– Єлизавето Ярославівно, розкажіть, як зійшлися ваші долі з паном Юрієм? – Вперше після закінчення школи я пішла на дискотеку. Там і познайомилась з Юрою. Десь півроку ми спілкувались по телефону, а потім він запросив мене на побачення. Ми обоє виросли у досить консервативних сім’ях, тому всі зустрічі були скромними, без зайвих натяків, посиденьок у кафе, алкоголю, як, на жаль, сьогодні прийнято у молоді. Юра виявився великим романтиком. Ми гуляли навколо міського озера, нічним містом, жартували, мріяли про майбутнє. Через чотири роки ми одружились. – Розкажіть про себе. Чим займається дружина Юрія Солов’я? – Все моє життя пов’язане з образотворчим мистецтвом. Ще зі шкільних років я не розлучаюсь з пензлем. Завжди брала активну участь у всіх публічних заходах, придумувала різні декорації. У 1999 році вступала на кафедру дизайну ПНУ ім. В. Стефаника. Це був дуже важкий для мене період, коли я вперше стикнулась з відвертим лукавством і неправдою. З усіма моїми грамотами, подяками та червоними атестатами мені не вистачило два бали для вступу. Добре, що тоді поряд зі мною був Юра, який підтримав мене і не дав опустити руки. Я влаштувалась на роботу, а освіту здобувала заочно. У невеликі періоди між моїми декретними відпустками завжди займалась малярством. Долучилась і до сімейного бізнесу – власноруч розробила внутрішній дизайн «Парк Готелю». Головним завданням для мене було створити домашній затишок і спокій. Наприклад, гриль-бар оформлений у стилі кантрі, що поєднує теплі і водночас насичені тони. Всі номери готелю я облаштувала в різних манерах. Зараз займаюсь ще й менеджерською роботою, адже конкуренція вимагає йти в ногу з часом. Постійно вдосконалюю зовнішній вигляд готелю, кухню, сервіс. Також працюю над виставкою власних картин. – Юрій Соловей – успішний бізнесмен, відомий громадський діяч, політик, спортсмен. Просто ідеальний чоловік. Чи, як кажуть: не все те золото, що блищить? – Вдома Юрій зовсім інший, ніж на телеекранах. Він ніколи не несе роботу додому. Переступив поріг оселі – і це вже не затятий і відомий політик, а просто турботливий батько і хазяйновитий чоловік. Він у нас «тато-няня». Інколи я обурююсь, коли чую неконструктивну критику на його адресу. Але загалом всі плітки стараюсь пропускати повз вуха і не допускати бруду у свою сім’ю. – Хто в домі голова? Як розподіляєте домашні обов’язки? – Останнє слово за чоловіком. Тільки йому треба підказати це слово... Я завжди думала, що головою сім’ї повинен бути чоловік. Недавно нас з дітками запросили на свято родини. Там їм задавали подібні запитання і вони одноголосно відповідали: «Вдома мама голова». Зараз Юра постійно зайнятий, тому дім очолюю я. Коли він ввечері повертається, дівчата з розгону вистрибують на нього і починають розповідати йому всі події минулого дня, тішитись, хвалитись, жалітись... – Як ви пережили поразку Юрія Ігоровича на минулорічних виборах на посаду міського голови? – Я не вважаю, що це була його поразка. Переконана, що він переміг. Особисто він не втратив нічого. Під час передвиборчої кампанії я старалась телевізор не вмикати, щоб якось вберегти себе від того бруду, який лився з екранів. Обурювало те, що лізли у сім’ю. Про ці речі я зараз навіть згадувати не хочу. Я разом з дітками постійно підтримували Юру, намагались відволікти його від негативних думок і переживань. Скажу єдине: я горда за свого чоловіка. – Чи будете підтримувати чоловіка на наступних виборах? – Інколи я кажу йому, що може не варто стільки зусиль докладати, якщо наші люди не хочуть і не вміють це цінувати. Але у Юри загострене відчуття справедливості, яке не дозволяє йому жити за принципом «моя хата скраю». Як-то кажуть, вода камінь точить, а Юрій – вода не тиха. – Вас часто можна побачити з чоловіком на публічних заходах. Чи вважаєте себе світською леді? – Не розумію такого поняття «світська леді». Це та людина, яка не пропускає жодної можливості похизуватись перед камерами? Немає в цьому потреби. Ми молоді, тому стараємось відвідувати різні громадські заходи, які відбуваються у нашому місті. Ходимо на «Ніку», «Тріумф», концерти, в театр, беремо участь у благодійний проектах. – Ви, мабуть, багато подорожуєте? Які місця запам’ятались найбільше? – Ми були у Болгарії, Туреччині, Єгипті, Арабських Еміратах, багатьох європейських країнах. Але найбільше нам сподобалась Хорватія. Це єдина країна, де наші дочки не хворіли під час відпочинку. – Де плануєте провести цьогорічну відпустку? – Нещодавно ми повернулись з Херсонської області. Там, де Дніпро впадає у Чорне море, ріка розливається на декілька проток. Ось по цих «провулках» Дніпра ми сплавлялись. Краса небачена! На цьому березі моря є дитячі табори, де ми й плануємо провести цьогорічну відпустку. Я також мрію відвідати Італію, ознайомитись з її культурними пам’ятками, про які багато читала. – Як ви стежите за своєю зовнішністю? – Моїми тренажерами є діти. В оселі для жінки з трьома дітьми завжди знайдеться робота. Щодо косметики, то я мінімаліст – тільки підкреслюю природні риси. – Де обновлюєте гардероб? Маєте власного дизайнера? – Нещодавно я познайомилась з нашим місцевим дизайнером одягу Любов’ю Черніковою, роботи якої мені дуже подобаються. Взагалі-то, я ніколи не дивлюсь на лейби. Головне, щоб одяг був зручний. Я творча людина, тому одягаюсь так, як заманеться. – Які у вас статки? Чи вважаєте себе багатою сім’єю? – Краще сказати, самодостатньою. «Парк Готель» – це сімейний бізнес, який «годує» сам себе і нашу сім’ю. Він побудований нашими зусиллями. Є ще ряд інших речей, в які я не вникаю. В свій час нам багато в чому допомогли батьки. Наша сім’я – це міцний середній клас, а не місцеві олігархи, яких, до речі, останнім часом багато розмножилось. – З якою метою Юрій Соловей брав участь у проекті «Без мандата»? З благочинних намірів, чи для піару? – Думаю, радше з цікавості та щоб перевірити себе в екстремальних умовах. Взяти участь у проекті Юрі запропонували режисери програми. Спочатку я не була в захопленні від цієї ідеї. Та чоловік мене переконав. Ця програма дала нагоду порівняти рівень життя на Сході та Заході України, переоцінити пріоритети. У місті Красний Луч на Луганщині, куди потрапив Юрій, живе понад 150 тис. людей. Вони дуже важко працюють у шахтах, але рівень життя набагато нижчий, ніж у нас. Юра пізніше їздив до тої сім’ї на хрещення донечки, адже пообіцяв, що стане хресним батьком. Там ще виник конфлікт зі священиком, який не дозволяв Юрію хрестити дитину, адже він іншого віросповідання. У православній церкві московського патріархату це, виявляється, принципово. – А ви не хочете взяти участь у проекті «Міняю жінку»? – «Поміняти» чоловіка, мабуть, я б не наважилась. Але на участь у новому проекті «1+1» «Тиждень без жінок» з радістю погодилася б. Цікаво, як би Юра справлявся з трьома дітьми та домом без мене? – У кого вдались ваші дочки? Ким бачите їх у майбутньому? – Це «татусеві дочки» – такі ж жваві, активні, енергійні. Вони такі різні, зовсім не схожі одна на одну. Яна – викапаний батько, Неля – схожа на мою маму, а Маруся – моя копія. Так само й характери. Старша закінчила другий клас, і я бачу, що у неї гарні математичні здібності, а також талант до малювання. Думаю, вона б стала хорошим архітектором. Середня – це наша спортсменка, тільки тато на стадіон – вона за ним. Наймолодша – танцівниця, поки в неї це найкраще виходить. – Розкрийте секрет вашого сімейного щастя. – Наше щастя бережуть три чарівні дівчинки – наші донечки. А також спільні інтереси та погляди на життя. – Ваше побажання читачам «ЗК». – Сонця вам, радості, оптимізму. Хай літня відпустка зарядить вас позитивною енергією та додасть наснаги для підкорення нових вершин. Розмовляла Мар’яна Риндич
ДОСЬЄ Соловей Єлизавета Ярославівна Вік: 1982 р. н. Освіта: закінчила кафедру дизайну Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (2004 р.). Робота: заступник директора «Парк Готелю». Чоловік: Соловей Юрій Ігорович. Одружені: 9 років. Діти: Яна (8 років), Неля (5 років), Маруся (2 роки). Хобі: малювати картини олією. Життєве кредо: впевнено і цілеспрямовано йти до своєї мети. РЕЦЕПТ ВІД СІМ’Ї СОЛОВЕЙ Фарширований індик Тушку індика зверху і всередині натерти оливковою олією або майонезним розчином, додати сіль, перець, лавровий листок та спеції на вибір. Залишити на ніч, щоб м'ясо добре замаринувалось. Потім начиняємо м’ясним фаршем (таким, як на котлети). Зашиваємо. Кладемо у рукав і печемо у духовці до 2-х годин (25 хв. при температурі 750С, решту – при 1500С).
