«Не хочеться, щоби мистецтво було декоративним елементом розкоші»

У ці дні в Івано-Франківській обласній філармонії проходить фестиваль класичного музичного мистецтва «Прикарпатська весна 2012». Протягом тижня шанувальників такого виду мистецтва розважають кращі колективи не лише з Івано-Франківська, а й з інших українських міст та навіть з-за кордону. Про особливості цього фестивалю та про нове дихання філармонії розповідає її новий директор Андрій СавкА.

– Дуже не хочеться, щоби мистецтво в Україні було декоративним елементом розкоші. Тому, формуючи програму цьогорічного фестивалю, ми хотіли насамперед задовольнити найвибагливіші смаки франківчан. Що стосується учасників, то ними є всі колективи філармонії, а також колективи та солісти зі Львова, Києва, Одеси, Америки, Німеччини. В основному всі концерти класичного спрямування. Також ми пропонуємо творчий експеримент – фестиваль «Старе кіно по-новому» в гостях у фестивалю «Прикарпатська весна».
– Цього року у філармонії запроваджена нова система квитків. Як вона працює?
– Крім звичайних квитків на концерти, ми запровадили систему абонементів. Цим самим намагатимемося заохотити слухачів. Придбавши абонемент із фіксованим місцем на всі концерти фестивалю, людина може отримати в загальній сумі значну знижку до 40 відсотків.
–Наскільки важко домовлятися з артистами перед фестивалем? Чи вони готові до вже традиційної «Прикарпатської весни»?
– Здебільшого тут спрацьовують мої особисті напрацювання за два-три роки діяльності у сфері організації концертів. Це і важко, і не важко одночасно.
– Чим житиме філармонія після завершення фестивалю?
– У нас вже фактично весь травень розписаний. Майже щодня відбуватимуться концерти як філармонійних колективів, так і наших колег із інших міст. На черзі далека перспектива формування наступного сезону – з вересня до червня наступного року. Це є нормальна практика професійних установ подібного типу у всьому світі. Деякі планують свою роботу навіть на 2-3 роки. Маємо напрацювання фактично з усіма філармоніями Західної України, а також з Кіровоградом, Донецьком, Києвом, Сумами. Чимало концертів ми влаштовуємо для мешканців області та міста, для навчальних закладів та інших установ. Наше основне завдання – продукувати високе мистецтво.
– Коли вас призначали на посаду директора філармонії, ви казали, що філармонія гастролюватиме по області. Коли можна очікувати ваших концертів у районах?
– Звичайно, це перспектива не на рік чи два, а вже найближча. Просто у нас є одна проблема – немає транспорту. У нас працює група адміністраторів, котрі займаються влаштуванням концертів для колективів філармонії.
–А як щодо закордонних гастролей?
– Заплановані. Є певне бачення, але немає достатньо часу, щоби зайнятися вирішенням цього питання. Є чимало нагальних проблем, котрі потрібно вирішувати на місці. Нам навіть не вистачає людей у філармонії для повноцінної роботи.
– Тобто ви готові приймати на роботу випускників музичних училищ?
– Ми тим і займаємося. Але немає виділених ставок. Якщо молодь відповідає рівню філармонії, то ми готові брати на роботу. Є питання творчого і адміністративно-господарського складу. Для повного функціонування філармонії потрібні такі люди, котрих немає на сцені, але вони забезпечують весь процес від «А» до «Я». Що стосується мистецьких напрямків, то хотілось би, щоби у філармонії були колективи різних спрямувань. Дякувати Богу, нам допомагають обласна адміністрація, обласна рада, управління культури, бо інакше ми б не вижили.
– Пане Андрію, повертаючись до призначення вас на посаду директора, напрошується запитання: які вагомі аргументи переважили на вашу користь?
– Можливо, щось і було. Але про це треба питати в управлінні культури. Знаю, що це не є легка ноша. Філармонія – єдиний заклад професійного музичного мистецтва.
– Чи поміняли ви щось у філармонії, посівши місце її керівника?
– Я просто працюю. На конкурс я йшов із програмою, котра не виникла спонтанно, за один місяць. Просто так сталося, що філармонію здали у грудні, а нового керівника призначили у січні. Нове приміщення потрібно наповнювати мистецьким змістом, щоби воно перетворилося у мистецький храм. Головне – працювати з людьми, бо це завжди найважче. Цього треба вчитися, бо ніхто не народився бути директором. Я не дуже рвався на це місце і не просив взяти мене, мовляв, я такий хороший. Це місце медом не намащене.
– Будівельні процеси у філармонії вже остаточно завершені чи, можливо, ще буде процес повернення їй первозданного вигляду із куполом?
– Я думаю, що то вже малоймовірно. Коли декілька років тому тільки планувалася реконструкція, говорили, що хочуть повернути первозданний вигляд. Я не є спеціалістом в архітектурі, але я не бачу у цьому потреби. Дякувати Богу, що й так у центрі міста вдалося зберегти таку споруду.
– Говорять про те, що в Івано-Франківську можуть створити муніципальну філармонію. Як тоді почуватиметься ваш заклад?
– Я чув такі думки. Але, повірте, це дуже непроста річ. Якщо таке можливо, то хай пробують. Але, думаю, ми зможемо нормально співпрацювати із міськими колективами та міською владою, котра нам також допомагає. Я не є прихильником проїдання. Треба заробляти, щоб йти далі.
– Ви продовжуєте грати на скрипці?
– Зараз я вже не граю в симфонічному оркестрі. Думаю, що з часом я повернуся до скрипки, але це, швидше за все, буде в дещо іншому плані, з іншими колективами. Для сольної діяльності треба більше займатися.
– Не для всіх класична музика є бальзамом для душі. Чи часто вам доводиться бачити молодь у залі філармонії під час концертів?
– Молодь ходить на концерти. Ми спеціально організовуємо заходи для навчальних закладів міста. Зараз у нас функціонують два зали – великий і камерний. Для нас важливим є підхід і будування концертної програми так, щоби її хотілося слухати.
Розмовляв Володимир БОДАК
Фото Тараса ЯКОВИНА