У Музеї мистецтв Прикарпаття чергове свято кольору. Минулого тижня головну експозицію музею прикрасили роботи молодого прикарпатського художника Василя Бенюка. Свою першу персональну виставку митець назвав «Кольори душі». Каже, що саме у таких барвах він бачить справжню сутність своєї держави, бо на картинах зображує все те, що його оточує.

Василь Бенюк каже, що його дар до малювання почався незалежно від нього. Коли його мати була вагітна, то почала малювати, але покинула цю справу, як тільки він народився. Художник вважає, що то на небесах було закладено так, що він має стати живописцем. 

Більшість полотен молодого митця неначе кольорова мозаїка складаються із маленьких цяточок, а все разом становить цілісні живописні полотна, котрі можна знайти навіть у приватних колекціях шанувальників живопису. Хоча сам автор картин, можливо, зі скромності каже, що його твори не користуються великою популярністю.
«Я намагаюся не заробляти на своїх картинах. Спочатку треба більше розкрутитися. Жити з мистецтва зараз важко, а за безцінь продаватися не хочу, бо я виношую кожну картину, як свою дитину. То є частина моєї душі», – говорить художник.
Василь Бенюк запевняє, що до мольберта приступає так само, як і музикант до свого інструмента. І якщо вже від першого мазка картина вдається, то Василь продовжує над нею працювати. В інакшому випадку – просто відкладає, щоби надарма не псувати роботу. «Є певні періоди, коли можу творити. Тоді, очевидно, приходить натхнення і душа потребує саме цього», – запевняє автор полотен.
Ідей у художника є чимало, але реалізовувати він не береться, можливо, ще вичікує натхнення для творення більшої кількості власних шедеврів. Вдома у Василя Бенюка вже назбиралося чимало графічних робіт, виконаних гелевою ручкою. «Не знаю навіть, як їх називати. Це просто думки на папері. То навіть не нариси чи ескізи. Свого часу я пробував перевести їх на полотно, але з того нічого не виходить, - скаржиться митець. – Ці роботи є самодостатніми у своєму первозданному вигляді. У мене роботи творяться на внутрішньому відчутті – якщо почав малювати в кольорі, то мушу довести картину до кінця».
Митець каже, що не намагався ні в кого переймати манеру малювання. Схожу техніку він бачив у знаменитого Врубеля. Але стверджує, що намагається малювати так, як відчуває внутрішнім світом, і так, як веде рука.
Дмитро ГУСАК