Ігор ЗВАРИЧ:
«Ніколи Михайло Вишиванюк і його команда не будуть ручними»
Ігор Зварич, один із засновників Партії регіонів на Прикарпатті, народний депутат кількох скликань, сьогодні знову увійшов (втретє) у знайому йому річку – на посаду заступника голови облдержадміністрації з економічних питань.
У владній та партійній системі координат він намагається бути рівновіддаленим від різних груп впливу. Через це його думка завжди цікава і авторитетна. Ігор Теодорович здатен говорити непопулярні речі і доводити свою точку зору. Разом з тим, як досвідчений політик, він обережний у висловлюваннях, що стосуються персоналій.
В інтерв’ю «Західному кур’єру» Ігор Зварич говорить про реалії, що виникли в результаті нового кураторства над областю, щодо просхідноукраїнської (а не проросійської) політики Президента, «підводні течії» навколо потужних економічних об’єктів Прикарпаття та майбутні вибори голови обласної організації Партії регіонів.
Система стримувань і противаг
– Раніше куратором Івано-Франківської області був міністр культури Михайло Кулиняк. Тепер куратором став віце-прем’єр Олександр Вілкул, а взаємодію забезпечує Мін’юст. Що це може означати для Прикарпаття?
– Я би не прив’язував міністерства чи його функціональні обов’язки до курування області. По суті такого взаємозв’язку немає. Разом з тим те, що куратором став Олександр Вілкул – для нас дуже добре, адже він веде питання житлово-комунального господарства, де в області є достатньо проблем, які, безумовно, вирішуються, але темпи ще недостатні. Що стосується Мін’юсту… Знову ж таки є ряд підприємств-банкрутів, а саме Мін’юст сьогодні веде ці питання. Наскільки мені відомо, не завжди знаходимо на місцях достатньо взаєморозуміння з виконавчою службою, а це також мін’юстівська структура.
– А якщо проаналізувати, що Олександр Вілкул вважається людиною Рената Ахметова, а через Міністерство юстиції можемо прогнозувати вплив на область Ігоря Коломойського, які в такому разі будуть висновки?
– О, Боже мій милий (сміється – авт.)! Хто б чиїм не вважався – вони насамперед віце-прем’єр-міністр і міністр. Тобто є загальнодержавні завдання, які будуть вирішуватися в тому контексті, в якому велить програма Президента України, його укази, його доручення. А та інтрига, яку ви маєте на увазі… Поживемо – побачимо.
– І все-таки не секрет, що міністри в нинішній ситуації – це своєрідні агенти впливу різних бізнесових структур. На вашу думку, з новим кураторством: чи посилюватиметься вплив на голову ОДА, намір отримати ручного губернатора, яким Михайло Вишиванюк ніколи не був і, напевно, вже не буде?
– Кожна людина є агентом чийогось впливу. Насамперед свого, а потім, очевидно, того впливу, який здійснюється на нього. Вплив не буває однобічним. Це завжди спектр, і в цьому спектрі важливо не втратити раціональне зерно. Думати про те, що може бути якесь ручне керівництво, не варто. Надто складними є взаємозв’язки, в тому числі політичні, економічні, щоб говорити так однозначно. А щодо того ж Ахметова – хіба ми можемо забути, що він був одним з перших, хто підклав плече, коли була стихія, зокрема, у Верховинському, Галицькому районах. Чи сьогодні – від його фонду отримуємо новітню медичну техніку.
Що стосується економічного блоку, то, наприклад, як на мене, я тільки за те, щоб в області розвивалося конкурентне поле. А буде це ще якийсь, як прийнято говорити, олігарх чи представник великого бізнесу – слава Богу, тому що з області ніхто ніколи нічого не забере. Якщо Івано-Франківщина викликає певний інтерес у потужних фінансових, промислових, бізнесових колах, то ми тільки – за.
А щодо ручного губернатора… Ніколи Михайло Вишиванюк і його команда не будуть ручними. Це факт! Голова ОДА – людина Президента.
– Отже, на прикладі нинішнього кураторства вибудовується система стримувань і противаг?
– Саме так вибудовується будь-яке управління. В іншому випадку – і помилок більше допускається.
Зовсім недавно проходила співбесіда голови ОДА Михайла Вишиванюка з Першим віце-прем’єр-міністром Арбузовим. А перед цим ключовою була зустріч з віце-прем’єром. Олександр Вілкул проаналізував реакцію міністерств на проблеми області і, я переконаний, буде поділяти ці проблеми, які в нас є. Вони стануть його проблемами.
Від «Буковеля» до митного переходу
– Сьогодні спостерігаємо за перипетіями довкола авіабізнесу лідера групи «Приват» Ігоря Коломойського. З цього приводу висловлюються різі думки: від владного тиску до гри самого олігарха, який, оголосивши про банкрутство «Аеросвіту», зібрав з компанії вершки, а баласт скинув. Присутність «Привату» на Прикарпатті є левовою. Які процеси спостерігаються тут?
– Наскільки мені відомо, наразі літак літає. «Буковель» розвивається. Що стосується «Нафтохіміка Прикарпаття», то та проблема, яку ми порушили, в тому числі в Кабінеті Міністрів, має дві складових: перша з них – це відсутність достатньої кількості сировини в Україні, а ідеться про використання нафтопроводу Одеса-Броди. Друга – аби нафтопродукти ввозити в Україну за нульовою ставкою.
– Є чутки про намір повернути в державну власність аеропорт, який наразі перебуває у концесії ТзОВ «Скорзонера». Пошепки говорять і про ласі погляди в бік самого «Буковеля»…
– Почнемо спочатку. Повернути в державну власність… Аеропорт, по-перше, не в державній, а в комунальній власності. Хоча, скажімо, злітна смуга – це державна власність і державною буде залишатися. Таким чином ідеться про приміщення аеропорту і технологічне його забезпечення – це не є аж таким ласим шматком. Коли може постати питання повернення в комунальну власність? Дуже просто: коли концесіонер не буде забезпечувати тих умов, які взяв на себе. На сьогодні, наскільки мені відомо, умови виконуються.
Щодо «Буковеля» – це приватна власність: створив, продав, передав, залучив… Це ситуація, яка державою може бути тільки контрольованою, але не регульованою. Якщо дії щодо того чи іншого об’єкта вписуються в чинне законодавство, то хто може висловлювати якісь претензії… Хоча, з врахуванням перспективи Олімпіади-2022, я не думаю, що тут можуть бути якісь погляди на зміну власника. Переконаний у зворотному. Навпаки, у нас є достатня кількість інвесторів, які хочуть прийти і розвивати в нашому краї подібний бізнес.
– Маєте на увазі, зокрема, Верховинський район? Щось ніяк там справа не рушиться…
– Бачите, Верховинщина… Тут рух однобічний. Якщо в «Буковель» він з кількох напрямків – з Івано-Франківська, Закарпаття, Чернівців, то на Верховинщині без вирішення проблеми переходу в Шибене, без диверсифікації потоків (хоча б туди-назад) розвиток туристичного бізнесу утруднюється. А тому вже буквально в лютому відбудеться візит голови ОДА в Румунію, де одним з перших буде стояти питання якраз цього переходу. Там виникає інша ситуація: для того, щоб робити концесесійні дороги до кордону, має бути паралельна дорога, яка такою не є, тобто не за плату. І тут ми, при всіх позитивах цього проекту, думаємо, наскільки це може вплинути на довкілля. Але, як на мій погляд, якщо подивитися на практику Австрії, Румунії, Німеччини, Швейцарії, то треба знаходити компроміс і сміливо іти по тому шляху, щоб створити і митний перехід, і транспортний коридор, адже це найкоротший шлях, як це не дивно звучить, від Румунії до Польщі.
– Ідея створення митного переходу не нова, обговорюється вже добрий десяток років, чи буде реалізована найближчим часом?
– Сподіваюся, що так. От Євросоюз пішов на розширення і йому дуже важливо, щоб ці території, які увійшли до його складу нещодавно, розвивалися більш прискорено. Адже разом з розширенням ЄС відбулося збільшення площі десь приблизно на третину, відбулося зростання чисельності населення, а водночас відбулося і збідніння членів Євросоюзу. Тобто, якщо говорити в цьому ракурсі, то ЄС наблизився до нас (сміється –авт.). До розширення ЄС, звичайно, був багатший.
Взагалі, мені здається, і Євросоюз, і НАТО мали би бути також послідовними. Цілком зрозуміло, що після того, як Україна увійде в Євросоюз, то не Західна, а Східна Європа буде домінувати в ЄС за кількістю голосів. Німеччина, Франція не дуже би хотіли, щоб те, що завжди визначали вони, визначав хтось інший. З цим пов’язано багато не найкращих поглядів на Україну, багато провокацій. Бажаючих, щоб Україна увійшла в Європейський Союз, багато, але вони, на жаль, ще не мають такої політичної ваги, якої би треба було. Зокрема, всі наші найближчі сусіди бажають, щоб ми були і членами ЄС, і членами НАТО. А от чим далі будемо заглиблюватися в Європу, тим більше це бажання почне зменшуватися. В чому, наприклад, інтерес Польщі: кордони Євросоюзу з можливим конкурентом – Росією – будуть проходити поряд з нами, а зараз ці кордони проходять поряд з Польщею.
Не проросійська, а просхідноукраїнська
– Яку державу вибудовує Президент Віктор Янукович? З одного боку, бачимо, що в економічному сенсі перед російською стороною тепер він не поступається інтересами України. З іншого боку – ідеологія, втілювана міністром Табачником, є відверто проросійською…
– Табачник вже набив оскому. Та коли почнеш конкретизувати, чи позитивними були його кроки (маю на увазі загалом щодо розвитку освіти), то виявляється – позитивними. Так, є нюанси, які завжди були складними у стосунках Схід-Захід України. Ви кажете – проросійська політика. А я скажу: не проросійська, а просхідноукраїнська. На жаль, ми в Україні живемо в такому складному середовищі, що іноді видаємо за російські впливи те, що близьке і притаманне сходу України. А іноді схід України про те, що суто українське в нас, говорить, як про вплив Польщі.
Президент Янукович будує українську державу. З її проблемами, полінаціональним складом. Зауважте, я не сказав багатонаціональним. Тому що тут, якщо подивитися з теоретичних засад, Україна все-таки моноукраїнська в більшості, але є і поліаспектні елементи, наприклад, Крим, домінування в містах сходу України російської мови і загалом російської культури. Віктор Янукович намагається робити все, щоб Україна ідентифікувалася як Україна, принаймні в світі. Не завжди ми в цьому допомагаємо, як на мій погляд.
На жаль, Україна наразі без демократичних традицій. Складається ситуація, коли іде боротьба не програм, а боротьба «участі і впливу». Програли, наприклад, опозиціонери і давай всі свої програші аналізувати за кордоном. Партія регіонів, коли була в опозиції, ніколи подібні речі не переносила за межі держави.
– А як прокоментуєте ситуацію довкола ЗАТ «Лукор». Те, в чому звинувачували російського інвестора в час президентства Віктора Ющенка, підтверджується при президентстві Віктора Януковича: підприємство створено з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до збитків державі на суму 73 млн. дол. США…
– Що було при Ющенку, мені зрозуміло. Тодішній голова Фонду держмайна соціалістка Семенюк мала свої погляди на формування господарського комплексу в ринкових умовах. Що тепер?.. В мене глибоке переконання, що чинного законодавства не порушувалося. Воно просто настільки змінилося за цей період, що з цього погляду дивитися на те, що відбувалося 13 років тому, не зовсім правильно. От інколи читаю такі речі, мовляв, колись на «Оріані» було 15 тисяч працюючих, а залишилося 7 тисяч. Проте всі забувають, що житлово-комунальний сектор перейшов і зберігся, торгівельна мережа збереглася, «Вінісін» працює як окреме підприємство, «Корснас-Україна» – як окреме підприємство. Тобто, якщо це все порахувати, якби відбулося саме так, що 8 тисяч чоловік пішло на вулицю, то до сьогодні була б та соціальна напруга, коли люди за заявою отримували 30 грн. зарплати і дякували, що отримали. Напевне, багато хто вже забув ті мітинги, які тоді відбувалися щодо заборгованої заробітної плати, яка сягала 10 млн.
– Але справу порушено за матеріалами перевірки ФДМУ?
– Ідеально. Адже саме ФДМУ і був ідеологом всіх перетворень на «Оріані». Приходить нова команда у Фонд держмайна, піднімає матеріали… Думаю, всі крапки над «і» розставить прокуратура. Одне можу сказати: завдяки тій реструктуризації, яка хоч і відбулася під впливом німецької сторони, але за урядовим рішенням, підприємства, що раніше входили до «Оріани», все-таки розвивалися, сплачували відповідні бюджетні відрахування. Переконаний, якби знайшли такі ж підходи до калійного заводу, як знайшли до «Оріани», то ми сьогодні не мали б тих екологічних проблем.
На жаль, борги перед Баварським банком не погашені. Тут потрібно знаходити механізм погашення. Але зводити це до питання незаконності утворення – я б не насмілився. Думаю, ситуація нормалізується, тим більше, що на рівні уряду створена спеціальна комісія на чолі з віце-прем’єром Юрієм Бойком, який має колосальний досвід в цих питаннях.
– У цьому контексті цікавим також є пікет громадського об’єднання «Ділові люди Прикарпаття» будівлі Івано-Франківського міського суду на знак протесту проти завищених, на їхню думку, тарифів на електроенергію для українського бізнесу. Зокрема, учасники протесту поставили під сумнів законність приватизації «Прикарпаттяобленерго» і у прийнятій резолюції, серед іншого, вимагали від керівництва держави проведення реприватизації компанії…
– Думаю, що «Ділові люди» також не є представниками державного сектора економіки, то давайте продовжимо цю пошесть і на них: хтось магазин незаконно приватизував, а хтось акції незаконно купив і т.п. Це не вихід. Інша справа – врегулювання ситуації по енергетиці для товаровиробників. Але вона неможлива без інвестиційної складової.
Фігура буде компромісна
– Ви – аксакал Партії регіонів на Прикарпатті. Незабаром відбудеться звітно-виборна конференція, на якій обиратимуть голову обласної організації. Не секрет, що в обласній організації партії теж є різні групи впливу, від перемоги чи поразки котроїсь з них може також залежати і владна вертикаль на обласному олімпі…
– Я в закулісні ігри не граю. Попробую відповісти на це запитання, керуючись статутом. У нас обласні організації сформовані за класичним зразком регіонального відділення. А це означає, що обрання голови обласної організації погоджується з політрадою партії – центральним органом. Впливи можуть бути різні, але, вочевидь, кандидатура буде конкурентною, яка влаштовуватиме і ініціаторів, якщо такі є, і політраду партії. Поживемо – побачимо.
– Іншими словами, на яку кандидатуру покаже центральний орган ПР, той і стане головою обласної організації…
– Повторюю ще раз: головою буде абсолютно компромісна для всіх фігура. І не секрет, що не всі нинішні претенденти, як претенденти, можуть вийти на фінішну пряму, тобто на саме голосування (сміється – авт.). Рішення ще не прийнято, наразі в нас проходять міські і районні конференції. Нещодавно я брав участь у конференції Коломийської районної партійної організації, де в нас на обліку голова ОДА Михайло Вишиванюк. Непогані результати, гостра, хороша розмова, перспективні плани. Якщо порівняти недалеке минуле, коли за Партію регіонів голосував 1% коломиян, то тепер – 6,01%. Потужна фракція у райраді. Це, безумовно, свідчить про те, що партія починає набирати того авторитету, який ми хочемо, щоб мала кожна міська і районна організації.
– Цей ріст відбувся завдяки авторитету Михайла Вишиванюка?
– В тому числі. Не буває так, що раптом хтось зайшов у поїзд і поїзд поїхав удвічі швидше. Але, певна річ, в тому числі за рахунок авторитету Михайла Вишиванюка. Михайло Васильович – один з найавторитетніших взагалі державних діячів не лише в нашій партії, а й в області. І тому, коли ви говорите про майбутню обласну конференцію – вона також буде конструктивною і такою, яка відкриє нові підходи до роботи, зокрема, підготовки до президентських виборів 2015 року.
Розмовляв Руслан УГРИНЧУК
|
