Олег ПИЛИП’ЮК: «Віктор Янукович розуміє, що права на помилку не має»
17.12.2009, 11:10
– Олеже Мусійовичу, ви знаний на Прикарпатті науковець, автор численних праць, що спонукало вас стати довіреною особою кандидата в президенти Віктора Януковича? Зрештою, чому ваш вибір – Янукович? – 2010 рік ввійде в історію як рік приходу нового президента України. Очевидно, коли обираємо першу посадову особу держави, ми повинні замислитися над тим, чи це має бути президент, який подобається всім і кожному окремо, чи, можливо, в нинішніх жорстких геополітичних умовах, коли соціально-економічна криза накрила майже весь світ, це має бути президент, який відповідає певним тенденціям, певним реаліям сучасного світу. Якщо виходити з другої позиції, то виникає питання, а в якій ситуації перебуває сьогодні Україна (внутрішній найперше) і яке її місце в міжнародній політиці? Оскільки президент повинен формувати засади внутрішньої і зовнішньої політики (а особливо у зовнішній політиці формувати основні цінності держави), то мені здається, що новий президент повинен не відмежовуватися від всього того, що було зроблено до нього, а взяти все найкраще, що було у попередніх його колег, і знайти свої напрями для державної роботи. Зокрема. Велике щастя, що в свій час Україна стала незалежною. Прийшов президент Кравчук, який добре знав політичні питання. Коли потрібно було створити саме політичні засади держави, він це й зробив. Що йому не вдалося в економіці, реалізував другий президент Леонід Кучма. Розвиток промисловості, формування малого та середнього бізнесу, а в результаті середнього класу, розпочалося саме в час його каденції. Наступний президент Віктор Ющенко намагався утвердити україноцентричний сегмент державної політики. Він, дійсно, багато зробив для утвердження національної самобутності української нації. Сьогодні ж світові реалії зовсім не ті, що були в 2005 році. Так склалося, що з 2005 року Україна потрапила в смугу перманентних криз. Пригадаймо: бензинова криза, цукрова криза, фінансова криза. Це спонукало нинішній уряд, на жаль, шукати вихід не у внутрішніх джерелах, а фактично на догоду Міжнародному валютному фонду та іншим міжнародним фінансовим установам вдатися до зовнішніх інвестицій. Україна замість того, щоб перейти на інвестиційно-інноваційний шлях розвитку, почала провадити кредитну політику. В таких умовах стає зрозуміло, що державі потрібна людина, яка говорить про економіку, про соціальну політику не декларативні речі, а яка знає, як це реально робити, яка своїм життям довела, що вона може створювати виробничі потужності і організовувати трудові колективи. Віктор Янукович, який підготував цілком реальну програму, очевидно, сьогодні найбільш оптимальна особистість, аби бути президентом. – Виборча програма Віктора Януковича здебільшого соціально орієнтована. Але чи не забагато оптимістичних ноток, взятих на найближчі п’ять років, адже, за словами самого кандидата в президенти, щонайменше півроку йому потрібно, щоб зупинити економічне падіння? – Яка особливість цієї програми – вона не екзотична. Якщо її уважно прочитаєте, то не знайдете тут захмарних ідей. Чому? Тому що ця програма спирається найперше на ті думки, що викладали люди в процесі акції «Почую кожного», яку проводив виборчий штаб кандидата в президенти Віктора Федоровича Януковича. По-друге. Ця програма виросла не на тимчасовому фундаменті, тут реалізовано буде те, що закладено ще в 2002-2004 роках та в 2006-2007 роках, коли Віктор Янукович працював прем’єр-міністром України. По-третє. Ця програма за своєю соціальною спрямованістю теж має чітке обґрунтування. Візьмемо, наприклад, найболючіше соціальне питання – заробітної платні. Не випадково основна теза Віктора Януковича – подолати бідність в Україні. Зауважте: не боротися з бідністю, не помагати бідним, а подолати бідність. – Чиновників і пенсіонерів з так би мовити привілейованим становищем лякають, мовляв, підтримайте когось з представників нинішньої влади, бо якщо прийде Янукович, то знизить високі чиновницькі зарплати і спецпенсії… – Епіцентр політики, пов’язаний з заробітною платнею, буде в площині – отримуй те, що заробив. Повинні бути чіткі критерії трудової діяльності. А загалом, справа навіть не в тому, яка заробітна платня, а яка цінова політика в державі. В чому бачу найбільший прорахунок уряду Юлії Тимошенко? Знецінилася гривня, паралельно почали різко зростати ціни практично на всі товари. Раніше люди брали кредит на квартири, на автомобілі, а тепер банк за несвоєчасне погашення кредитних зобов’язань їх забирає. Але ж урядова політика була спрямована на те, аби затягнути громадян в банк, а як їх тепер держава захищає від тих же колекторів? Ось вам і Юліїв день. Щодо пенсійного забезпечення, то в програмі закладено три його рівні. Це базова пенсія, накопичувальна і створення інститутів недержавних пенсійних фондів. Кожному пенсіонеру Віктор Янукович гарантує пенсію, що відповідає трудовому стажу, кваліфікації та умовам праці, а мінімальну пенсію – на 20% вищу за прожитковий мінімум. Новий президент зобов’язаний буде об’єднати суспільство і об’єднавчою тут справді може стати ідея подолання бідності. – Гаразд, припустимо виграє Віктор Янукович, але ж Юлія Тимошенко перейде в жорстку опозицію. Покращення життя вже сьогодні у 2010 році, можемо спрогнозувати, з огляду на економічні реалії, не станеться. Відповідно рейтинг нового президента за якийсь рік почне "сипатися”. І що тоді – все по новому колу? – А треба такі умови створити, щоб не дуже хотілося працювати в опозиції. – Що ви маєте на увазі? – Потрібно запропонувати таку програму і дати можливість реалізувати себе олігархам з одного і другого боку таким чином, щоб вони хотіли вкладати кошти в свою державу. Щоб це приносило їм не просто прибутки, а й задоволення від роботи. Щоб вони усвідомили, що їх як людей успішних підтримали українці, тож вони їх теж повинні робити успішними. Так Рузвельт колись виводив американський народ з депресії у 30-х роках минулого століття. Він чітко сказав олігархам: або ви буквально сьогодні працюєте на народ, або – соціальний вибух… І всі зрозуміли. Віктор Янукович ініціює прийняття антирейдерського законодавства, що означатиме захист власності людини, бізнесу, держави. Крім того, в його виборчій програмі передбачено зниження податку на додану вартість до 17%, а податку на прибуток до 19% у 2011 році. Передбачаються також податкові канікули на 5 років для малого бізнесу. Тепер Україну може врятувати тільки праця, а не взаємне поборювання. – Отже, потрібна «сильна рука»? – Я в свій час був на співбесіді у Віктора Януковича, коли з ініціативи Михайла Вишиванюка мене рекомендували на посаду заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Під час цієї співбесіди мені запам’яталася одна річ. Віктор Федорович запитав мене, що я вважаю основним для державного службовця? І на мою відповідь сказав таке: «Головне, ніколи не радіти тому, що ти сьогодні зробив. Отримуєш за це зарплату. Зобов’язаний виконувати те, що тобі доручено. Якщо тільки почнеш святкувати кожну свою перемогу на посаді державного службовця – ти зразу перестанеш ним бути». Звісно, кожна людина може допустити помилку. Немає безпомильних людей. Але, як говорили ще древні греки, карають не за помилку, а за наслідки. Віктор Янукович розуміє, що він вже права на помилку не має. Його попередники у владі вичерпали ліміт права на помилку. – В чому, на вашу думку, були помилки Віктора Януковича? Останнє, що йому закидають опоненти, – «Межигір’я»… – Тут багато спекуляцій. Опоненти заради політичної доцільності часто не гребують нічим. Зокрема щодо Межигір’я. У свій час тут, справді, була державна резиденція. Ще за часів Щербицького. Але з 90-х років, коли Київ почали обсідати такі дачні споруди, що «Межигір’я», як-то кажуть, хай сховається, про нього забули. Воно фактично вже занепадало. Але в 2005 році цей об’єкт "впав в око” Юлії Тимошенко, яка тут же дала вказівку підготувати документи на приватизацію «Межигір’я». Коли в 2006 році Віктор Янукович знову очолив Кабінет Міністрів, то документи на приватизацію вже були готові… Відомо, що Віктор Янукович викупив приміщення. Наголошую, приміщення, а не 140 га, як наголошують опоненти. 140 га викупити не може ніхто, хоча б тому, що в державі ще немає такого закону. – Запитання до вас як до викладача. Як тепер в студентському середовищі сприймається Віктор Янукович? – Я майже щороку не просто відвідую, а стараюся бути активним учасником Форуму видавців у Львові. Цього року я почув там таку цифру. Уряд у 2009 році на українську книгу виділив якихось 1,3 млн. грн. І це тоді, як, за підрахунками фахівців, на агітаційну продукцію Юлії Тимошенко тільки по місту Києву витрачено десятки мільйонів умовних одиниць. Скажіть, як національно свідомому студенту сприймати таку дійсність? Студенти – найбільш чутливий нерв суспільства. Звичайно, їх хвилює все те, що відбувається в державі. Але я знову зіткнувся із загрозливою тенденцією. Якось ми зі студентами обмінювалися думками про майбутні вибори. І раптом мені чимало з них заявляють: «А що від нас залежить, Олег Мусійович?..». Це один з найгірших уроків помаранчевих подій! Пригадаймо тих студентів, які виходили на майдани в 2004 році. А вийшло так, що студентів використали, а відтак залишили сам на сам з їхніми проблемами, з їхніми сподіваннями… – Чи розроблена у регіоналів програма щодо розвитку Івано-Франківської області? – Відразу хочу розвінчати міф, мовляв, прийде Янукович і будуть зняті всі надбавки за гірський статус, який мають деякі райони Прикарпаття. Це неправда. Те, що третина нашої області має гірський статус, – фактично вкладається в концепцію спеціальних економічних зон. Дуже великою помилкою нинішньої влади було те, що вони ліквідували спеціальні економічні зони. Зараз постійно, можна сказати, б’ються чолом об той бар’єр, пов’язаний з ліквідацією цих зон. Ось точиться дискусія, мовляв, на Західній Україні багато сміття, а гляньте на Донецьк – саме місто прекрасне, а виїхати за його межі – зовсім інша ситуація. Так ось, у свій час у рамках спеціальної економічної зони був піднятий Донецьк. Далі розвиток спеціальної економічної зони мав поширитися на весь Донбас. Пільгові умови господарювання дають можливість витягнути певну галузь, певний регіон. І це робилося цілком продумано. А хіба Івано-Франківська область не підпадала під статус спеціальної економічної зони, коли щороку поступово відбувалася реконструкція районних центрів?! Сьогодні такою спеціальною економічною зоною у нашій області, очевидно, буде туризм і сільське господарство. Наша область ніби не надто аграрна, але розвиток плодоовочевої продукції, ягідної продукції, переробка її, зокрема, на суху суміш – це дуже цікава програма. Ідеться про те, щоб в нашій області створити регіональний агрохолдинг на базі чотирьох районів – Снятинського, Коломийського, Тлумацького і Городенківського, де є і наукова база, пов’язана з Інститутом агропромислового виробництва, і відповідна кількість земель. Інший пункт, який першочергово потрібно вирішити на Прикарпатті, – екологія. В Івано-Франківській області масово розвивається туризм, але ми постійно впираємося в один бар’єр – нездорова екологія. Ракетне рідке паливо, яке повинні були утилізувати впродовж 2005-2006 років, згідно з програмою, розробленою ще урядом Януковича, досі не утилізоване і несе загрозу. В області – тисячі тонн цього палива. А на завершення хочу наголосити: сьогодні кожен має змогу ознайомитися з програмою кандидата в президенти Віктора Януковича, а завтра кожен зможе пересвідчитися в її реалізації. Ярослав Коваленко
