Роман РОСЬ: «Нам бракує фінансових можливостей для впровадження в життя нових ідей»
24.03.2011, 10:27
– Пане Романе, ви не так давно переїхали жити до Івано-Франківська. Що спонукало вас покинути Львів? – Найперше це сталося через створення сім’ї та народження сина Яреми. До Франківська я любив приїжджати, скільки себе пам’ятаю. Тут у мене є багато друзів. Мені тут було набагато цікавіше у плані святкових та курортних відчуттів, аніж у Львові. Якось так сталося, що настав час підйому творчості. Із створенням групи «Мертвий півень» появився цілий окремий світ знайомств. Саме так я познайомився із Тарасом Прохаськом, Юрком Андруховичем, Ростиком Шпуком та іншими. Мені було цікаво приїхати до своїх друзів і поспілкуватися. Ритм життя у Франківську більше тяжить до свята життя, карнавальності, святковості. Мене завжди цікавило одне – коли люди в цьому місті ще встигають працювати? (Сміється. – авт.) Франківськ ще більш курортне місто, аніж Львів. – У Львові протягом року проводиться стільки фестивалів, що годі й перерахувати, чого не скажеш про Івано-Франківськ. З вашою появою тут почалися якісь цікаві молодіжні рухи. Минулого року ви організували ряд фестивалів, котрі залишили помітний слід у мистецьких колах. – Франківськ має значну перевагу в цьому плані навіть над Львовом. Те, що тут відбувається, можна вставити в рамочку і повісити на стіну. У Львові вже створена мозаїка різноманітних фестивалів, а тому деякі з них проходять повз увагу. Там щороку відбувається майже 150 локальних фестивалів. Це є і розвиток мистецтва в цілому, і привернення уваги туристів. Івано-Франківськ є настільки самодостатнім містом, що тут можуть відбуватися такі фестивалі, яких немає ніде, навіть за кордоном. Зараз тут ми проводимо два фестивалі – «Джаз Без» і «Старе кіно по-новому». Останній є суто франківським, він виник після знайомства із VJ-групою «Куб». Це є симбіоз сучасної авангардної музики і кіно. Минулого року цей фестиваль відбувся з успіхом, а вже восени цього року ми своїм проектом будемо закривати кінофестиваль «Молодість». Власне, вже після самого фестивалю «Старе кіно по-новому» виникає чимало нових ідей. – Що нового ви можете запропонувати франківчанам? – Є дуже цікава ідея провести фестиваль малих театральних форм. Після ремонту філармонії в ній буде дуже гарний камерний зал, де би можна було робити цікаві речі. Це дійство може бути перманентним, щомісяця можуть відбуватися декілька вистав. Спільно із філармонією планується також проведення фестивалю сучасної академічної музики. Загалом є дуже багато речей, котрі страшенно необхідні для культурного розвитку міста. – Запропоновані проекти прижилися в місті, вони якось навіть гармонійно увійшли в ритм міського життя. А наскільки публіка готова сприймати нове мистецтво? – Авангард – це те, до чого зараз дійшов джаз у своєму розвитку. Звичайно, багато джазу грається в Москві, Нью-Йорку, Гамбурзі. За тринадцять років, коли в нас проводиться «Джаз Без», кількість відвідувачів постійно збільшується. Ми чули чимало відгуків про минулорічний фестиваль, а тому можна сказати, що все ще попереду. – А як до проведення альтернативних фестивалів ставляться академічні установи? – Філармонія запросила нас провести «Джаз Без» у себе. Це запрошення було дуже доречним, оскільки ми саме шукали приміщення. Саме спільно з керівництвом філармонії виникла ідея створення фестивального відділу, котрий би займався проведенням фестивалів. – Що мав би представляти собою фестивальний відділ? – Інакшими словами то би могло називатися центр міжкультурних зв’язків чи навіть центр сучасного мистецтва. Це є те, чим ми зараз займаємося, але без державної підтримки. Такі починання не можуть тривати довгий період без підтримки. Нам бракує фінансових можливостей для впровадження в життя нових ідей. Будь-який митець є пластичним, а тому він піде туди, де ці ідеї будуть втілюватися у життя. Я мав нагоду побачити співпрацю таких інституцій в різних країнах світу. В Любліні подібну інституцію утримує місто. Пишуться гранди на різні фонди, котрі підтримують сучасне мистецтво. Зараз ведуться перемовини з міською владою про створення центру сучасного мистецтва в нашому місті. В Україні це виявилося зробити складніше, ніж я собі думав. Але можливим. За певної згоди людей, від котрих залежить культура в місті, це цілком можливо. Маю надію, що з вересня фестивальний відділ таки запрацює. Це буде троє-четверо людей, котрі будуть займатися проектами міжнародної і міжкультурної співпраці. Зараз це дуже вітається, бо є чимало фондів, котрі присвячують такій співпраці цілі програми. Можна робити нові проекти спільно із містами-побратимами Івано-Франківська, а маючи підтримку, це робити набагато ефективніше. – Центр сучасного мистецтва мав би входити у структуру управління культури чи діяти сам собою? – Важко сказати. Мені потрібно ще розібратися, що таке управління культури. Центр мав би бути дійсно незалежним, але тісно співпрацювати з управлінням культури. – В Україні вже є десь такі центри чи це буде новинка? – Це не буде вперше. Знаю, що є такі центри у Львові та Києві, думаю, що і в Харкові. У наших сусідів зі Львова такими проектами займається «Дзиґа». Вона вийшла на рівень міжнародної співпраці і вже не залежить від тих коштів, які може виділити місто на реалізацію проектів. – Які проекти будуть втілені цього року? – Польський інститут в Україні проводив експертне опитування громадських організацій. Відповідно він відзначив три фестивалі – «Порто Франко», «Старе кіно по-новому» і «Джаз Без», котрі показали Івано-Франківськ як потужний культурно-мистецький центр.. «Старе кіно по-новому» довелося перенести з квітня на жовтень. Це буде спільний проект із Любліном, а також я хочу прив’язати це до фестивалю «Молодість». Навіть якщо дійство буде не на такому помпезному рівні, як минулого року, все одно воно відбудеться. Планується, що приїдуть два французькі музиканти. «Джаз Без» також відбудеться в другій половині року. Також буде продовжуватися «Джаз клуб». Вже 29 квітня планується проведення концерту, котрий був минулого року відкладений під час проведення «Джаз Безу». Щомісяця ми будемо намагатися проводити один-два джазові концерти. Розмовляв Володимир БОДАК
