Віктор Анушкевичус: Освіта значною мірою формує завтрашній день держави
01.10.2010, 10:05
З міським головою Віктором Анушкевичусом ми вже неодноразово розмовляли на звичайні людські теми, він завжди відверто і щиро відповідає на питання. А ще з непідробним хвилюванням згадує своїх вчителів, рідну Шепетівку, в якій зростав і формувався як особистість. Але посада співрозмовника зобов’язує мене, окрім приємного екскурсу у минуле, говорити про день сьогоднішній. Наш мер – людина, відкрита для спілкування, охоче зустрічається з людьми. Доброю традицією стали його зустрічі з педагогами напередодні їхнього професійного свята. І цьогоріч така зустріч – тепла, людяна, без краваток (щоправда, без краватки був тільки голова) відбулася за участю представників педагогічних колективів та управління освіти. На зустрічі порушувалися і обговорювалися питання, які стосуються як життя міста в цілому, так і особистих проблемних ситуацій конкретних людей. Такою ж традиційно демократичною була і наша розмова. – Пане голово, із золотим жовтневим листопадом до нас приходить таке улюблене в народі свято – День працівників освіти. Щоб ви, як батько міста, хотіли сказати в цей день педагогам? – В житті є інституції, які відповідають за майбутнє. До них належить освіта, яка в значній мірі формує завтрашній день держави, в якому жити нам і поколінням прийдешнім. Це не просто завдання – це місія, і доля покладає її на плечі найкращих, найрозумніших, найсильніших, найвитриваліших. Саме такими є і ви, освітяни міста Франкового. Схиляю голову перед вашою такою важливою, такою потрібною і часто жертовною працею. – За всі роки вашої каденції освітяни відчували турботу і підтримку з боку влади, а освіта була і залишається пріоритетною галуззю в місті. – При всій повазі до ваших колег, пані Ганно, хочу сказати, що насправді я намагався дбати про всю громаду міста. Скажімо, 2008 рік був у нас роком медицини… Але з освітянами співпраця склалася особливо конструктивно і результативно. – А назвіть, будь ласка, декілька вершинних моментів цієї співпраці. – Про це можна говорити годинами. Але найперше приходить на думку збереження території і приміщень шкіл і дитячих садочків. До речі, в освіті підходить до завершення виготовлення державних актів на землю, які я зініціював тоді, коли про це ніхто і не згадував. Нині ми пожинаємо плоди бездумного ставлення влади до приміщень дошкільних закладів, які в свій час масово закривали, зліквідовували. Ми ж не лише нічого не закрили, а навіть відновили роботу «Зернятка». – Приходить на думку символіка – зернятко проросте, випустить колосок, який дозріє і встократ примножить посіяне… – А щось в цьому є. Світ сповнений філософських символів і загадок. Моя команда намагалася тримати руку на пульсі часу, приймати його виклики і вчасно реагувати на них. Нам вдалося завершити будівництво актового залу в СШ №11, нове приміщення Хриплинської школи, Міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді. – Знаю, що дуже багато позитивних змін в останні роки відбулося, зокрема, в позашкіллі міста. – Я з дитинства на власному досвіді зрозумів негативний вплив некерованого вуличного виховання. До речі, саме там сформувались бійцівські риси мого характеру, які збереглися й досі. І це добре, що поруч зі мною була добра, нині, на жаль, покійна матінка Ольга Трифонівна, яка зуміла переважити всі побічні впливи, закласти в мені чіткий водорозділ між добром і злом. Вона, не маючи відповідної освіти, виходячи з пережитого на віку – голодомору 32-33 років, воєнного лихоліття, природним розумом і материнським серцем урівноважила в мені юнацьку гарячковість і здоровий глузд, і от я такий як є. – Ми вдячні вашій мамі за такого сина, вдячні вашим вчителям з Шепетівки, про яких ви з любов’ю і повагою говорили в наших попередніх розмовах. Але повернімося до позашкілля… – Та я ж про це і кажу. Позашкілля як ніщо інше здатне нейтралізувати в дитині негативні впливи соціуму. Ми велику увагу приділяємо роботі спортивних шкіл, чого варта лише програма «Басейни»… Незабаром вступає в дію оновлений басейн в школі-ліцеї №23 – це просто казка! Всі четвертокласники вчаться плавати, а це збереження не лише здоров’я, а самого життя. Принагідно хочу трохи відхилитися і наголосити, що збереження життя і здоров’я дітей – це першочергове завдання влади. Тому я невтомно дбаю про покращення якості харчування в садках і школах, оновлення медичних кабінетів. А встановлення "лежачих поліцейських” в найбільш небезпечних місцях в 4 (!) рази зменшило кількість жертв на дорогах. Ваші майбутні дошкільнята і школярики приходять на світ в стінах реставрованого пологового будинку. Реанімаційне відділення в цьому закладі входить в п’ятірку найкращих в Україні, а рівень малюкової смертності там складає 4,7 проміль (при середньому показнику по Україні – 13,8%) – Вікторе Андрюсовичу, знаючи вас давно, помічаю, що про маленьких івано-франківців ви дбаєте особливо уважно. Відчувається, що, виховавши трьох своїх синів, живете за принципом: чужих дітей не буває. – А таки не буває! Це ж найлегше – нагримати, заборонити, покарати. А ти дай альтернативу, зацікав, допоможи. От прийняли ми рішення віддати клуби за місцем проживання освіті – і не помилились. Оновлений, реставрований клуб в мікрорайоні вул. Хоткевича – це зреалізована «Мрія». І так буде скрізь. Навіть відремонтовані дороги, впорядковані подвір’я, під’їзди, 59 дитячих майданчиків – це наші робочі будні, які щоденно покращують життя мешканців міста. – Івано-Франківськ готується до свого 350-ліття, яке відзначатимемо в 2012 році. Що заплановано спорудити чи завершити до цієї дати? – Хочемо побудувати новий міст через Бистрицю Солотвинську, який зробить життя багатьох іванофранківців комфортнішим. В планах чимало мистецьких, видавничих проектів. – Я знаю вашу особисту схильність до меценатства, увагу до творчої інтелігенції. – Духовне і матеріальне завжди нероздільне, бо тіло без душі – мрець. Сотні видань уже профінансовано, а далі – буде! – Ви з такою завидною впевненістю дивитесь у завтра… – А чом би й ні! Я твердо стою на цій землі, чесно і совісно виконую свою роботу. Не чекаю ніякої похвали, бо здатен реалістично оцінити себе і, при потребі, як це там кажуть вчителі, виконати роботу над помилками. – І все ж, що не кажи, каденція закінчується і через місяць вибори. Як цей факт позначається на стані вашої душі? – А ніяк не позначається. Я перебуваю в стані душевної рівноваги, працюю, виконую заплановане. Звик до постійних міжусобиць, вишукую там дрібку раціональності, на будь-які випади на свою адресу, на всяке зло відповідаю роботою. – Завидна витримка. Ми з вами колись говорили про ваші захоплення історією, про улюблених літературних героїв… – Знаєте, певний вплив на людину справляє кожен прожитий день, набуті знання в сукупності. А я вчуся постійно, починаючи зі школи, Вінницької політехніки. Нещодавно здобув другу вищу освіту – закінчив Національну академію державного управління при президентові України. – Від суми набутих знань, життєвого досвіду залежать наші мрії. Про що мріє міський голова Віктор Анушкевичус? – Ми якось згадували великого мрійника Кампанелу з його «Містом сонця». От і я, з думою про майбутнє, твердо впевнений у безперервному рості якості влади, зібрав пропозиції щодо подальшого розвитку міста, разом з командою опрацював їх і вивершив уявно «Місто мрій». – Хочеться вірити, що і ця висока мрія стане дійсністю. Адже ваша тверда воля і цілеспрямованість завжди допомагають здійснювати задумане. – Я так привчився з дитинства – ставити конкретну мету, досягати її і йти далі. – Похвальна риса. А чи ставили ви собі мету стати мером Івано-Франківська? – (Сміється). Знаєте, коли в 1983 році ми з дружиною і маленькою дитиною на руках приїхали в Івано-Франківськ і починали все з нуля, подібна думка навіть не могла прийти мені до голови. Але життя не завжди буває передбачуваним. – Зараз, напередодні виборів, ви ще частіше, ніж завжди, зустрічаєтеся з людьми, звітуєте про зроблене. – Звітую, і можу сказати, що на 80% виконав свої передвиборні обіцянки 2006 року. Через певні об’єктивні і суб’єктивні фактори ця цифра не сягає 100, зате зроблено чимало того, що і не обіцяв. Особливо приємно, що за роки нашої каденції над Івано-Франківськом постав у бронзі наш незламний провідник Степан Бандера, а завдяки цьому відкритий і результативно працює унікальний виховний заклад – Центр патріотичного виховання ім. С.Бандери. – Прогнози – справа вельми невдячна, навіть якщо вони стосуються тільки погоди. Та все ж?.. – Розумію ваше питання і даю однозначну відповідь: виграю вибори і з вищої стартової позиції підемо далі. – Це відповідь не тільки посадовця, але й чоловіка. І наостанок. Якби вам дали можливість щось побажати іванофранківцям через 100 років, що би ви їм сказали? – І прийдешнім, і сучасним жителям міста бажаю одного: зберегти і примножити. Це моє життєве кредо, такі завдання ставив і ставлю перед своєю командою. Повірте, якщо повірити і постаратися – ці слова працюють. – І наостанок слово до вчителів. – Ще раз вітаю всіх педагогів і мешканців Івано-Франківська з Днем працівників освіти, бажаю всіляких гараздів. Вірю у вашу мудрість, дякую за таку потрібну для суспільства працю. І не сумнівайтеся – все у нас буде добре. Розмовляла Ганна Дорошенко
