Марта ШПАК:
«Шоу-бізнес – це командна гра професіоналів своєї сфери»
Сучасна українська пісня – це не завжди запальні ритми чи гучна музика, а подеколи навіть лірика та фольклорні мотиви. Народність української пісні стає дедалі популярнішою не тільки на теренах нашої держави, а й далеко поза її межами. Про це розповідає наша землячка, молода і енергійна, запальна бойківчанка Марта Шпак. Сьогодні вона заслужена артистка України, співачка, провідна солістка Державного академічного ансамблю пісні і танцю внутрішніх військ МВС України та акторка театру поезії «Мушля». За її плечима історія наполегливої дівчини, що здійснила свою мрію.
– Марто, за професією ви хореограф, але фактично ще з раннього дитинства співаєте на сцені. Що спонукало вас стати співачкою?
– Я виросла у мальовничому і багатому на яскраві творчі події Перегінську. Якраз у той час будували ще й жіночий монастир і мені в душу запали слова однієї монахині, що навчала нас та організовувала різні дитячі духовні музичні свята: «Музика і мистецтво – це знак того, що є хтось вищий над нами, це зв'язок між людиною і Богом». Тому мої батьки навчили мене його цінувати. А розвивати його після закінчення школи середньої, школи мистецтв і дитячого фольклорного ансамблю «Маленькі бойки», де я отримала перший досвід артистки, я подалася в Чернівці у вище державне училище ім. С. Воробкевича. І саме там навчалася хореографії, а паралельно займалась вокалом у студії буковинської композиторки Оксани Кирилюк. Там я продовжувала співати у багатьох концертах, які відбувались тоді у маленькій музичній столиці України.
– Зараз ви солістка ансамблю внутрішніх військ. Це велика практика життя. Однією із ваших попередниць була Тіна Кароль, також наша землячка. Що означає бути солісткою військового ансамблю?
– Це справді великий досвід і творчий, і життєвий. Адже я часто співаю для перших осіб країни та керівних установ і це надвідповідально для співачки, яка своєю творчістю і виступом захищає честь такої важливої державної та ще й військової структури. Ансамбль навчив мене витримки, великої пунктуальності і, що найважливіше, подарував мені натхнення написати і військові пісні. І мені, признаюсь, дуже приємно, що вони подобаються керівництву, артистам ансамблю, військовій публіці і навіть просто слухачам на моїх власних концертах. А найважливіше те, що вони українською мовою. А військових сучасних пісень такої тематики в Україні ще не так багато.
– Чи важко поєднувати роботу в державній установі та сольну кар’єру співачки?
– Важко хіба що через накладки і брак часу для сну та відпочинку. Але моя робота і в державній установі, і приватна пов’язана піснею, яку я несу до людей, та любов’ю до України і всього українського народу. Тому вона мене тільки надихає і я щаслива, що мені вдається все це успішно поєднувати.
– Як воно бути самому собі хореографом, автором пісень, виконавцем, продюсером? Чи реально у сучасних шоу-бізнесових умовах пропагувати свою творчість самостійно?
– В моїй творчій долі склалось так, що не я себе пропагувала і пропагую, а люди мене запрошують і пояснюють тим, що потребують моєї участі в тих чи інших концертах. І я вдячна за це їм. Та й думаю, це якраз один із важливих факторів саме в шоу-бізнесі. Адже можна купити роботу продюсерів, ротації на радіо чи телебаченні. Це важливий момент у розкрутці артиста. Але ніхто і ніколи ще не зміг купити якусь чудо-енергію, котра нез’ясовно поєднує справжнього артиста з глядачем і не важливо, що він робить – співає, танцює чи вірші читає. Важливо, що навіть багато сьогодні відомих і популярних артистів в Україні не мають концертів і не збирають концертних залів. І це мене болить як українку. Я б дуже хотіла, щоб наші продюсери ставили за головне саме талант артиста і його бажання віддано та чесно працювати.
– Чому не пробуєте своїх сил у міжнародних пісенних конкурсах типу «Євробачення», адже за плечима вже чимало перемог?
– «Євробачення» – дуже важливий крок для артиста і зважитись на нього я буду готова тоді, коли відчую серцем, що прийшов мій час це зробити, і буду мати відповідну підтримку. Адже не секрет, що Україна чи не єдина країна, яка не підтримує фінансово, на жаль, виконавця та його команду. Хто спроможний знайти такі кошти – у того і більше шансів туди поїхати. Єдине, в чому я впевнена як співачка, що можу дійсно достойно представити свою країну на такому конкурсі і вірю, що таке щастя мені доля теж подарує. Як кажуть в народі, «досконалість попереду». Головне – працювати, бути професіоналом своєї справи і відчувати за це повагу від людей.
– Якось ви говорили, що кожна народна пісня бере за душу. А які власні твори готові виокремити? Що із вашого репертуару вирізняє вас як самобутню співачку?
– Де б я не співала в Україні – люди скрізь просять заспівати перш за все мою пісню, написану ще в дитинстві, «Лелека». Отримую багато листів і щирих розповідей про захоплюючі історії в житті людей, які вони переживають з піснею «В небі зіронька» Остапа Гавриша. Піснею «Журавлина доля» завершуються нині мої концерти під скандування щасливих глядачів. І що найприємніше, навіть у Москві минулого року в центрі української культури, що на Арбаті, її «на біс» підспівував мені стоячи весь зал. Ну а без пісні «Соколята» Мар’яна Гаденка не може відбутись мій жодний виступ і в українській діаспорі. Якщо ви спитаєте, яка пісня мені найбільш до душі саме з мого репертуару, то сьогодні я б сказала точно, що це щедрівка «Ой стояла липка» та коляда «Що то за предиво». Я їх співаю незалежно від пори року на заняттях вокалу.
– Сьогодні надзвичайно важливо для артистів бути затребуваними. Для цього потрібна модна комерційна музика. Але далеко не всім вдається пробитися в ефір радіостанцій. Некомерційна, немодна, незатребувана. Чи часто доводилося чути такі слова на свою адресу?
– Навпаки, спілкуючись, з професіоналами цієї сфери, я чую, що за останніми даними українська пісня найбільш потрібна зараз українцям,і і вони готові за неї, банально кажучи, платити. Проблема постає в тому, що її мало чути і видно в радіо і телеротаціях. Є багато гарних молодих виконавців, але їм важко заявляти про себе і відповідно складати конкуренцію знаним уже на сьогодні зіркам. Але це ж проблема не людей, а шоу-менів і політиків, які, маючи можливість це робити, не мають такого бажання чи потреби у серці. Щодо мене, то мушу повторитись, що жалітись на свою роботу не маю права. Я щаслива, що мені вдається співати українську пісню і в Україні, і за кордоном і при цьому комфортно себе почувати у побуті. Великі статки для мене ніколи не були головними.
– Що важливіше для артиста – вдячні глядачі в залі чи все-таки розкрутка?
– Якою успішною не була б розкрутка, глядачі дякують артисту за пережиті відчуття радості, хвилювання, тривоги, смутку чи захоплення. Тому важливий і талант, і спроможність все це донести до глядача. А в цьому вже якраз потрібна такій творчій особистості не тільки професійна розкрутка, але й добра команда. Шоу-бізнес – це командна гра професіоналів своєї сфери. Правда полягає в тому, що сьогодні бути просто талановитим і працьовитим точно замало.
– Окрім сцени, усі артисти – звичайні люди. Чим живе Марта Шпак поза сценою?
– Поза сценою перш за все велика і щоденна праця з підготовки виходу на неї. Кожен виступ – це нові костюми, пісні, це гарний вигляд і посмішка на обличчі. Тому репетиції, примірки і заняття в танцзалі – головне. Але я дуже люблю подорожувати та вивчати фольклор інших народів. Збираю ляльки в старовинних національних одежах і, звичайно, вивчаю іноземні мови. Маю до того завжди натхнення і признаюсь: мені це непогано вдається.
– Музика, яку слухає людина, формує її світогляд та смаки. А що любите слухати ви?
– Я люблю різну музику від світової класики та народної до сучасної поп і рок-музики. Це залежить від стану моєї душі та подій, які я переживаю. Є в моїх архівах і улюблені пісні з дитинства, як наприклад, «Felicita» Аль Бано і Роміни Пауер, «Earth song» Майкла Джексона, «You’ll see» Мадонни, «I’m still loving you» Скорпіонс і ще багато інших. Також люблю твори композитора Вангеліса і, звісно, українські пісні від Софії Ротару, Ніни Матвієнко та Назарія Яремчука до «Океану Ельзи», «СКАЙ» та Злати Огнєвич.
– Ви стежите за новими артистичними тенденціями? Наскільки для вас важливо носити брендові речі та бути завжди в центрі уваги?
– Думаю, що кожна річ дорога чи ні має перш за все доповнювати сутність особистості та бути зручною. Мені подобаються речі багатьох українських дизайнерів: Ірини Красильникової, наприклад, Роксолани Богуцької і Андре Тана, а от багато стилізованих моїх концертних речей творили Оксана Полонець, Алла Галецька і Людмила Петровська. А бути в центрі уваги – одна з важливих складових у професії кожного артиста, ну як мінімум, на сцені. Тому я намагаюся завжди вчитись, розвиватись і слухати мудрі поради своїх досвідченіших колег.
– Чи готові ви ламати нігті, якби хтось із відомих політиків запропонував вам стати його соратником і йти разом із ним, скажімо, до Верховної Ради?
– Бути політиком для мене – дуже відповідальна і непроста громадська діяльність. Щоб ступити на такий крок, потрібно бути перш за все професіоналом своєї справи, добре знати історію, конституцію України, Податковий кодекс і, що найважливіше, притримуватись принципу, що зможу і маю робити щось хороше для громадян і країни зокрема. Якщо на то буде воля Божа і країні буде потрібний такий політик, то я впевнена, що достойно зможу таку місію нести, як завжди намагаюсь робити у своєму житті. Але на сьогодні Марта Шпак – перш за все артистка, співачка, акторка, композитор і хореограф, тому поки мрію зробити багато чого гарного для української пісні і культури зокрема. Хочу відкривати своє серце Україні та прихильниками моєї творчості по всьому світу через пісню, голос, танець і творити нові яскраві і добрі звершення.
Розмовляв Володимир БОДАК
|
