«Порція» естетичного задоволення
18 липня у приміщенні Музею мистецтв Прикарпаття відбулося відкриття виставок – "Із Полтавщини з любов"ю..." Олександра Опарія (жителя с. Перехрестівка Роменського району Сумщини) та "Мальовничий дивосвіт" Оксани Танчинець (уродженки с. П’ядики Коломийського району Івано-Франківської області).
Перша з них пропонувала увазі відвідувачів збірку вишитих рушників, народного одягу, писанок із особистої колекції автора, яка уже налічує близько 400 експонатів. Вона ж є підгрунтям наукової роботи п. Олександра, активного учасника всеукраїнських та міжнародних виставок – з художнього текстилю, виробів з порцеляни, декоративного розпису та писанок. "В Києві на початку 90-х років, побувавши в Музеї народного мистецтва, працюючи на Васильківському майоліковому заводі, в художній лабораторії, і побачивши в людей, в київської еліти сорочки, рушники, я цим дуже захопився. Приїхавши додому, я побачив, що такі-от речі музейного рівня продають на базарі. І власне я купив в бабці одну сорочку. В той же момент люди, бачачи, що я тим зацікавився, прямо з базару побігли додому, принесли мені ще кілька речей, і я за один раз купив уже кілька експонатів, які тоді навіть так не називав. І так почалася збірка," – розповідає Олександр Опарій. Важко не помітити, що чільне місце серед експонатів займають полтавські жіночі сорочки кінця XIX – початку XX ст. Колекціонер коментує це так: "Святковий одяг, от цей давній одяг цікавий тим, що фактично ми повторів не маємо. Адже тоді не було книг, не було взірців вишивок, і кожна дівчина вишивала не так, як в сусідки. Вони фактично були художниками, звичайні селяни, хоча не знали таких слів, як "композиція" чи "художня стилістика". Вони хотіли мати красу – і вони її творили. А чому жіноча сорочка превалює в моїй збірці? Бо я свідомо починав збирати лише полтавські жіночі сорочки. Тому цих експонатів є найбільше, це – ядро колекції, і таких зразків я маю близько 200 у своїй збірці."
Інша вистака розкрила перед поціновувачами мистецтва перлини таланту молодої майстрині – неперевершені вироби із бісеру. Традиційне станочне ткацтво, нанизування, об’ємне плетіння, мозаїчне плетиво, використання та комбінування їх – ось в чому, за словами авторки, полягає техніка виконання виробів. "Це приносить задоволення не тільки мені, а й іншим людям. Це дещо особливе, адже воно дарує естетичне задоволення, – говорить п.Оксана, – Дуже хочу, щоб люди сьогодні відірвалися від щоденних клопотів, від суєти, від мобільних телефонів, комп’ютерів, щоб творили щось своїми руками. Адже це дуже надихає. Людина живе внутрішньо, вона живе творчо. Це якось підіймає, допомагає жити. Кажуть, що для бісероплетіння потрібне шалене терпіння. Ні, це навпаки заспокоює, врівноважує, виховує. Взагалі творити щось своїми руками – це є прекрасно». Надалі Оксана Танчинець планує напрацьовувати свої роботи, адже це поки що її перша персональна виставка. "Хочу, щоб люди могли більше познайомитись із моїм мистецтвом, з моїми здобутками," – ділиться вона. На відкриття виставок завітало чимало бажаючих насолодитись мистецтвом. Кожен мав можливість поспілкуватись із авторами експонатів, висловити свої враження та побажання. Кожен отримав свою порцію естетичного задоволення.
Ірина ГОЛОВЕНКО
|
