БЮТ потребує нових лідерів?
Свого часу створення Комітету опору диктатурі обіцяло стати серйозним явищем у політичному житті країни, здатним реально об'єднати українських опозиціонерів перед обличчям спільної загрози. Суд, а слідом і арешт Тимошенко показали, що влада не налаштована на діалог з опозицією та готова піти на будь-які кроки, щоб нейтралізувати політичних конкурентів. Але, на жаль, за час, що минув, засновники Комітету не тільки не навчилися ефективно координувати свої дії, а й показали, що, як і раніше, воліють займатися виключно вирішенням власних партійних завдань.
Амбітні «об'єднавчі» плани учасників Комітету реалізовуються хіба що в спробах знайти компроміс щодо спільного списку кандидатів від опозиції у мажоритарних округах.
Безумовно, існування Комітету в першу чергу залежить від лінії поведінки найрейтинговіших його учасників – Блоку Юлії Тимошенко та «Фронту змін». Зараз все очевиднішим стає те, що Яценюк і його політична сила мають намір грати у власну гру. Отже, саме БЮТ повинен взяти на себе відповідальність за життєздатність українського опозиційного руху – як у політичному, так і громадянському його вимірі.
Незважаючи на те, що лідер блоку Юлія Тимошенко перебуває в ув'язненні, очолювана нею політична сила продовжує нарощувати рейтинги електоральної підтримки. Так, згідно з дослідженнями Фонду «Демократичні ініціативи» та Юкрейн Соціолоджі Сервіс, що були опубліковані 9 грудня, партія «Батьківщина» набрала б 18,8%, а Партія регіонів – 17,8% голосів. Виходячи з динаміки падіння рейтингів правлячої партії, БЮТ має всі шанси ще більше зміцнити свої електоральні позиції.
Керівництво БЮТ постійно підкреслює, що основне завдання їхньої політичної сили – звільнити Тимошенко і домогтися її участі в парламентських виборах. Треба визнати, що постійний діалог бютівських перемовників із західними політиками приносить свої плоди. Практично всі європейські впливові чиновники висловилися на підтримку Тимошенко, адже саме через те, що лідер опозиції перебуває за гратами, українська влада має величезні проблеми у перемовних процесах на міжнародній арені. Питання перебування Тимошенко у СІЗО може стати вирішальним фактором і серйозно нашкодити європейським планам Януковича.
Водночас треба визнати, що мобілізація прихильників БЮТ усередині країни відбувається більше на словах, ніж на ділі. Сидіти і спостерігати, як ростуть рейтинги, недостатньо, адже приємні цифри ніколи не замінять наявності реальної армії мобілізованих і згуртованих прихильників, які б могли не тільки істотно вплинути на вирішення питання Тимошенко, але й захистити, у разі необхідності, свій вибір після проведення парламентської виборчої кампанії.
Говорячи про БЮТ і його структуру, не варто забувати, що, крім «Батьківщини», його засновниками є також Українська Соціал-Демократична партія та партія «Реформи і Порядок» – політичні сили, що з'явилися на політичній арені країни навіть раніше, ніж сама «Батьківщина».
ПРП, заснована в 1997 році, влилася в Блок Юлії Тимошенко в 2006 році. УСДП має ще більш давню історію співпраці з партією Тимошенко. Ще в 2001 році вона, разом з «Батьківщиною», стала однією із засновниць блоку демократичної опозиції «Форум національного порятунку». У тому ж році з'їзд УСДП прийняв рішення про вхід до Блоку Юлії Тимошенко.
Про кадрову важливість партій-партнерів «Батьківщини» говорить хоча б той факт, що нинішній лідер ПРП Сергій Соболєв є головою опозиційного Кабінету Міністрів, а нинішній адвокат Тимошенко Сергій Власенко – виходець з партії УСДП, за квотою якої він і пройшов до парламенту в 2007 році. На позачергових парламентських виборах-2007 Євген Корнійчук, як лідер УСДП і член політради блоку, увійшов до першої десятки виборчого списку БЮТ, а в подальшому обіймав посаду заступника міністра юстиції в уряді Тимошенко.
Саме лідер УСДП став однією з перших жертв політичних репресій влади. У грудні 2010 року Генпрокуратура порушила проти Корнійчука кримінальну справу, і незабаром він був заарештований. І хоча нещодавно лідеру УСДП вдалося добитися звільнення від кримінальної відповідальності, питання його подальшої участі в політичній діяльності, як і раніше, під питанням.
Той факт, що двоє з трьох голів партій на тривалий час були виключені з політичного процесу, не могло не позначитися на загальній ефективності діяльності блоку. Адже зараз життєздатність БЮТ на внутрішньополітичній арені безпосередньо залежить від сили та активності партій-засновників.
Вплив кожної з партій на вирішення спільних завдань полягає не тільки в добре налагодженій організаційній структурі та кількості реальних партійців, а й в наявності сильного, яскравого лідера на чолі, здатного мобілізувати та залучати нових прихильників. Не випадково арешт Тимошенко настільки сильно вдарив по можливостях «Батьківщини», адже очевидно, що замінити Юлію Володимирівну в ролі глави партії поки не в змозі ніхто з її найближчих соратників. Водночас іншим партіям-засновникам БЮТ теж необхідні такі лідери, здатні надати серйозний імпульс розвитку, як робила це для своєї партії і цілого блоку Юлія Тимошенко. Можливо, у появі таких нових лідерів і полягає запорука успіху не тільки БЮТ, а й усієї української опозиції.
Сергій Дутка
|
