Чи є в обласного центру простір
для розвитку цивілізованого будівельного бізнесу?
Хаотична забудова міста – головний біль городян та місцевої влади. Лише впродовж останніх тижнів фактів «будови без правил» легко можна налічити до десяти. І це лише ті, що набули розголосу. Скільки нових будівель виросло на місці дитячих, спортивних майданчиків та на прибудинкових територіях за останні кілька років, ніхто й не рахував. Сьогодні місто з усіх боків неконтрольовано обростає будмайданчиками, і часом здається: ще кілька років і поміж витворів архітектури франківських забудовників не лишиться де і яблуку впасти.
Чому нові будинки виникають там, де менш за все їх хочеться бачити і де менш за все вони повинні бути? Яким на фоні будівельного привілля буде архітектурне обличчя столиці Прикарпаття через кілька років? Чи буде воно взагалі? Чи є в Івано-Франківську простір для розвитку цивілізованого будівельного бізнесу? А може, місто приречене на будівельний хаос? Відповіді шукав «Західний кур’єр».
Дорогий кожен клаптик
Хоча ще кілька років тому основним «полем» стихійної забудови вважався центр міста, сьогодні ситуація потроху міняється. То тут, то там невдоволені мешканці спальних районів скаржаться на сумнівні будмайданчики обабіч своїх осель. А щоб здогадатися, чому забудовники покинули грошовитий центральний сегмент і потроху перебазовуються на «відшиби», не треба особливо напружувати мізки. Причина, за словами фахівців, проста й цілком закономірна: у центрі міста не залишилося навіть латки вільної землі. А візуальні «пустирі» насправді давно вже віддані в оренду та з дня на день чекають на свою долю.
«Всі площі для забудови у місті сьогодні або вже розплановані, або забудовані, – розповідає в.о. директора департаменту містобудування і архітектури Володимир Гайдар. – Вільних територій для будівництва нема. Тому забудовники вишукують навіть клаптики незагосподарених територій, часом у спальних районах, і починають там будувати».
Винні – попередники…
Резервні площі для будівництва у центрі Івано-Франківська, як запевняють у мерії, вичерпалися ще у 2009 році. Незабудовані земельні ділянки, навіть на далеких окраїнах, можна перелічити на пальцях. А роз’яснюючи причини земельного дефіциту, івано-франківські владоможці кивають на своїх попередників. Мовляв, саме в період будівельного «буму» – з 2002 по 2008 роки – міська влада видавала дозволи на будівництво навіть без врахування так званих «територій для життя», тобто двориків, паркінгів, зелених зон. Як результат такої щедрості – ущільнена забудова окремих районів, зокрема центру.
«Насправді сьогодні випадки хаотичної забудови не почастішали. Вони, скажімо так, почали виявлятись, – вважає секретар Івано-Франківської міськради Микола Вітенко – Коли у 2000 році коригували генплан міста, це робили не завжди об’єктивно, а скоріше «точково». Десь між двориками, там, де за всіма вимогами не мало б бути нової споруди, все перемальовували і давали дозвіл. А тепер, кілька років потому, ці забудовники з’являються, показують документи і починають будувати», – пояснює секретар міської ради.
Quo vadis, Івано-Франківськ?
Отже, хто із забудовників працює за правилами, а хто – стихійно – тут, виявляється, грань тонка. Але у підсумку, проаналізувавши ситуацію із розбудовою міста чи то сьогодні, чи кілька років тому, ми зіштовхнемось з одною-єдиною ключовою проблемою: Івано-Франківськ не має власної концепції розвитку і ніколи її, у повноцінному розумінні, не мав.
«Якщо говорити про генплан міста десь в перше десятиріччя незалежності, то чітко зрозуміти, в якому напрямку місто навіть на той час мало б розвиватись, важко, – каже Володимир Гайдар. – До того ж якраз в той період відбувся переломний момент – мешканці почали масово вкладати гроші в житло».
Тому, за словами головного архітектора міста, будівельна галузь на той час розвивалася пріоритетно лише в одному напрямку – зведенні житлових будинків. І хоч з тих пір генеральний план розвитку міста зазнав багато коректур, яким має бути Івано-Франківськ у майбутньому – діловим чи промисловим центром, культурною чи екологічною столицею – місцеві архітектори остаточно не визначились ще й досі.
Не туризмом єдиним…
Основну ставку управлінці роблять, ясна річ, на культуру і туризм. Мовляв, історичний центр неодмінно будуть зберігати і реставрувати. Але не туризмом єдиним…
«Що ми плануємо і закладаємо у коригування генплану – це перетворення міста з моноцентричного (з єдиним центром) у поліцентричний, – зазначає Володимир Гайдар. – В селах, які належать до Івано-Франківської міської ради, ми і плануємо зробити так звані підцентри».
Тоді, запевняє Володимир Гайдар, центр Івано-Франківська залишить за собою звання історичного та культурного. А от, до прикладу, Вовчинець зі своїми мальовничими горами стане рекреаційним та відпочинковим епіцентром. У Крихівцях, селі на одній із основних магістралей, будуть розвивати придорожню інфраструктуру. А в Угорниках планують зробити головний Івано-Франківський агроринок. Це, своєю чергою, дозволить зменшити транспортну завантаженість центру.
«Микитинці, Хриплин – це, звичайно, промислова територія. Хоча Микитинці – це теж напрямок на Київ, тож тут може розвиватися й лінійна інфраструктура», – додає Володимир Гайдар.
Або адмінреформа, або інвентаризація
А щоб знайти, власне, будівельній галузі хоч якийсь простір для розвитку, місцеві чиновники вбачають два шляхи: або розширення меж міста, або загальна, повна інвентаризація землі. Хоча це процедура і доволі дорога, однак без неї місту не обійтися.
«Тоді, можливо, виявляться необліковані землі чи ділянки без документів, які згодом можна буде використати під забудову», – наводить аргументи на користь інвентаризації т.в.о. начальника міського управління земельних відносин Микола Іванчишин.
А от франківські архітектори до питання підходять сміливіше і пропонують перенести далі за місто місцевий аеропорт. Це, за їхніми розрахунками, звільнить для розвитку будівничої галузі міста понад 400 гектарів. Інше питання в тому, скільки часу знадобиться, аби втілити в життя такі майже фантастичні метаморфози.
«Однозначно, що це не буде за рік-два, – каже Володимир Гайдар. – Це питання ми ставимо в генплані до коригування десь за п’ять років. До того часу, можливо, в цьому напрямку відбудуться лише певні зрушення».
А до того часу, як запевняють місцеві управлінці, наводитимуть лад із недобросовісними забудовниками. Хоча у цьому напрямку швидкого розвитку подій теж не обіцяють…
Оксана ГЛУШКЕВИЧ
|
