Івано-Франківськ – моя друга батьківщина
Василь КРИЧУН,
депутат чотирьох скликань міськради та двох скликань обласної ради
Івано-Франківськ – це місто, де я прожив уже 44 роки. Моя перша батьківшина – мальовнича Косівщина – край гір, лісів, дзвінких струмків і чистого, аж п’янкого повітря. Моє рідне село Рожнів недавно відсвяткувало своє 600-ліття. До речі, це єдине село в Україні, в якому вже багато років функціонує колегіум Києво-Могилянської академії.
В Івано-Франківську я поселився після служби у війську. Працював, потім вчився на стаціонарі в інституті нафти і газу…
Глибоко залишаються в пам’яті найбільш резонансні події, пов’язані з нашим містом. Так 15 лютого 1989 року я організував перше пікетування будинку політосвіти, де проходили збори виборців із "відсіювання” кандидатів до Верховної Ради СРСР. У 1989-1990 роках виконував обов’язки начальника обласного штабу демократичного блоку на виборах до Верховної Ради України, Івано-Франківської обласної та міської рад. Був єдиним офіційним представником від опозиції при міській та обласній виборчих комісіях. Потім ми провели в Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях Галицький референдум, офіційні підсумки якого від нашої області довелось підписувати мені. Референдум засвідчив, що Галичина має бажання вийти з Радянського Союзу. Ці матеріали були направлені тодішньому керівнику СРСР Михайлу Горбачову.
Варто зазначити, що у виборах 1990 року брали участь чотири опозиційні сили: Гельсинська Спілка, Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, Культурно-наукове товариство «Рух», Народний рух України за перебудову. Але вони не поборювали одне одного, а знаходили компроміси і йшли єдиним демократичним блоком.
У той час я працював в Івано-Франківському інституті нафти і газу над кандидатською дисертацією, але залишив її й кинувся у вир громадського життя, перейшов на роботу в облраду. Тут я добився створення відділу комп’ютеризації і вперше в Україні ми встановили електронну пошту між Верховною та обласною радою. І коли про це на пленарному засіданні Верховної Ради доповідав керівник апарату ВР, я був гордий, що це зробив Івано-Франківськ, а не Харків, Донецьк, Дніпропетровськ чи Львів.
Також я гордився містом, в якому я живу, коли учасники Майдану з особливою повагою ставилися до нас, іванофранківців: «Та ви всі там націоналісти-патріоти, у вас – Степан Бандера».
Шість разів підряд я обирався депутатом, але найглибше запало в душу перше скликання. Це були депутати, які не думали про власний добробут, а дбали про добробут громади…
Живу зараз на вулиці Молодіжній і ніби молодію. Поруч парк, стадіон, школа, церква. Прекрасні умови для фізичного, психологічного, інтелектуального та духовного вдосконалення. Незважаючи на пенсійний вік, займаюся спортом і беру участь у кількох громадських організаціях, де спілкуюсь з прекрасними людьми – івано-франківцями.
|
