Ростислав КУКУРУДЗ, депутат Івано-Франківської міськради:
Нещодавно завдяки подарунку долі опинився в Південній Африці. Маса вражень і звичайно годинами можна розповідати про те, що частина найбільшого міста країни Кейптауна – це природний заповідник; про почуття, які охоплюють, коли перед тобою сходяться два океани – Атлантичний та Індійський, про вже практично канонізованого Нельсона Манделу, про білий апартеїд, про футбол зрештою...
Про футбол, коли жодні поліцейські кордони не розділяють вболівальників команд, що змагаються на полі, коли після закінчення матчу бразилець плакав, а голландець не міг повірити, що таку велику перемогу здобула його маленька країна. Але через декілька хвилин вони обмінялися майками своїх національних збірних, потиснули один одному руки і після фрази «Ну що ж, можливо, наступного разу нам пощастить більше» ще довго спілкувалися в африканській кнайпі.
Намагався і я з ними спілкуватися, а ще з тайцями, і з японцями, і з грузинами, ну і звичайно з місцевими – і з корінними аборигенами, які тепер повноправні господарі країни, і з потомками колонізаторів. Помітив для себе одну цікаву річ: кожен з величезною гордістю розповідав про свою країну, про своє місто. Двадцятирічний студент, з корінних, декілька годин розповідав мені, як багато він хоче знати, як багато побачити, щоб працювати в рідному місті і своєю працею зробити його ще кращим. Дівчина-водій, потомок голландських моряків, всю дорогу від готелю до аеропорту розмовляла про те ж саме. Вони, можливо, не до кінця уявляють, яка партія при владі, чи хто в цьому місці мер, але вони чітко знають, що всі, хто живе в цій країні, є справжніми її патріотами, всі, хто живе в цьому місті, тим більше ним керують, є справжніми патріотами цього міста.
Я думаю, що власне зараз, напередодні місцевих виборів 31 жовтня, патріотизм повинен бути основним мірилом оцінки будь-якого кандидата на високі посади.
А ще хочеться багато правди. Щоб не сталося так, як завжди. Одна відома в країні жінка заявила, що криза, я маю на увазі економічна, вже минула в нашій країні, щоправда, цього ніхто, крім неї, не помітив. А один поважний в цій же країні чоловік обіцяв рай для розвитку підприємництва і канікули для дрібного бізнесу. А коли написали Податковий кодекс, то зрозуміли, що насправді рай був вчора – без цього кодексу. Тому окрема подяка від підприємців тим, хто його прочитав і відклав у довгу шухляду. А ще на одному з засідань нашого викон-кому працівникам бюджетної сфери пообіцяли фінасування більше, ніж на вісімдесят мільйонів гривень, прекрасно розуміючи, що за найбільш оптимістичним прогнозом реальною є сума майже двадцять мільйонів, а решта – нічого більше, як передвиборчі мрії, а швидше, напевно, просто ілюзії...
Говорімо правду! Будьмо патріотами!
|
