Якщо вашій дитині час іти до школи, добре подумайте перед тим, як подавати документи в той чи інший навчальний заклад. Особливо зважте на здібності вашого чада. Під час співбесіди із майбутніми першокласниками учителі спеціалізованих шкіл дають доволі незвичні запитання, відповісти на які вагаються навіть дорослі.
Особливі діти
Закінчуючи навчання у дошкільних закладах, діти та їхні батьки навіть не задумуються над тим, яка прірва чекає на них попереду. Виявляється, що між випускним у дитсадку і вступною співбесідою у школу проходить насправді не тиждень чи два, а ціла вічність. Так-так. Якщо ще вчора у садочку ваше чадо успішно рахувало до десяти і знало всі букви, то вже завтра воно би мало знати усі логічні премудрості життя. Звичайно, це стосується тих дітей, чиї батьки вирішили, що їхні діти готові «тягнути лямку» спецшколи із поглибленим вивченням іноземних мов. У звичайній загальноосвітній школі проводити будь-які відбори дітей заборонено.
Шестилітній Петрик під час співбесіди у школі показав неабиякий результат. Окрім відповідей на різні запитання членів комісії, той продемонстрував ще й навики у читанні. Хлопець за хвилину прочитав 35 слів. Але батьки вагаються, чи пройде їхній син, бо налякалися каверзного запитання із логіки.
Тему співбесіди у спецшколах активно обговорюють батьки на форумах родинних сайтів. Цікавих і на перший погляд нелогічних запитань, на котрі мали би знати відповідь діти, там перераховано чимало.
Скажімо, у російських школах запитують, що спільного між дзеркалом, гробом і яблуком. Знаючи навіть дитячу літературу, ви одразу ж можете вибудувати логічний ряд і подумати про Білосніжку. Але ж ні – мова йде про казку Пушкіна про мертву царівну і сім богатирів. Наші школи не відстають від своїх сусідів і пропонують запитання на кшталт що спільного між їжачком і молочком. І, о диво! Ви ніколи не вгадаєте. Дитина повинна відповісти, що їжачок і молочко згортаються. Або, наприклад, запитання, чим відрізняється шуруп від гайки.
Такі питання не придумують методисти в управлінні освіти, усе на совісті педагогів конкретного навчального закладу, котрий таким чином перевіряє готовність малечі навчатися у спеціалізованих школах. Днями батьки однієї дитини промовилися, що каверзні запитання звучали і в спеціалізованій загальноосвітній школі №5 з поглибленим вивченням німецької мови, що в Івано-Франківську. За роз’ясненням ми звернулися до директора цієї школи Ярослава Олексина.
«Під час прийому в школу ми проводимо конкурсну співбесіду. Тести складаються відповідно до міністерських вимог. Основа цих тестів базується на програмі підготовчих груп дитячого садка. Обов’язково співбесіда проводиться у присутності батьків», – каже пан Ярослав.
Проте і сам директор переконаний, що за 10-15 хвилин спілкування із дитиною неможливо визначити рівень її готовності до школи. Тому й не заперечує, що система такого тестування не є досконалою. Що стосується каверзних запитань, то Ярослав Васильович каже, що, як правило, таких питань під час співбесіди немає. «Перевіряти, чи вміє дитина читати, ми не маємо права, це заборонено, – стверджує директор. – Якщо дитина буде вміти читати і рахувати, то що вона буде робити в першому класі?»
А як же дошкілля?
«Ми ніде не вивішуємо стандартів, якою повинна бути дитина, котра йде до першого класу. Ми постійно звертаємося до вчителів початкових класів, щоби вони створили для першокласників шкільне середовище якомога ближче до того, яке було у дитячому садочку. А тому, починаючи навчання у школі, дитина повинна в ігровій формі звикати до процесу навчання», – розповідає методист із дошкільної освіти інформаційно-методичного центру при управлінні освіти і науки міськвиконкому Павліна Лаврів.
Не бійтеся, якщо вам скажуть, що ваша дитина не все знає. Вона, насправді, й не повинна всього знати. Тим більше, що навчальні програми для дошкільнят зовсім не передбачають ані вчити дітей писати букви, ані читати. «У дитячому садочку ми тільки готуємо руку до письма. Для цього є спеціальні розробки. Діти не повинні писати букви, а тільки вести по крапочках елементи, схожі на букви», – каже методист із дошкільної освіти.
Пані Павліна запевняє, що подеколи вихователі у садочках стикаються із тим, що батьки самі просять вчити дітей читати і писати. Таке, за словами методиста, можливе тільки в індивідуальній роботі із конкретною дитиною.
У кожної мами дитина розумна
Дуже часто батьки поспішають віддати свою дитину до школи, коли тій заледве виповниться шість років. При цьому вони навіть не звертають уваги на те, чи готова дитина до навчання.
У Законі України «Про дошкільну освіту» не вказано конкретно, коли віддавати дитину до школи. Там є фраза «як правило». Якщо дитина не готова у шість років йти до школи, то її можна дати у семирічному віці. Але не всі батьки до цього готові. У кожної мами дитина розумна, тому вона готова дати дитину до школи, але чи готова дитина?
Серед батьків поширена «народна» методика визначення готовності дитини до школи. Потрібно, щоб дитиня взяла себе за вухо протилежною рукою через голову. Кажуть, що це дієвий показник. Для достовірності ми спробували провести такий тест на декількох п’ятирічних дітях. Жодна дитина не змогла дотягнутися до власного вуха.
Павліна Лаврів каже, що в Івано-Франківську навіть були такі випадки, коли дитина, провчившись у першому класі півроку, поверталась до дитячого садочка. А вже наступного року знову йшла в перший клас. Тоді вона була повністю фізично зрілою до навчання. «Я б не радила батькам поспішати. У таких питаннях дуже важливо порадитись із лікарем та практикуючим психологом», – каже Павліна Василівна.
Володимир БОДАК
|
