Кирило Стеценко:
«Найважливіше – знати, що ти хочеш»
Уже вдруге на Прикарпатті успішно пройшов фестиваль-пленер камерної музики KarpatyArt. Організатори зуміли урізноманітнити програму, розширити її для кращої взаємодії з аудиторією. Попереду – великі плани, і їх реалізація потребує не тільки часу, але й чималих зусиль. Про все це ми змогли поспілкуватися з одним із учасників фесту, заслуженим артистом України, онуком відомого композитора, скрипалем Кирилом Стеценком.
– Пане Кириле, ви на фестивалі KarpatyArt вдруге і можете спостерігати його певну динаміку. Розкажіть, будь ласка, про це.
– Цьогорічне дійство відрізняється від першого тим, що, по-перше, дуже багато артистів, як молодих людей, які були в минулому році, так і нове представництво – Анна Стемпін, професор, а разом з нею приїхав найвідоміший майстер і настроювач роялів, чоловік пані Анни Шимон Ясновський, який тут представив найстарішу фірму роялів в Європі «Feurich». Насправді дуже високої якості ці роялі. Ми маємо чудовий зал для камерного фестивалю, тому що тут є чудова акустика. І позитивом є, звичайно, розвиток фестивалю в бік нових жанрів, нових подій, таких як майстер-класи. Також продовжується лінія психотерапії. Якраз один з організаторів цього фестивалю Ігор Прокопюк – не тільки піаніст, він ще робить такий поступ в напрямку музикотерапії і, наскільки я розумію, він пише дисертацію на цю тему. Так що ця лінія теж продовжується організаторами.
Єдине, що потребує доопрацювання, це щоб були переповнені зали. Можливо, на все свій час, тому що сама якість інфраструктури підвищується. Така кількість учасників свідчить про те, що замало концертних залів, замало місць, чи самих подій, на якому цей артистичний величезний творчий потенціал можна показати. Минулого разу була обмежена кількість виконавців, я міг зіграти сольний концерт. А цього разу я, може, й хотів би зіграти сольний концерт, і, може, публіка би прийшла, але немає де. Ми маємо мішані концерти, де кожен учасник має 5-20 хвилин, не більше.
– Фестиваль продовжує розвиватися, з кожним роком він, так би мовити, переходить на новий рівень. Чого, на вашу думку, вимагає завтрашній день від KarpatyArt?
– Вищий ступінь організації уже не буде терпіти імпровізації, не буде терпіти оперативного пристосовування до обставин, які міняються. Доведеться виробити чітку концепцію, щоб працювати ретельно з виконавцями, з залами, зі ЗМІ, щоб була зумовлена чітка програма, естетично і інтелектуально опрацьований кожен окремий концерт, щоб можна було для преси, для інформаційного простору створити і направити чіткі, привабливі месиджі, щоб можна було приваблювати сюди цільову аудиторію. Я вважаю, що цей фестиваль не повинен принижуватись до рівня надання розважальних послуг відпочивальникам, а це має бути гоноровий молодіжний фестиваль для обраних і разом з тим відкритий для всіх. Для обраних в тому значенні, що має бути взята планка естетична, концептуальна. Тільки тоді сюди прийдуть люди. Я переконаний, що зали були б повні. Але це можливо тільки тоді, коли все буде заплановане бодай за півроку.
Зараз я відчув таку тенденцію, що програма формується просто для того, щоб дати можливість тим, хто приїхав, виступити, без розрахунку на якусь концептуальну визначеність, послідовність, бренди учасників, це все зараз ніби не має значення. Якщо це не доопрацювати, то це не дасть змогу долучати сюди публіку, яка усвідомлено хоче приїхати саме на цей фестиваль, почути саме цих виконавців, саме цих композиторів. І якщо навіть є ці музикотерапевтичні сеанси, майстер-класи, то цього буде замало.
– У порівнянні з минулим роком KarpatyArt зробив великий крок вперед. Щоб показати позитивну динаміку, йому прийдеться до наступного року зробити мінімум два таких кроки. Як ви гадаєте, чи вистачить сил, натхнення, ентузіазму організаторам для цього?
– Потрібно осмислити все, що відбулося за цих два роки, подумати, чого ми хочемо досягти, який наш ідеал. Це найважливіше – знати, чого ти хочеш. А далі має бути уже якась модель менеджменту, якісь потужні партнери або підрозділ маркетингу і промоції. Але це все можливо, коли точно знаєш, що ти будеш пропонувати. Думаю, що це реально буде робити десь з нового року. Хоча на Заході такого роду події плануються на два роки вперед. Я говорю про гастролі музикантів, про фестивалі. Звичайно, треба теж цього прагнути, якщо хочемо вписатися в європейський контекст. Треба собі поступово такий стандарт ставити.
На майбутнє треба буде вміти поєднати якість і розширюваність. Як правило, всякого роду розширюваність веде до падіння якості. Тому що дуже важко керувати тим, що швидко розширюється.
– Скажіть, будь ласка, чи можете ви робити якісь прогнози щодо майбутнього KarpatyArt?
– Третій фестиваль, як на мене, може бути переломним і дуже небезпечним. Якщо цей підводний риф бачити наперед, панувати над ним, тоді все буде добре.
На третій рік буде ще більша популярність. Якщо здатність контролювати все не буде принципово змінна, то може бути колапс. Ну це не стосується лише цього фестивалю, це стосується більшості. Тому я, звичайно, бажав би, щоб цей фестиваль був стабільно щорічний, вкорінений, і, звичайно, природнім чином виведений на рівень області, за межі Яремче (організатори самі це розуміють і працюють над цим), щоб він став таким брендом Івано-Франківської області. А далі вже співпраця з туристичними агенціями, з міжнародними туристичними агенціями. Буде ідеально, коли це буде входити в програми туристичної агенції, буде відбуватися продаж сюди відпочинкових турів з підключенням до програми відвідання цього фестивалю.
Ірина ГОЛОВЕНКО
КОМЕНТАРІ
Ігор ПРОКОПЮК,аспірант ЛНМА імені М. Лисенка, базис-консультант в методі позитивної психотерапії, один із авторів KarpatyArt:
– Ми насправді глибоко вражені тим, наскільки змінилось обличчя фестивалю цього року. Це просто немає слів. Направду, дуже серйозний стрибок і професійного рівня артистів, музикантів, які беруть участь у цьогорічному фестивалі, і матеріальної бази. Ми просто на піднесеній ноті проводимо цей фестиваль. Звичайно, не без труднощів. Але є якийсь такий трепет в душі за те, що це відбувається вдруге, за те, що люди підтримують. Дуже багато підтримки є і від міського голови Яремча Василя Онутчака, і від місцевих меценатів, і від Івано-Франківського обласного управління культури. Тобто самі люди допомагають. І ми дуже раді з того приводу, що фестиваль росте і розвивається.
Андрій САВКА, директор Івано-Франківської обласної філармонії:
– Дуже приємно, що такий фестиваль існує. Я думаю, що він буде розвиватися. Будемо по-можливості підтримувати. Сподіваємось, що з кожним роком фестиваль буде нарощувати свої потужності, горизонти, і більша кількість людей матиме можливість приїжджати. У художників відбуваються пленери, а це такий же ж пленер, тільки музичний.
Анна СТЕМПІН, педагог Музичної академіїу Варшаві:
– Я приїхала сюди для того, щоб поділитися своїм досвідом. В першу чергу хочу відзначити те, що всі учасники були дуже добре підготовлені, вони старанно працювали на майстер-класі, реагували на всі зауваження, грали з душею. І я бачу в тому велику перспективу. Кожен музикант є особистістю, кожен музикант має іншу душу, кожен музикант йде своїм шляхом. І тут найважливіше – це зауважити, кожного розкрити як індивідуальність і, крім того, попрацювати над виправленням помилок, якщо вони є. Окремо зауважу, в Україні є проблема оновлення парку інструментів. В Польщі вони постійно оновлюються, бо тільки тоді можна досягти успіху.
|
