Олег ГАРКОТ:
«Людям має бути комфортно жити в цьому місті»
Після дещо несподіваної ліквідації міськрадою управління архітектури й містобудування та створення департаменту містобудування і архітектури доволі довго зберігалась інтрига, хто ж його очолить. Кандидатур називали чимало, але час минав, а на посаду головного архітектора міста нікого не призначали. І лише недавно до виконання обов’язків директора департаменту містобудування й архітектури приступив Олег Гаркот, який перше інтерв’ю дав «Західному кур’єру».
– Олеже Теодоровичу, як сталося, що ви очолили структуру, яку донедавна очолював ваш брат?
– Мій брат має великий досвід як проектант. Але він має і досвід роботи в структурах, існування яких, в тому вигляді, якими вони були, команда ВО «Свобода» не сприймає. Займаючись передвиборчою компанією «Свободи», я не думав про кар’єру. Але коли команда зрозуміла, що виграла вибори, мені запропонували очолити управління архітектури. Я категорично відмовився. Згодом порекомендував натомість кандидатуру Тимофія Жука, якого добре знаю і можу поручитися за його фаховість. Тимофій приїхав, мав зустрічі і перемовини з керівництвом міста. Він не відмовився, але за станом здоров’я тоді не міг приступити до виконання обов’язків. Перемовини керівництва міста і міськради з моїм братом, як я розумію, теж не увінчались успіхом. І аж після цього, згодом, до виконання обов’язків директора департаменту містобудування і архітектури приступив я. Однак за посадою я не є головним архітектором. Обов’язки головного архітектора і директора департаменту розмежовані. Та й департамент працюватиме на зовсім інших, нових засадах, ніж управління архітектури.
– До управління архітектури ставлення неоднозначне й, швидше, негативне. Як повертатимете довіру?
– По-перше, департамент має стати сервісною службою. Містобудівна документація є, вона затверджена сесіями міськради і наше завдання чітко її дотримуватися. А, по-друге, це відкритість, яка буде найкращим контролем.
У березні вступив в дію новий закон про регулювання містобудівної діяльності. Він дуже перспективний. Лише всім треба його дотримуватися. Закон спрощує дозвільні процедури на будівництво, але за однієї умови – дотримання чинної містобудівної документації. Ми розробили положення про порядок підготовки і надання довідки містобудівного кадастру, про службу містобудівного кадастру, про порядок видачі й підготовки містобудівних умов і обмежень з містобудівним розрахунком, ТЕО та вимогами до ескізних матеріалів, які мають подаватися. Проекти цих документів ми одразу ж направили для ознайомлення спілці архітекторів та асоціації забудовників, щоб вони подали до них свої пропозиції. Я переконаний, що такий шлях діалогу зробить співпрацю архітектури, проектантів та забудовників безконфліктною.
Крім того, вся містобудівна документація (за певними обмеженнями) стане доступною. Ми працюємо над створенням сайту, де розмістимо всі документи дозвільного характеру, перелік процедур, матеріали містобудівного кадастру, містобудівні умови і обмеження та генплан, який накладемо на мапу міста. Набравши відповідну адресу, кожен мешканець зможе побачити, яка забудова там передбачена і чи наш департамент дозволяв там щось будувати. Така відкритість допоможе мешканцям контролювати ці процеси і вони зможуть інформувати про порушення.
– Якою буде структура департаменту?
– Наразі структура ще в зародковому стані, а не така, з якою можна було б ефективно працювати. Сформоване управління генплану і містобудівного кадастру, яке очолюватиме головний архітектор міста. Є управління, яке займатиметься правовою оцінкою існуючої містобудівної ситуації, та загальний відділ. Але ми працюватимемо над її вдосконаленням. Повинен сказати, що не всі працівники управління будуть переведені в департамент. З певними людьми ми будемо змушені попрощатися. Натомість, через конкурс, намагатимемося в буквальному розумінні затягти (бо це дуже важко) на роботу в департамент молодих фахівців, які зможуть зробити невідворотні зміни в його діяльності. Ми хочемо довести, що зможемо зробити чиновницький сервіс, який буде працювати без необхідності приховувати інформацію.
– Які завдання ви перед собою поставили?
– Це розроблення положення про проведення реконструкції й перепланування приміщень. До цього нас спонукає саме життя. Багато людей хочуть покращити свої житлові умови, перепланувати чи добудувати приміщення. Зараз це відбувається хаотично. Ми хочемо ці процеси систематизувати і поставити в певні рамки. Щоб людина отримувала всю інформацію, що можна робити, а чого робити не можна і змогла наперед прорахувати всі ризики.
І друге глобальне завдання – розробити правила забудови історичного центру міста. Це теж нагальна і гостра проблема, пов’язана з історико-архітектурним планом, частина якого десь загубилась. Сподіваюсь, що з допомогою відділу охорони культурної спадщини, депутатського корпусу нам це вдасться. Інакше з тієї родзинки, яка є на далекому заході нашої великої країни, залишиться ще один міні-«Киевъ» з купецькою архітектурою кінця 19 століття, яка була по цілій царській Росії. Я не хочу, щоб моє місто нагадувало той «Киевъ». Я хочу, щоб моє місто було європейським. А європейськість міста – це не збільшення поверховості забудови, а виваженість у зміні функцій. Зрозуміло: чим більше в місті туристів, тим більше буде запитів. Вони захочуть десь поїсти, відпочити, розважитись, але й відвідати музеї, виставки, побачити атракції, які є лише в нашому місті. Це має виходити з європейськості міста, а не з забудови торгово-розважальними центрами. Місто, і навіть його периферійні квартали, повинні бути для людей. Там мають бути зелені насадження, відпочинкові зони, дитячі майданчики, парковки і паркінги. Людям має бути комфортно жити в цьому місті.
– Ви підтримуєте мрію свого молодшого колеги Володимира Гайдара створити в центрі міста історико-архітектурний заповідник? Як цього досягти?
– Тільки важкою рутинною працею. І, як це не смішно звучить, передовсім роботою з документами, які треба передати в Кабмін на затвердження. Нам необхідно визначитись, чи ми зупиняємось на історико-архітектурній заповідній зоні в центрі міста, чи створюватимемо історико-архітектурний заповідник. За статусом це майже одне й теж. Лише заповідник передбачає фінансування з держбюджету. Як людина молодша, Володимир Гайдар може про це мріяти. Я мрію про це теж. Але як адміністратор я маю думати й про те, що це коштуватиме держбюджету певної суми коштів. І я не впевнений, що їх нам виділять. Хоча визначення стратегії в цьому питанні має стати предметом консультацій і перемовин.
– Все, про що ви говорили, це плани на перспективу. А як бути з тими порушеннями, які вже є? Мешканець будинку №89 на вулиці Незалежності поскаржився редакції, що, зводячи чергову новобудову, одна з фірм-забудовників замурувала в його квартирі два вікна.
– З приводу забудови того кварталу на моє ім’я є депутатське звернення і я обов’язково перегляну всю дозвільну документацію на це будівництво. Дякую, що ви мені про це сказали, бо про ті два замуровані вікна я не знав, а тепер буду мати це на увазі. Якщо в інвентарній справі на це житло були промальовані ті два вікна, то це вже питання до забудовника, на якій підставі він їх замурував. Забудовник мав це попередньо узгодити, адже його дії призвели до погіршення умов проживання в квартирі. Ми обов’язково це перевіримо і надамо відповідний висновок.
Розмовляв Стах МІРЧУК
Фото Тараса Яковина
|
