Уроки Майдану з позиції регіоналів
Ось уже кілька років 22 листопада в Україні встановлено День свободи, визначений указом Президента Віктора Ющенка у 2005 році. І кожного року ця дата викликає дискусії в суспільстві, – мовиться у розповсюдженій заяві Партії регіонів. – Кожного разу знаходяться політики, які вважають, що вони мають монопольне право на свободу і на День свободи. В результаті замість того, щоб свято згуртовувало людей, воно їх продовжує ділити. І причина в тому, що в саму ідеологію указу було закладено домінування однієї частини України над іншою.
22 листопада – початок помаранчевих подій – для одних було піднесенням, надією. Для інших, які від початку не вірили у щирість слів та намірів помаранчевих лідерів, цей день означав розчарування і змарновані сподівання. Прикро, що роки минули, а цей поділ, узаконений тоді президентом Ющенком, не перестав різнити людей. І ставлення до цього дня досі викликає неоднозначні почуття. Одні запитують: а чому День свободи? А що ж інші дні року? Інші цитують старий жарт: «Ми вас визволили, і на те нема ради»… Як би там не було, ми всі повинні думати про те, як забувати про давні жалі, давні помилки і розбрат, – мовиться в заяві Партії регіонів. – Ті, хто прийшов на майдан 22 листопада 2004 року, давно пробачили своїм лідерам зраду, обман і пустопорожні обіцянки.
Ті, хто тоді стояв по інший бік, сьогодні ще раз переконалися, що успішне майбутнє країни можна побудувати тільки разом, долаючи перепони і взаємну недовіру.
І всі ми разом, незважаючи на те, по який бік майдану хто колись стояв, зараз опинилися перед спільним викликом нової світової кризи. І нам разом захищати Україну від небезпек, нам разом дбати про те, щоб наші діти в майбутньому не були обділені, не опинилися на периферії світу через те, що їхні батьки не могли поділити свободу. Очевидно, так, і саме так, ми повинні підійти до сприйняття дати 22 листопада. І це буде позиція відповідальних лідерів, які єднають народ і країну, – наголошують регіонали.
VOX POPULI
Що ви думаєте про річницю Помаранчевої революції?
Уляна, медпрацівник:
– Шкода, що та революція була! Жили б собі у рутині, як завжди, а тепер ні-ні та й згадаєш про втрачений для України шанс видряпатись із бідності. Гарно все починалось, але ті, хто почали, самі все і зіпсували: схоже, ніяк не могли поділити сфери впливу…
Василь, робітник:
– Я про неї взагалі не думаю! Мені треба гроші заробляти, сім’ю годувати. Я в 2004 на Майдані стояв, думав, ось воно, єднання народу і політиків, відтепер у світле майбутнє підемо. Тьху! А тепер хай самі у це граються, і самі свої річниці відзначають. Одне, що Юлю шкода…
Іванна, майстер виробничого навчання:
– Добре, що революція була. Хай навіть результати не досягнуті, але все-таки українці показали, що деколи вони можуть об’єднатися. Може, їм це ще стане в нагоді. Можливо, вони стомляться наступати на ті самі граблі, і нарешті спробують зробити щось для своєї країни, і для прийдешніх поколінь.
Степан, музикант:
– Помаранчева революція не виправдала сподівань народу: думали, стане жити краще, а вийшло як завжди. Шкода, що люди так повірили горе-вождям! А тепер вони і самі «не при ділах», і людям нічого допомогти не змогли. Мабуть, все-таки більше думали про власні інтереси, ніж про неньку Україну.
Каміла, підприємець:
– Я дивлюсь на фото, де ми з маленькою донечкою, зодягнені у помаранчеве, зі щасливим виразом на обличчях, зі сподіванням на майбутнє… Знаєте, мене охоплює таке відчуття, яке буває на поминках!
Опитував Тарас ЯКОВИН
|
