Міста-побратими Івано-Франківська: погляд зблизька
Недаремно кажуть у народі: рідна душа – то загадка. Адже часто ми багато чого не знаємо навіть про найближчих людей. Так і з містами-побратимами Івано-Франківська. Насправді більшість наших краян мало знає про те, чим цікаві ці міста і що у нас з ними спільного. Бо ж, мабуть, недаремно вони стали нашими «братами»? «Західний кур’єр» спробував здійснити невеличку віртуальну екскурсію нашими містами-побратимами й довідатися про них більше.
Бая Маре: Прикарпаття по-румунськи
Бая Маре – найстаріший «брат» Івано-Франківська, адже відповідна угода була укладена ще у 1990 р. Знаходиться місто в передгір’ї румунських Карпат, тож фактично це румунське Прикарпаття. Проте за характером румуни мало схожі на галичан, радше на емоційних та веселих одеситів. Регіон, у якому розташоване Бая Маре, знаменитий на весь світ. Саме Трансільванія пов’язана з життям найвідомішого румуна всіх часів і народів – графа Дракули. Проте сама назва «Трансільванія» означає «через ліс», адже цей регіон – один з найбільш заповідних куточків Європи з унікальною природою. А тому не варто дивуватися, якщо хтось із місцевих жителів дружньо попередить вас: «Обережно, тут краще не фотографувати – багато ведмедів!»
Бая Маре значно старіший, ніж Івано-Франківськ. Перші письмові згадки про місто з’явилися у 1329 році – тоді король Керол Роберт задокументував прадавню назву міста «Rivulus Dominarum» («Ріка Жінок»). «Візитна картка» міста – середньовічна башта Стефана, побудована між 1446 та 1468 рр. Збереглися й залишки давнього бастіону, адже Бая Маре, як і давній Станиславів, колись був містом-фортецею. Крім цих двох пам’яток, у Бая Маре багато й інших чудових зразків барокової та готичної архітектури, тож екскурсія містом нікого не залишить байдужим. До речі, знаходиться Бая Маре лише за 50 км від українського кордону і за 258 км від Івано-Франківська. А тому поїхати на екскурсію до братнього міста можна навіть у вихідні. Найкраще завітати у вересні й взяти участь у знаменитому Святі каштанів. Під час цього дійства можна спробувати їстівні каштани та різні делікатеси з них.
Ніредьгаза: майже галицька релігійність
Трохи далі на Захід – і ось ми вже завітали ще до одного «брата» Івано-Франківська. Угоду про співпрацю між Івано-Франківськом та Ніредьгазою було підписано 11 вересня 2004 року. Перше, що тут впадає у вічі – велика кількість церков. Як і галичани, жителі Ніредьгази дуже релігійні й охоче відвідують храми. Навіть назва міста походить від слова «церква» (угор. nyir – береза, egyhaz – церква). Причому мешканці відрізняються надзвичайною толерантністю, адже в центрі міста є церкви різних релігій і конфесій: єврейська синагога, греко-католицька та римо-католицька церкви, реформаторський та лютеранський храми. Серед цього «церковного розмаїття» цікавою архітектурою виділяється римо-католицький храм – двобаштова споруда у стилі неоромантизму, збудована у 1904 році.
Проте найбільшої слави місту принесла Паркова купальня на озері Шошто. Вода до неї надходить з тисячометрової глибини, багата йодом, бромом і розчинними солями. Купання у такій воді допомагає при багатьох захворюваннях. Дуже відомим в Угорщині та за її межами є й міський зоопарк з морським акваріумом. Вів уважається другим за величиною в країні.
У вересні в Ніредьгазі відбувається Фруктовий карнавал – веселе й барвисте дійство, присвячене збору урожаю. Щороку воно приваблює багато гостей – як з Угорщини, так і з інших країн.
Жешув: ратуша, підземелля і студенти
Угоду про партнерство Івано-Франківськ та Жешув підписали 19 вересня 2000 р. І це зовсім не дивно, що наші міста стали побратимами, адже між ними справді багато спільного. Як і давній Станиславів, Жешув мав своїх власників – князів Любомирських. Їхній замок досі є однією з найважливіших туристичних атракцій міста. Як і ми, жителі цього міста пишаються своєю площею Ринок та міською ратушею. Проте жешувській ратуші пощастило більше: вона збереглася практично неушкодженою з 1591 р. «Родзинкою» міста є й пивниці, тобто підземелля. Проте на відміну від нас, Жешуву вдалося перетворити свої підземелля на відому туристичну принаду – і тут нам є чому повчитися в нашого «брата».
Як і наше місто, Жешув суттєво постраждав від фашистської навали. В 1937-1939 роках тут розпочалося створення і модернізація підприємств з виробництва зброї. Жешув став тоді важливим центром авіабудування та військової промисловості. Динамічний розвиток міста перервала Друга світова війна – воно було частково зруйноване. В 1941 гітлерівці утворили в Жешуві гетто, яке функціонувало до листопада 1943 року. Зараз Жешув, як і Івано-Франківськ, – відоме студентське місто, де багато активної й освіченої молоді.
Єлгава: місто з «блакитною кров’ю»
Угоду про співпрацю Івано-Франківська з містом Єлгава було підписано в жовтні 2007 р. Важко сказати, що нас поєднує з цим латвійським «аристократом». Адже Єлгава – це справді місто з «блакитною кров'ю». Єлгавський палац – то відома на всю Прибалтику пам’ятка архітектури в кращих традиціях бароко. За свою історію замок неодноразово приймав у своїх розкішних залах іменитих гостей – легендарного графа Каліостро, майбутнього короля Франції Людовіка ХVIII. Сьогодні в палацовій будівлі знаходиться Латвійська сільськогосподарська академія, а також виставка експонатів герцогських часів. Власне кажучи, в історії нашого міста теж важливу роль зіграли монарші особи, адже Станиславів у свій час відвідали і поль-ський король Ян Собєський, і австрійський цісар Франц-Йозеф.
Ще одним свідоцтвом аристократичного минулого Єлгави є розкішна вілла Медем, побудована в 1818 р. для відомої графської родини. Вона вважається однією з найяскравіших пам'яток міста й побудована в кращих архітектурних традиціях Європи. Сучасна Єлгава – це упорядковане й затишне місто, оточене мальовничими рівнинними пейзажами.
Брест: герой з непростою історією
У порівнянні з цим старовинним білоруським містом Івано-Франківськ дуже молодий, адже перші згадки про Брест датовані ще 1019 р. Проте, як і Івано-Франківськ, Брест нерідко ставав ареною для бурхливих історичних подій, загарбницьких воєн.
Монголо-татари, тевтонські лицарі, польські князі – хто тільки не намагався захопити місто. Проте мужність ніколи не полишала мешканців Бреста. Що вони вкотре й довели, хоробро захищаючи місто від німецьких загарбників. 22 червня 1941 р. Брест один з перших був атакований нацистами. Замість кількох годин, за які німецьке командування планувало взяти місто, фашисти мусили воювати тут цілий тиждень, а окремі вогнища спротиву існували ще довше. Тож ми справді можемо пишатися таким героїчним «братом».
У наші дні Брест – затишне й охайне місто з численними закладами культури, музеями, архітектурними пам’ятками. Особливо приваблюють туристів меморіальний комплекс «Брестська фортеця-герой», музей оборони Брестської фортеці, музей історії міста. В місті проводяться гучні й цікаві дійства – міжнародний театральний фестиваль «Біла вежа» й фестиваль білоруського національного кіно.
Дуже хотілося би, щоб стосунки Івано-Франківська з його містами-побратимами були налагоджені не лише на суто офіційному рівні. Щоб ми могли навчатися від них ще більше корисного й цікавого, а вони, можливо, чогось і від нас. І внести свій вклад у цю співпрацю можуть не лише відповідні міські структури, а й жителі Івано-Франківська. Хоча би здійснити у ці міста пізнавальні екскурсії чи знайти там друзів чи ділових партнерів. І тоді спілкування з нашими «братами» стане по-справжньому живим, динамічним і змістовним.
Олена БУЧИК
|
