Микола Палійчук: «Не потрібно плутати політичні питання і господарські»
15.04.2010, 09:29
Свіжа кров — Коли команда Романа Ткача закінчила свою каденцію, вона оголосила про «похід на Київ» і назвала себе командою «технократів». Чого варто очікувати від Миколи Палійчука і його команди? Зрештою, чи є така команда тепер, після відставки? — Звичайно, така команда є. Не кажу, що це моя команда. Це команда однодумців, з якими ми спільно працювали. Багатьом з наших людей я рекомендував залишатися на посадах у новій владі, адже це серйозні керівники і районів, і відповідних управлінь. Сьогодні команда однодумців об’єднана в громадсько-політичній організації «Спільна праця». Маємо мету об’єднати лідерів всіх громадсько-політичних організацій. Зустрічаюся, веду переговори з представниками різних політичних сил, бізнесменами, інтелігенцією. Не таємниця: основна наша мета – вибори до місцевих органів влади і, звичайно, висуватимемо кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська. — Нещодавно ви заявили, що особисто не маєте наміру балотуватися на міського голову облцентру. Подейкують, вашим кандидатом може стати лідер «Громадського форуму» Юрій Соловей… – Кандидатів на міського голову ми наразі не розглядаємо. Скажу одне — за деякими напрямками ми справді будемо співпрацювати з «Громадським форумом», як і з іншими громадськими організаціями та політичними партіями. Особливий акцент робимо на співпраці з молодіжними організаціями. — Коли ви заявляєте, що основна мета «Спільної праці» — вибори до місцевих рад, то де ви бачите себе? — Так питання не стоїть. «Спільна праця» — проект ідеологічний. Я прихильник мажоритарної системи виборів до місцевих органів влади. Це дає змогу молодим людям — потенційним перспективним лідерам — увійти у владу, реалізувати себе. Це дає можливість досвідченим людям, позапартійним повернутися у владу. Нинішня партійна система відкинула багатьох представників інтелігенції, перспективних людей від влади, від політики. Є партія, треба ставати в чергу. На жаль, багато місць продається, і депутатами стають або багаті люди, або виключно керівники партій та їхні наближені, а в результаті в представницьких органах влади реалізовують або вузькополітичні, або бізнесові інтереси. Це шлях в нікуди. Потрібна свіжа кров.
Опозиція конструктивна? — Як би ви охарактеризували перші кроки голови ОДА Михайла Вишиванюка, зокрема, в кадровому підході? — Що стосується кадрових рішень, то кожен, хто приходить на посаду керівника області, повинен формувати свою команду з тих, з ким йому буде комфортно працювати. Будуть результати – буду тішитися. Жодних оцінок давати не можу. Вважаю, всі, кого призначив Михайло Вишиванюк своїми заступниками, мають добрий досвід, знають область і активно працюватимуть. — В недавньому інтерв’ю на одному з місцевих телеканалів Михайло Вишиванюк зазначив, що всім головам райдержадміністрацій, які працювали під вашим керівництвом, він запропонує посади. Зокрема, посади заступників голови райдержадміністрації… — Це дуже демократично. На одній з наших зустрічей з Михайлом Васильовичем я озвучив прізвища людей, які мали бажання залишитися, і частину з них позитивно охарактеризував як добрих спеціалістів. Можливо, Михайло Васильович і прислухався. Я працював в умовах, коли мені було дуже складно зняти голову райдержадміністрації, бо Секретаріат президента з одного боку, уряд з іншого... Я хочу міняти – уряд категорично проти. Якщо б я мав можливість — міняв би голів адміністрацій. Є ряд голів райдержадміністрацій (точніше, в трьох районах), яких вважаю неефективними. Але не нарікаю. Стояли завдання — я їх виконував і задоволений тим часом, коли керував областю. Зараз інший час і буду тішитися кожному здобутку нової команди. — На вашу думку, хто може скласти опозицію губернатору? — Легше керувати якщо опозиція конструктивна. Не така, що на кожному кроці критикує, а сама нічого не робить. Критика повинна бути раціональна: влада робить так, а ми пропонуємо інакше. І не обов’язково скликати прес-конференції чи писати листи. Можна підійти до представників діючої влади і запропонувати свій механізм вирішення. — А які дії влади Януковича можуть викликати ваш перехід в жорстку опозицію? — Що ж до центральної влади, то в мене — принципова позиція щодо призначення Табачника і видання ним указів щодо відміни обов’язкового складання іспиту з української мови. Є питання, в яких я буду категоричний і наша організація активно стоятиме на позиціях відстоювання тих цінностей, що становлять ідентичність української нації. — Тут обласна влада, очевидно, опиниться, так би мовити, між молотом і ковадлом, коли політичні віяння центру і на місцях — діаметрально протилежні. Скажімо, дискусія довкола надання звання героя Степану Бандері. Обласна рада за вашої каденції прийняла звернення до президента Віктора Януковича з вимогою не позбавляти Степана Бандеру звання героя, а Донецький суд нещодавно прийняв рішення про неправомірність указу Віктора Ющенка… — Моя позиція щодо присвоєння звання героя Бандері буде незмінною. Бо, повірте, заслуга нашої області в тому, що Віктор Ющенко присвоїв звання героя Бандері, є великою. — Доведеться вдаватися до подвійних стандартів? Наприклад, народний депутат Зіновій Шкутяк оскаржив рішення Донецького суду. З іншого боку, син нардепа — Петро Шкутяк, який зарекомендував себе як хороший керівник, ймовірно залишиться працювати в новій команді головою Долинської райдержадміністрації… — Ми не повинні плутати політичні питання і господарські. Люди, які працювали зі мною, без сумніву, є щирими патріотами України. Вони виконували чітко свою роботу. І навіть при зміні влади (середня ланка керівників — це не політичні посади, це господарські посади) залишаються затребуваними. Гірше, якщо б сталося так, як в 2005 році, коли на посаду голови РДА прийшла людина без досвіду керівної роботи, а коли щось навчилася — його вже звільнили. Підхід, який сьогодні пропонує Михайло Васильович — залишити на посадах керівників районів людей, які справлялися зі своїми обов’язками — я тільки вітаю. Думаю, всі, хто працював зі мною і хто залишиться на посадах, не змінять своїх переконань і щодо Степана Бандери, і щодо української мови, і т.п.
Мати чи не мати — Ви увійшли до новоствореної «Ради з питань соціально-економічного розвитку регіону, боротьби зі злочинністю та корупцією». Що будете радити голові ОДА? — Якщо Михайлу Васильовичу буде цікаво продовжувати реалізовувати наші проекти, то, звичайно, будемо співпрацювати, будемо висловлювати пропозиції і через новостворену раду, і безпосередньо через особисте спілкування. — Коли говорите: «наші проекти», маєте на увазі бізнесові проекти, які розробляли, будучи при владі? — Це ряд інвестиційних проектів, які ми напрацьовували і по туристичному напрямку, і по екологічному напрямку, по берегоукріпленнях, по зеленій енергетиці. В нас є ряд хороших напрацювань з фірмами, які представляють Туреччину, Австрію, Норвегію, Швецію. Проекти на стадії розробки. — Тут, очевидно, і рішення щодо передачі Івано-Франківського аеропорту в концесію. Як так сталося, що за це право боролися два підприємства з орбіти бізнесмена Ігоря Коломойського? Яким, на вашу думку, буде рішення сесії обласної ради? — Моя позиція чітка – потрібно проводити реконструкцію аеропорту. А на це потрібно 100 млн. грн. За два роки, окрім «Скорзонери» та «Нафтохіміка Прикарпаття», який орендує аеропорт до 2013 року, ніхто не зголосився вкласти такі кошти. Проводився конкурс. Перемогла «Скорзонера», власник гірськолижного курорту «Буковель». Це концесія, ми не віддаємо у приватну власність. Фірма вкладає 100 млн. грн. в розвиток аеродрому і платить концесійну плату за нашими умовами, не меншу, ніж вони платили орендну плату. Тобто, область ні копійки не втрачає, а отримує аеропорт. Це імідж не тільки області, а й держави, бо якщо в Івано-Франківську не буде аеропорту, запасного аеропорту, то Україна може втратити Львів, як місто з проведення Євро-2012. Друге, якщо Львів знайде інший аеродром, наприклад, Луцький, або, як пропонується, польський аеродром, то ми втратимо набагато більше. Сьогодні Івано-Франківськ, Долина, Яремче розглядаються як міста для проживання і тренувань команд, що будуть брати участь в Євро-2012. Ми це можемо втратити. Крім того, ми повинні піти на всі максимальні поступки інвестору, щоб він тільки прийшов. Бо сьогодні інвестор, який вкладе 100 млн. дол. за два роки, за рік і 1 мільйона прибутку не отримає. Це абсолютно не вигідний бізнес-проект. Кому він може бути вигідний? «Буковелю», якому потрібно, щоб сюди приїжджали люди. — Чи може на рішення депутатів вплинути політика? — Це буде нерозумно. — Але ви допускаєте таку можливість? — Політика повинна полягати в одному — мати аеропорт, який сьогодні не дає прибутків, чи мати аеропорт, який може стати центром для транзиту пасажирів, для транзиту вантажів – а це колосальне поповнення для бюджету. — А може, якщо ми говоримо про суттєве поповнення бюджету, оскільки аеропорт практично останній з таких цікавих об’єктів державної власності в області, за цих умов з рішенням краще не поспішати. Зрештою, після Євро-2012 життя не закінчується. А якщо аргументом на користь «Скорзонери» є те, що аеропорт потрібен під розвиток туризму, то, ймовірно, що вже незабаром в область прийдуть інші потужні інвестори, які розвиватимуть туризм у Верховинському, Долинському, Богородчанському районах. Можливо, тоді в конкурсі на право концесії аеродрому зголосяться взяти участь більше претендентів, а відповідно, не буде вибору без вибору? — Дай Бог, щоб такі інвестори були. Але станом на сьогодні в нас питання номер один – до Євро-2012 привести аеродром до європейського стандарту. Інакше підведемо не лише своїх львівських колег, а й загалом порушимо всю концепцію державної підготовки до футбольного мундіалю, що стосується м. Львова і 150-кілометрової зони, в яку потрапляє Івано-Франківська область. Нас будуть звинувачувати, що ми не здатні знайти інвестора. Ми не просимо грошей у держави. Звичайно, якщо б нам Кабмін запропонував 100 млн., то ми реконструюємо аеропорт і не шукаємо жодного інвестора. Але нас поставили перед фактом – шукати інвестора. І ми шукаємо. В період кризи шукаємо інвестора. Що стосується інших проектів розвитку туризму: чи це буде Долинський район, чи Косівський, чи Верховинський, чи Рожнятівський – це потрібно. Коли я свого часу, будучи мером Яремчі, підтримував будівництво «Буковеля», починаючи з 2002-2003 рр., мене дуже критикували і за ціни на землю, і за інші проблеми. Але сьогодні тішуся, що я підтримав цей проект. На мою думку, проект «Буковель» — один з найуспішніших в Україні. Його я розглядав не лише як бізнес-проект, а в першу чергу як поповнення яремчанського бюджету, який за останні роки зріс у 15 разів. Ніде в Україні немає такого прецеденту. Сукупно за зимовий сезон не менше як 500 млн. грн. туристи залишають на Яремчанщині. — Як оцінюєте пропозицію нової влади надавати в користування землю під будівництво туристичних об’єктів безкоштовно, плюс — трирічна безкоштовна оренда та відміна всіх можливих місцевих податків? — Це розумна пропозиція. Власне, я завжди говорив, якщо земля приваблива і виділяється під будівництво житла, де інвестор заробляє 300-400%, то конкурс, аукціон – незаперечний. Якщо землі віддалені (там потрібно провести дорогу, комунікації, електрику), то земельні ділянки там дешеві. Лише коли проведуть електрику, побудують дороги, тоді земля набуває ціни. Звичайно, що таку землю потрібно віддавати інвестору за мінімальну ціну, а відтак — це віддасться сторицею через податки. — Але пригадаймо такого інвестора, як «Чорногора», якому землю віддали в оренду на 49 років за символічну плату. Ви, як тільки прийшли на посаду голови ОДА, різко виступили проти цього, а тодішній голова Верховинської РДА позбувся посади… — «Чорногора» — проект цікавий. Але справа в тому, що землю віддали під ведення селянського господарства. Була застосована певна схема. Я виступаю проти схеми як такої. Зробіть мінімальну плату на викуп, але напишіть – під будівництво туристичного гірськолижного комплексу. Термін реалізації проекту — рік чи два, чи три. В термін не вклалися – забираємо землю. Якщо ми надаємо землю безкоштовно, то повинен бути інвестиційний проект з чітким терміном його реалізації. Виконав – працюй далі. Не зробив, вибачай, інший зробить. Розмовляв Руслан Угринчук
