Хто руйнує моє місто?
Тема цієї статті – хаотична забудова історичного середмістя Івано-Франківська і, як наслідок, його нищення. Фактично до 2000 року центр міста був приблизно таким, яким його можна побачити на старих поштівках. Але почався будівельний бум, і все круто помінялось. Замість старовинних кам’яниць, що простояли сотні років, з’являлись потвори із скла і бетону. Про деякі з цих монстрів скажемо окремо.
Реквієм Галицькій брамі
В 1995 році на вулиці Галицькій будували торговий центр «Сезам». Під час риття котловану знайшли залишки фундаментів Галицької брами, тобто елементу фортифікації, який дійшов до нас з XVIІ століття. Такі унікальні знахідки не часто трапляються археологам, і тому її вирішили законсервувати. Тобто накрити ці фундаменти склом, зробити підсвітку і пускати туристів. Для цього власник мав виділити дві кімнати на першому поверсі своєї новобудови. Але що сталося в результаті? Підмурівки Галицької брами залили бетоном та влаштували над нею магазин, що торгує китайсько-турецьким ширпотребом.
Закрита ратуша
На площі Ринок під №4 стояв триповерховий будинок, зведений ще у XVIII столітті. В ньому від 1875 року знаходилась найстаріша аптека міста. У 1999 році будинок дав тріщину і його вирішили перебудувати. Роботи вела приватна структура. Тодішній архітектор запевняв, що в новобудові буде збережена автентичність фасаду. Але забудовник автентичність не зберіг, від проекту відхилився, збудував два зайві поверхи.
Але найстрашніше, що під час будівельних робіт обвалилась частина сусідньої кам’яниці. Будинок ніхто не ремонтує. Виглядає, що всі чекають, коли він остаточно завалиться і хтось з новітніх будівничих зведе свій черговий «архітектурний шедевр».
Той, що ламає ансамбль
Ще один скандал пов’язаний із забудовою скверику перед вірменською церквою. Колись там стояв муляж ракети, були лавочки, де можна було посидіти, милуючись красою храму. Проте будівельний бум зробив свою справу – скверик перетворився на ділянку під забудову. Мало того, що новий будинок під №14 ламає ансамбль західного боку площі Ринок, він ще й затулив собою вірменську церкву. Подейкують, що саме за погодження цього проекту з посади полетів тодішній головний архітектор міста.
«Чорна призма» або «Легенда»
В принципі архітектурно ця споруда виконана добре, і до неї не було би ніяких претензій, якби… вона стояла десь на Пасічній чи на Позитроні. Ви можете уявити, щоб на львівській площі Ринок звели споруду, яка віддалено скидалася б на Емпайр Стейтс Білдінг? А ось місцеві зодчі ризикнули. Тепер мешканці, які прямують через сквер Міцкевича, замість старої гарної ратуші бачать оцю чорну башту Саурона.
Пивзавод
Про пивзавод вже багато сказано. Нагадаю, що Станиславівську броварню було визнано єдиною в Україні пам’яткою промислової архітектури національного значення і навіть присвоєно Державний охоронний №1137. Який, щоправда, не допоміг. Після банкрутства заводу його викупила одна з відомих в Івано-Франківську фірм, яка зобов’язалась до 2009 року відновити пам’ятку архітектури. Роботи по «ревалоризації» (тобто відновленню) варного цеху не завершені й досі. Хоча поруч вже давно зведено новий торговий центр і впорядковано речовий ринок.
А навпроти на очах гине друга частина пам’ятки національного значення – солодовий цех. І всім на це начхати.
Позитив
Не всі бізнесмени, архітектори і забудовники позбавлені художнього смаку. На щастя, такі люди є, хоча їх надзвичайно мало. Так, зараз на завершальній стадії ведуться роботи з реконструкції фортечного бастіону. Замовником виступив «ПлюсБанк» та його голова спостережної ради Богдан Заріцький. Коли роботи завершаться, місто отримає потужний туристичний об’єкт.
Ще один приклад. До речі, пов’язаний з тим же Заріцьким. На перетині вулиць Галицької і Станіславської є старовинний будинок, фасад якого прикрашений оленями. Коли почалась його реконструкція, олені кудись зникли. Тоді краєзнавець Михайло Головатий звернувся до власника будинку (тобто пана Заріцького) з вимогою повернути рогаті прикраси. Бізнесмен пообіцяв, що після завершення робіт «все буде, як треба». І дотримав слова. Тепер кожен перехожий може побачити, що олені, яким вже майже 200 років, зайняли свої історичні місця над вікнами кам’яниці.
Отож, історична справедливість є, і за неї варто боротись.
Іван Бондарев, краєзнавець
фотофакт
Реконструкція чи підкоп?
На території Палацу Потоцьких розпочалися «копальні» роботи. Поруч з брамою, яка фактично єдина залишилася автентичною, цими днями викопали дві ями. Охоронці палацу забороняють здійснювати фотозйомки з боку «приватної власності», мовляв, з-за меж фотографуйте скільки завгодно, а «підкоп під брамою» називають початком реконструкції. «Приходили з обласного управління архітектури, вивчають можливість укріплення брами», – запевняють охоронці.
Нагадаємо, востаннє публічно питання реставрації брами Палацу Потоцьких було озвучене на сесії Івано-Франківської міської ради в депутатському запиті «свободівця» секретаря міськради Руслана Марцінківа. В запиті на адресу голови ІФОДА Михайла Вишиванюка, міського голови Віктора Анушкевичуса та підприємця (і фактичного власника палацу) Олега Бахматюка він запропонував усім вказаним особам організувати проведення спільної наради, на якій визначити шляхи збереження пам’ятки архітектури для прийдешніх поколінь. «Питання реконструкції самої брами Потоцьких, – зазначив секретар міськради, – є підйомним як для міської, так і для обласної влади із залученням коштів власників. Сьогодні брама перебуває в жахливому стані. Ще трохи – і вона впаде на голови іванофранківців».
…Віз задавненої проблеми нарешті зрушив з місця?
|
