Михайло ВИШИВАНЮК: «Ми молимося не Богу, а долару, і з цього починаються всі наші біди»
20.01.2011, 11:56
– 2010 рік був переломний у багатьох відношеннях. Багато чого змінилося в житті українського суспільства. Як ви оцінюєте всі ці зміни? Вони на краще чи на гірше? – Завжди мені кореспонденти задавали запитання про те, чого можна очікувати в майбутньому. Якщо підняти архіви і, зокрема, у вашій газеті, то можна побачити, що мої прогнози збулися на 99,9 відсотка. І гадаю цей прогноз, про який я зараз скажу, теж збудеться. 2010-й був роком початку стабільності, а 2011-й буде роком початку розвитку і росту економіки. А зростання економіки означає зростання добробуту наших людей. Попри всі песимістичні заяви, попри всю критику від опозиції, в державі є чітка вертикаль влади, і вона з кожним днем все більше зміцнюється. Немає протистояння між Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів – вони працюють синхронно, в унісон. Цього року буде прийнято 21 рішення щодо напрямків реформування нашої держави. Минуло майже 20 років від оголошення державної незалежності. Але ці роки наша держава практично прожила за рахунок економічних запасів, створених радянською системою. Ми топталися на місці, нас кренило то в одну політичну сторону, то в іншу – ми не йшли вперед. Нарешті запас радянської системи вичерпано. І, слава Богу, що теж дуже важливо, разом з цим вичерпується радянський менталітет… – Ви вважаєте, що вичерпується? – Вичерпується… – Але опозиція і дуже багато людей вважають, що нова влада діє якраз старими радянськими методами, беручи приклад зі стилю Путіна-Мєдвєдєва… – Другого шляху зараз просто немає… Але, з іншого боку, радянський менталітет вичерпується і до влади приходять нові люди з новим баченням і новим мисленням. І майже вже вироблена чітка стратегія розвитку держави. І мине не більше п’яти років, як Західна Україна на виборах президента буде голосувати щонайменше 70-ма відсотками за Віктора Федоровича Януковича. А опозиція виступає тільки на свій захист і прикривається інтересами народу. Скажу більше: голова Контрольного ревізійного управління пан Андрєєв назвав цифру, що минула влада вкрала з бюджету майже 66 мільярдів гривень. Їй є що захищати. Тому й організовуються всі ці протестні акції і все це підводиться під політичну основу, а чинну владу називають окупаційною. Я прекрасно розумію, що всі ці 66 мільярдів у бюджет повернуті не будуть. Але якщо повернуть хоча б половину тих коштів, які розікрали, то народ це також відчує на собі. Прекрасно знаю і наголошую з усією відповідальністю: Україна має українського президента, Україна має свого Черчіля, Україна має президента-реформатора. І ми це пізнаємо всі! А решту, повірте, наносне… Я дуже добре знаю, як президент відстоює інтереси України. Ніхто з політиків та інтелігенції сьогодні не говорить, а чому росіяни так захищають Юлію Тимошенко. Чому ніде не звучить ця тема? – І хто її в Росії захищає? – По-перше, коли проти неї була відкрита кримінальна справа і вона була нев’їзна в Росію, Путін в один прекрасний момент вирішив, що там нема ніякого криміналу. Пересадив всіх своїх генералів і чиновників, які були причетні до тих газових афер, а до України претензій не має… А потім знову ж таки оце «хі-хі, ха-ха» при підписанні газових угод, коли в особі президента обізвали «мазуриком» всю Україну… І коли зараз Путін знову виступив на захист Тимошенко, то треба подивитися логічно, які українські підприємства куди мали йти, хто їх мав приватизувати, і зробити більш глибокий аналіз. – Але ж, з іншого боку, тепер в Україні майже все приватизують люди від Партії регіонів. – Приватизують, але це наші люди, українці! А тоді всі стратегічні заводи віддавалися практично на відкуп Росії. Раніше кричали: «Пінчук!», а тепер кричать: «Ахметов!» Але Рінат Ахметов збудував стадіон в Донецьку, мільйонні суми віддає на будівництво християнських храмів, на цілий ряд гуманітарних напрямків, зокрема на стипендії для студентів. А скажіть, будь ласка, які гуманітарні напрямки розробив індус, який взяв «Криворіжсталь»?.. Назвіть хоч один приклад… Нема, правда?.. І друге питання: а де поділися гроші від тої «великої приватизації», яку так сильно «помпували» на екранах телебачення? Ану спитайте будь-якого жителя нашого краю, що він відчув від приватизації «Криворіжсталі». Що отримали наші люди, крім того, що біля 20-ти тисяч працівників скорочено з цього заводу? – Михайле Васильовичу, ходять чутки, що Ахметов хоче купити Бурштинську ТЕС. – Мені це невідомо. Але продовжу… І оті цифри, отой напрямок ми не хочемо бачити. Ми не хочемо бачити, що нам спеціально підкидають якісь такі теми, тільки щоб розводити Україну, роз’їдати Україну, щоб ми – українці – йшли на українців. Ось скажіть, будь ласка, чому західні українці мають вказувати луганчанину, донеччанину чи харків’янину, якому ідолу вони там мають поклонятися, чи в якій конфесії молитися? Те ж саме ми можемо спитати і у них. Але ми всі однакові, ми всі – люди!.. Нам ці теми підкидають, щоб було у нас постійне протистояння. Чиї це теми, чиї це розробки? Чому ми не хочемо поворушити своїми мізками, кому це вигідно? – Михайле Васильовичу, але ж ці теми щодо мови і релігії – передвиборчі «фішки» Партії регіонів? – Не тільки! Якщо бути чесним і відвертим, то – 50 на 50. Бо кожна політична сила найперше думає, як заробити політичні дивіденди. Там підкидають штучну проблему мови, а там зачіпають пам’ятники Сталіну чи Бандері. Але ніхто не хоче говорити, що не треба чіпати ті пам’ятники, а треба думати над головною національною ідеєю, яку визначив президент: побудувати потужну, багату, заможну Україну! І щоб в цій Україні кожний громадянин був самодостатньою людиною. Навколо цього великого завдання нам треба об’єднуватися! А коли ми будемо багаті й сильні – з нами будуть у світі рахуватися. – Є багато різних бачень, як побудувати таку країну… Та коли люди приходять до влади, то вони не особливо прислухаються до того, що каже опозиція. Нинішня влада опозицію вже фактично нівелювала. – Ми дуже уважно і з повагою ставимося до опозиції, яка є на сьогодні в області… Але, незважаючи на наше різне бачення, ми все ж таки знаходимо спільні точки зору на вирішення економічних проблем. І це тоді, коли я не завжди погоджуюся зі стратегією і тактикою, які застосовує ця опозиція, бо вона деколи діє на шкоду інтересам нашого краю і на шкоду єднанню України. Це моя точка зору і я про неї голосно кажу! – До речі, а як ви оцінюєте історію зі зняттям звання Героя України зі Степана Бандери? – (Довго думає і тяжко зітхає!) Я думаю, що це знову ж таки один із моментів, спрямований на те, щоб в Україні не було спокою. Це – перше. Друге – рішення про це може прийняти тільки Верховний Суд. А оскільки рішення ще немає, то чого ми вже бузимо? – Але на сайті президента інформація про це з’явилася. – Інформація – то одне, але ж відповідного указу президента немає. А суд прийняв таке рішення, знайшовши в законі статтю про те, що звання Героя України присвоюється громадянам України. Віктор Ющенко ж присвоїв це звання не громадянину України. – Це юридична казуїстика. – Так, казуїстика, але вона є… А тепер ще одне питання: чому Ющенко не присвоїв Бандері звання Героя України одразу після приходу до влади, а тільки в кінці свого президентства? Це що – порядно?.. То давайте ми будемо розглядати всі аспекти цього питання… А, крім усього, у нас є цілий ряд інституцій, що вивчають історію України, котрим можна дати завдання вивчити всю діяльність провідника ОУН. А відтак винести це питання на широке громадське обговорення і приймати його, так би мовити, більш колективно. – Під час вашого першого губернаторства робилося багато реконструкцій населених пунктів під фестивалі і дати. Чи буде продовжена ця справа нині? – Чесно кажучи, я всі ті дати й фестивалі видумував сам, щоб організувати людей. І, слава Богу, що це вдавалося, слава Богу, що це зроблено. Щодо теперішніх планів, то ми погодилися з Олександром Максимовичем Сичем (голова облради – ред.), що у 2011 році ми акумулюємо всі кошти для технічного переозброєння наших лікарень. У першу чергу – діагностичного обладнання. Другий напрямок – це перепідготовка лікарів. Ми повинні підняти на якісно новий рівень медичне обслуговування нашого населення. – Це ви придумали після того, як самі переконалися у якості наших медичних послуг? – Після того як я подивився на рівень обласної медицини, то мені стало, чесно кажучи, не по собі. Ніколи не сподівався, що може бути такий низький рівень фаховості й діагностики. Його треба піднімати! Якби я місяць тому не втік з лікарні, то цього інтерв’ю сьогодні б не було… Оце страшно!.. Ну, добре, я втік з лікарні, а скільки людей не мало такої змоги і не втекло… Тому – я вже сказав раніше таку фразу – завдання місцевої влади зайнятися лікуванням самої медицини. І тут буде цілий ряд змін, зокрема, і кадрових перестановок. – А хто буде начальником обласного управління охорони здоров’я? Чи не Зіновій Митник знову? – Зіновій Миколайович не планує йти на пост начальника управління. Шукаємо когось з молодих перспективних професорів, докторів наук, які не заангажовані на хабарях у першу чергу. – І на завершення, як кажуть в теленовинах, про погоду. Зараз у світі відбуваються страшні природні катаклізми: снігопади, повені, селі… Чи готова Івано-Франківщина до таких «сюрпризів» погоди? – Думаю, що в першу чергу це пов’язано з мораллю, з вірою, з тим, що ми страшно багато грішимо, а Бог посилає нам попередження: «Спам’ятайтеся! Будьте людьми!» Бо ми замість Бога, бачимо лиш долар. Ми молимося не Богу, а долару, і з цього починаються всі наші біди. На превеликий жаль, якщо про це говорять, то тільки в церкві, але при цьому священики достойний приклад не показують. Думаю, це – головна причина! Я – віруюча людина і тому так кажу… Розмовляв Тарас ТКАЧУК
