Роксолана: турецькі вигадки та українська правда
Найдорожчий проект в історії турецького телебачення – серіал «Величне століття. Роксолана» – збурив не лише тамтешніх ісламістів, а й українську громадськість. Обидві сторони зійшлися на тому, що історію частково спотворили. Ось тільки у кожного на це свій погляд.
Турецьким критикам і затятим ісламістам не сподобалося, що султана у серіалі показали як хтивого любителя жінок і вина, а Роксолана видалася хоч і стервозною, зате розумною і освіченою жінкою. Як виявилося, для частини турків образ Роксолани носить сумнівну репутацію. А деякі називають її не інакше, як українською Еммануель. Натомість Сулейман І для турків – майже месія: за час правління він значно розширив кордони Османської імперії. Правляча ісламістська партія навіть мала намір подати до суду на творців серіалу, звинувативши їх в образі почуттів віруючих і викривленні вітчизняної історії. Але, незважаючи на ці невдоволення, рейтинг стрічки все одно залишився стабільно високим.
Щодо української сторони, то подібних масових обурень не було, але, ретельно зіставивши історичні дані, можна знайти в серіалі чимало «новоспечених» фактів, майстерно нафантазованих турецькими сценаристами й режисерами. Звісно, правдою там і не пахне. Хоча перед тим, як критикувати стрічку, варто спершу познайомитися з особистістю Роксолани, адже більшість українців і досі щиро вірять у чимало небилиць стосовно біографії цієї жінки.
Хто така Настя Лісовська?
З ХІХ ст. прозаїки так почали називати Роксолану. Але це ім’я документально не підтверджене і є звичайним поетичним домислом. Адже тоді б виходило, що в кінці ХV ст. Роксоланин батько, простий православний священик, носив родове прізвище «Лісовський». Але тут виникає сумнів, бо прізвища із закінченням «цький», «ський» належали, як правило, тільки маєтній шляхті. На жаль, ми ніколи не дізнаємося справжнього імені відомої рогатинки.
Що ж до «Роксолани», то це ім’я закріпилося за дівчиною, коли вона з’явилася в султанському дворі. Річ у тім, що в ХVI ст. територію Західної України часто називали Роксоланією, а вихідців з цієї землі – роксоланами (тобто русинами).
Справжня батьківщина
Існує чимало варіантів батьківщини Роксолани: Хмельниччина, Крим, навіть Італія… Та найдостовірнішим вважається Рогатин, а вся аргументація ґрунтується на фразі з поеми «Велике посольство» польського автора С.Твардовського. У 1621 році він їздив у складі королівської делегації до Туреччини, описавши свої враження в поемі, в якій відведено місце й Роксолані. Ось та фраза: «Що її Сулейман називав королівською сестрою, була ж дочкою підлого попа з Рогатина» («підлий» тут вживається у значенні «нешляхетного роду»). Це й усе про походження українки.
Але відразу виникає запитання стосовно «королівської сестри». Звісно, йшлося не про кровний зв’язок, і слово «сестра», можливо, вжите в значенні земляцтва: Роксолана й король з однієї країни (Галичина тоді була під владою Польщі). Або ж малися на увазі добрі стосунки, як між братом і сестрою, бо загальновідомий факт, що Гуррем часто листувалася з Сигізмундом Августом і називала його своїм другом. Мало того, сам Сулейман у посланнях до польського володаря іменував Роксолану королівською сестрою.
Некрасива красуня
Зовнішність рудоволосої бестії, якою показали Роксолану в серіалі, не зовсім відповідає дійсності. Підтвердженням виступають дві картини, які вважаються документальними: Тиціан Вечелліо «Роксолана» (портрет написаний у 1550 році на замовлення короля Іспанії Філіппа ІІ) і Паоло Веронезе «Весілля в Кані Галілейській» (на картині 1562-1563 рр. відтворений великий бенкет, де крайній ліворуч Сулейман І, а турецькі історики запевнили, що це саме він, і поряд його шлюбна дружина Гуррем). Тим паче, зовнішність рогатинки на обох роботах майже ідентична.
Звідси випливає, що Роксолана мала світло-русяве хвилясте волосся, округле обличчя й темні очі. Чи була вона вродливою? Звісно, у кожного суб’єктивне поняття краси, але українка однозначно не відповідала турецьким стандартам. Авторитетний тюрколог і сходознавець А. Кримський писав, що в палаці Гуррем вважали негарною, проте з граціозною постаттю, а її делікатна українська врода була з тих, що в’януть не так швидко, як азійська. А ще у Роксолани вважався особливий ніс (трішки курносий), який згадував навіть Вольтер і казав, що «заради нього Сулейман міг би віддати всю Європу».
Підступне стерво чи весела хитрунка?
У серіалі Роксолану представили істеричною та агресивною нахабою. Але як тоді її могли назвати Гуррем, що означає «радісна, усміхнена»? Насправді українку майже ніколи не бачили роздратованою і без лагідної усмішки на обличчі, незважаючи на вольову вдачу і жорсткий характер. Хитрість – Можливо…
Часто її вчинки суперечили палацовим звичаям: Роксолана з’являлася перед чужоземцями без паранджі, позувала художникам, іспанських послів приймала в розкішній золотій альтанці в гаремі, куди під страхом смерті заборонялося заходити чоловікам. Мало того, вона вела дипломатичну кореспонденцію з очільниками інших держав, що було безпрецедентним випадком в Османській імперії. Така інтелігентність, звісно, пояснюється не лише вродженими розумовими здібностями, а й хорошою освітою, яку Роксолана отримала, потрапивши в гарем.
Відьма, повія чи просто пощастило?
В історії османів це був небачений факт – султан офіційно одружився з жінкою з гарему. Венеціанський посол А.Барбаріго в 1558 році писав, що Гуррем була володаркою над життям султана, мала скромний, милий вигляд і дуже добре знала вдачу Сулеймана. Він дав українській обраниці, всупереч усім традиціям, владу й багатство. Радився з нею про державні справи. Мало того, султан позбувся гарему, поодружував усіх своїх жінок, що, до речі, «забули» показати в серіалі.
Існує легенда про те, як Гуррем уперше привернула увагу султана. Коли Сулейману представляли нових рабинь (більш красивих і дорогих, ніж Роксолана), у коло раптом влетіла маленька фігурка і, відштовхнувши всіх «конкуренток», розсміялася. А потім заспівала. Гарем жив за жорстокими законами. І Роксолана це відразу зрозуміла.
За твердженням італійського мандрівника Б. Рамберті, Сулейман І був дуже замкнутою людиною, великим меланхоліком, який ніколи б і не всміхнувся, якби не вживав опіум. Але Гуррем вдалося знайти психологічний ключ до його серця. Чари? Навряд чи...
По-перше, вони просто виявилися спорідненими душами. Обоє були творчими особистостями, цінували мистецтво, часто спілкувалися між собою віршами. І звісно ж не обійшлося без жіночої хитрості, рогатинка добре знала, коли треба промовчати, коли засумувати, а коли й засміятися.
Цікаво, що посол Бусбек такі віддані стосунки пояснював не тільки коханням, а й нерозбещеністю султана. Сулейман, на відміну від своїх попередників, був байдужим до розпусти і мав моногамну натуру. Тож певною мірою Роксолані просто пощастило.
До речі, деякі українці обурюються возвеличенням Роксолани, називаючи її звичайнісінькою повією, а гарем – кублом розпусти. Шкода, що через подібне невігластво заплямовується правда. Адже султанський гарем був прототипом школи благородних дівчат. Звісно, безглуздо Роксолану зображати героїнею, але помітний слід у історії ця жінка все ж залишила.
Жорстокий устрій
Війна Роксолани з першою дружиною султана Махідевран була справді запеклою. Між цими жінками не могло бути жодного компромісу. І ось випадок 1523 року, який відтворили і в турецькій стрічці, розсудив їх. Якось Махідевран накинулася на Роксолану, повисмикувала волосся, називала «проданим м’ясом». Якраз після цього Сулейман покликав Гуррем для чергової розваги, але українка відмовилася прийти, мотивуючи, що в такому стані та ще й «як продане м’ясо» не може стати перед володарем. Не з’явитися на вимогу султана – це нечуване зухвальство. Він наказав привести Махідевран. А та дозволила собі агресивно розмовляти з володарем. Після цього Сулейман уже більше ніколи не бажав знати Махідевран і одразу звелів її вислати в Малу Азію (півострів на території сучасної Туреччини). Щоправда, турецькі сценаристи вирішили суттєво «підкорегувати» історію, і «загубили» цей факт.
Як відомо, всі палацові драми – вигнання Махідевран, загибель її сина, престолонаслідника Мустафи та візира Ібрагіма – приписували Роксолані, мовляв, саме вона хитро підмовила султана на такі дії. З іншого боку, якщо б до влади прийшов Мустафа, без сумніву, українку та її синів чекала неминуча смерть.
Можливо, з погляду нашого часу, підступні вчинки Гуррем (хоча вони фактично не доведені) здаються неприйнятними, але в епоху Роксолани це був єдиний спосіб самозбереження. Тому рогатинку ненавиділи не стільки за вчинки, а за те, що вона – жінка, колишня невільниця з України зуміла так обплутати серце й розум султана.
Загалом, стрічка «Величне століття. Роксолана» здебільшого насичена гаремними скандалами і змовами, які ґрунтуються на плітках і домислах. Укотре переконуємося – чого лише не вигадають телевізійники задля інтриги в очікуванні наступної серії.
Наталя МОСТОВА
|
