим, чи бува дівчина не потрапила під вплив якоїсь банди чи навіть секти.
Марта добре знайома із субкультурами. Дівчина каже, що це насамперед пов’язано із тим, що багато її друзів та одногрупників є членами тієї чи іншої спільноти (майже 90 відсотків). А у щоденному спілкуванні з ними вона вже стала для них як своя. Дівчина люб’язно погодилася розповісти про те, наскільки добрими є ті молоді люди, зовнішній вигляд яких жахає навіть серед білого дня.
Однією із найбільш поширених субкультур серед сучасної молоді є готи. Вони лякають пенсіонерів і дивують маленьких дітей, носять чорний одяг і гуляють по старих цвинтарях, захоплюючись вишуканою архітектурою. Вони можуть бути схожими на ангелів, демонів, привидів, вампірів, трупів, але тільки не на звичайних людей. І це не потенційні клієнти психіатричних клінік чи актори у масках. Такі люди не бояться називати себе готами.
«Моя донька неформалка…»
Для того, аби стати своїм серед чужих, у деяких молодіжних спільнотах проводять «бойові хрещення». Спеціальний обряд під час вступу «до вибраних» є лише у панків, котрі до цього підходять по-особливому. Аби стати «своїм», потрібно пересилити самого себе і стрибнути у… сміття. Здебільшого панк – це стан душі, а не вияв причетності до субкультури. А тому й кажуть, що панки можуть і не вдягатися яскраво та неординарно, для них достатньо в душі відчувати себе таким. Головною особливістю психології панків є відчуття свободи.
Звичаї ж кожної окремо взятої субкультури різняться між собою. У готів, для прикладу, не потрібно ніяких надмірних зусиль чи вмінь. Достатньо лише бажання стати готом. Готика — одна з найбільших субкультур із багатою й цікавою, вже більш ніж 20-літньою історією. В Україні наразі тисячі готів — людей, котрі хоч і захоплюються темним боком життя й нежиття, але вбачають у ньому не жах і жорстокість, а красу, романтику таємничості.
«Ніхто нікуди не вступає, це ж не секта якась. Просто у неформалів трошки інше бачення світу... У готів воно філософсько-песимістичне. Наприклад, емо дуже бурхливо переживають кожну подію свого життя і завжди перебувають на піку емоцій. Панкам все «по барабану», в них анархія – недосяжна мрія», – розповідає моя співрозмовниця Марта.
Передумов для вступу у певну групу є чимало, проте прагнення молодих людей, як правило, одне – відшукати однодумців. Цього не заперечують ані самі члени таких спільнот, ані психологи.
«Варто зазначити, що до неформальних угруповань входять діти та молодь переважно юнацького віку. Основним мотивом вступу до такого роду груп є бажання приналежності до колективу, де його будуть розуміти і не відштовхувати. Переважно туди входять діти, котрих «відкинули» в основному середовищі – класі, групі, в училищі тощо. Крім того, вогнищем такої проблеми може бути нерозуміння дитини членами сім’ї. Саме брак сімейного виховання можна в першу чергу виділити як основний фактор таких вчинків молоді», – каже психолог Івано-Франківського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Світлана Бойко.
Рішення стати неформалом для більшості молоді приходить спонтанно. Вони не обдумують своїх кроків, не виважують всі «за» і «проти». Щоправда, для їхніх батьків це, як правило, удар. Саме батьки і звертаються до психологів, щоби вирішити, як жити далі під одним дахом із готом чим панком.
«Діти шукають собі альтернативу сім’ї. Все починається із протесту. Для дитини це вихід. У субкультурах збираються такі ж самі однодумці, із такими ж інтересами. Батьки ж, навпаки, вимальовують картинку, якими мали би бути їхні діти. Але не завжди вони вписуються у таку пригладжену і зачесану картинку. Батьки заробляють гроші і задовольняють своїх дітей матеріальними благами. Проте вся проблема полягає у тому, що з ними мало спілкуються, їм не приділяють уваги», – зауважує психолог.
Перехворіти субкультурою
Сучасні готи не мають жодного стосунку до тих східно-германських племен, які одним своїм існуванням порушували почуття соціальної стабільності в громадян Римської імперії. Втім, їх сучасні тезки, як і представники спорідненої їм субкультури емо, викликають схожі почуття в представників правоохоронних органів. На щастя, в Івано-Франківську представники субкультур мирні і не чинять шкоди та не влаштовують бурхливих шабашів.
«Багато людей мене готкою називали, але то неправда», – зізнається Марта. У молодіжному середовищі насправді все не так, як виглядає зі сторони. Члени різних субкультур спілкуються між собою. Ніхто не вважає себе крутим, ніхто не хоче якось вирізнитись. Вони підкреслюють те, що не такі, як більшість, але то не означає, що вважають себе вищими, кращими, крутішими. Просто так комфортніше для себе і людей навколо.
Зараз, на жаль, бути «трохи не таким» стало дуже модно, тому багато людей зараховують себе до тієї чи іншої субкультури тільки з цієї причини. Але вже при розмові можна легко перевірити, чи відповідає зовнішній вигляд душевному і розумовому стану людини. Також психологи відзначають ще одну тенденцію – як правило, членами субкультури є молодь до 23 років.
«У кожної субкультури свої нюанси – музика, філософія, одяг. Найбільше не сприймають скінхедів, їх недолюблюють всі. На щастя, в Івано-Франківську їх немає. Також не всі сприймають хіпстерів і частково реперів, але то тільки через їх музику», – стверджує Марта.
Не можна говорити, що приналежність дітей до субкультур є категорично чимось дуже поганим, жахливим. В субкультури йдуть переважно діти підліткового віку. У такому віці для дітей важливою є думка їхніх однолітків. Вони намагаються якось самовиразитися, щоби тим самим відрізнятися від інших.
Психологи відзначають, що найперше членами субкультурних спільнот стають так звані соціальні сироти. У створеному колективі – окремий світ, ототожнення себе з чимось. І нічого з цим зробити неможливо. Діти виростуть, переростуть свої амбіції і знову стануть «нормальними людьми». «Дитина має багато ролей у житті – син, донька, учень. А в підлітковому віці дуже важливо віднайти себе і дати відповідь на питання: хто я є? Бо в сім’ї, як правило, підлітки не можуть визначитися. Вони перебувають на межі невизначеності – ти вже не дитина, але ще не дорослий», – каже психолог.
Володимир БОДАК
ДО РЕЧІ
В одному з районів Івано-Франківської області в готи «записалися» обидві доньки священика. Свої фотографії вони виклали в соціальних мережах Інтернету. Навколо цього розгорівся скандал. Громада села просить церковну владу замінити їм священика…
|
