Михайло НАЗАР: «Бюджет села буде виконаний, бо всі його цифри чітко прораховані»
31.03.2011, 11:46
– Бюджети останніх двох років називають «бюджетами виживання». Яким є головний фінансовий документ Вовчинця на 2011 рік? – Загальний фонд становить 1 млн. 300 тис. гривень і бюджет розвитку затверджений у сумі 3,5 млн. Для такого села, як наше, це досить великий і водночас поміркований бюджет. До загального фонду тепер надходитиме 100% коштів від плати за землю. Торік він становив 900 тисяч, а зараз збільшився до 1 млн. 300 тис. Це планові цифри. Але я переконаний, що вони будуть виконані, бо впродовж восьми років ми переконались, що наше планування вірне, всі цифри чітко прораховані. Втім, особливо радіти з цього не доводиться, бо разом зі збільшенням загального фонду бюджету зросли ціни, вартість матеріалів, робіт і послуг – тож збільшаться і видатки. Сільська медицина тепер фінансуватиметься централізовано з міського бюджету. У нашому випадку це не дуже добре. Ми завжди допомагали медицині. Закуповували медикаменти, розхідні матеріали, придбали електрокардіограф, стерилізатор, щороку докуповували якесь обладнання. А у медицини міста є свої проблеми і на сільські ФАПи коштів не вистачатиме. (Ми вже маємо такий приклад по фінансуванню з міського бюджету закладів освіти). Тому, щоб не втратити в якості надання медпослуг і не порушувати бюджетного законодавства, ми ухвалили програму розвитку медицини й передбачили певну суму як цільову субвенцію міському бюджету на підтримку і розвиток медицини нашого села. – На що спрямовуватимуться кошти бюджету розвитку? – Хочу зазначити, що він мав би бути значно більшим, бо в селі є багато проблем, які не вирішуються десятиліттями. Ми почали будівництво дитячого садка, кошторисна вартість якого 15 млн. грн. Цього року плануємо виділити і освоїти два мільйони, звести стіни і покрівлю його корпусів. А що робитимемо далі – не знаємо, бо невідомо, звідки і скільки зможемо залучити коштів на завершення будівництва. На спорудження спортзалу і харчоблоку школи, що нам самим теж не під силу, фінансової допомоги проситимемо в держави. Але спершу покажемо, що вже самотужки вдалося зробити, порахуємо і обгрунтуємо суму, якої нам не вистачає. Розуміючи ситуацію з наповненням міського бюджету, у міської ради грошей на це навіть не просимо. На завершення робіт в будинку культури передбачили 800 тис. грн., знову ж таки як субвенцію міському бюджету, бо замовником будівництва є міськвиконком. Також в бюджеті розвитку передбачені 300 тис. грн. на продовження асфальтування сільських доріг в районі новобудов та вул. Симоненка. У планах – спорудження водовідвідного колектора на вул. Шевченка та прокладання водогону в районі дитячого садка на частині вулиць Живописної та Шевченка. Але це за умови відповідного виконання дохідної частини і наповнення бюджету розвитку. – Які ризики невиконання бюджету? – Фінансова криза. У планових цифрах бюджетів 2009 і 2010 років ми робили поправку на можливі ризики недонадходження коштів. Але тоді ті суб’єкти, з якими ми співпрацювали, ще були платоспроможними і бюджети вдалося виконати. Зараз вже виникли проблеми. Є суб’єкти, які боргують по 200 тисяч, як-от «Кутська лісокомпанія». Недоплачує в бюджет «Єврокомсервіс», який попросив реструктуризувати йому борги, і ми дуже сподіваємося, що він стане платоспроможним. Є й інші дрібніші неплатники. Але недонадходження до бюджету вже відчутні. Ми ведемо переговори, залучаємо до вирішення цих проблем податкову інспекцію. Нам пояснюють, що це – наслідки кризи. – Чи є співпраця і порозуміння з депутатами сільської ради? – Абсолютні. Період протистоянь, який був у попередніх скликаннях, минув. З кожною каденцією депкорпус зазнавав змін. Зараз кількість депутатів збільшилася з 15 до 22 осіб, бо село територіально розвивається. В раді тепер є представники від районів новобудов та мікрорайону «Каскад», фактично від так званого «нового села». Але є і якісні зміни. До ради прийшли виваженіші, поміркованіші та активніші люди. Це видно з розуміння ними справи, з роботи в комісіях і з перебігу сесій. Не має робота ради і яскраво вираженого політичного протистояння, хоча без політики теж не обходиться. Налагодилась у нас співпраця і з депутатами міської та обласної рад. Вони приїздили, запитували про проблеми і обіцяли допомогти у їх вирішенні. Їхні обіцянки чітко виписані і практично ідентичні від усіх політсил. Хоча жодної ще не виконано. Але минулого тижня до села приїздили представники від однієї з партій і питали, що вже можна було б починати робити. Проблемою №1, вирішення якої комплексно, технічно і з малими затратами ми чекаємо від міста вже понад 20 років, є відведення за межі села так званої річки Рудка. Містом вона протікає під землею в дощовому колекторі. Очевидно, до нього є несанкціоновані врізки госпфекального колектора. Крім того, Рудка протікає територією колишньої нафтобази. У ній вся таблиця Мендєлєєва і це вже екологічна проблема. А за 15 хвилин інтенсивного дощу колектор переповнюється, вода з нього виливається і затоплює частину села. Тому Рудку треба не «вбирати» в колектор, а відводити з села. На це необхідно десь 100-200 тисяч, які мали б виділити з екологічного фонду. А від депутатів обласної ради ми сподіваємося сприяння на рівні держави у вирішенні проблеми фінансування завершення будівництва захисних дамб. За три останні роки побудовали 1 кілометр 300 метрів дамби. Недобудували 150 метрів, бо немає коштів. Цього року фінансування цих робіт ще взагалі не відкривали. І все ж навіть недобудована дамба торік частково захистила центр села від повені. Ці дві проблеми пов’язані. Якщо не відвести з села Рудку, то при підйомі води вона наповнюватиме переддамбовий простір і ніяка дамба нас не захистить. Розмовляв Левко КУТИНСЬКИЙ
Час наводити порядок Вже незабаром люди заходитимуться наводити лад до Великодних свят. Прибираючи власну домівку, не слід забувати й про необхідність наведення порядку в спільній домівці – своєму місті, селі чи селищі – й вийти на традиційні передвеликодні толоки. Відбудуться вони й у Вовчинці. Як повідомив сільський голова Михайло Назар, цього тижня до прибирання прилеглих і закріплених територій попросять долучитися працівників підприємств та приватних підприємців, які працюють у селі. Силами громади напередодні Великодня також наведуть належний порядок на місцевому кладовищі, поприбирають береги річок, прибережні смуги та відпочинкові зони. «Весною і восени проблем з прибиранням у нас практично не виникає. «АТП-0928» добре справляється зі своїми обов’язками, дотримується і не зриває графік вивезення сміття. Цей процес відлагоджений, – розповідає М.Назар. – Проблема зі сміттям у нас влітку, коли під час відпочинкового сезону збільшується міграція людей. Вони засмічують не лише береги і місця відпочинку, але й вулиці, якими йдуть чи їдуть в ліс або на ріку». У цих випадках влада вже бореться з невтішними наслідками, а, на переконання М.Назара, їх треба вчасно попереджувати: «Людей потрібно виховувати, щоб вони не смітили, а інспекція з благоустрою має штрафувати самих порушників, тих, хто смітить, а не лише заробляти, штрафуючи посадових осіб», – вважає сільський голова Вовчинця. Водночас він поскаржився, що на прибирання потрібні чималі кошти, а встановлення урн для сміття ефекту не дає. «Люди їх або викрадають, або нищать. Але на виходах з відпочинкових зон ми продовжуватимемо ставити ящики для сміття. Перекопаємо виїзди на береги річок, щоб туди не заїздили машинами і не скидали сміття», – зазначив М.Назар. Трохим ЛЮДЕРА Новим дорогам – нову розмітку Цього року у Вовчинцях планують здійснити комплекс заходів щодо забезпечення на вулицях населеного пункту належної безпеки дорожнього руху: нанесення дорожньої розмітки, позначення пішохідних переходів та додаткове встановлення необхідних дорожніх знаків. До цього, за словами сільського голови Михайла Назара, спонукає небезпека, яка чатує на учасників дорожнього руху, насамперед пішоходів. «90 відсотків вулиць у нас заасфальтовані й освітлені. Маючи такі дороги з новим покриттям, ми зобов’язані забезпечити на них належну безпеку руху, – переконаний М.Назар, – бо зараз тут на великій швидкості дикий рух без правил, що створює небезпеку як для самих учасників дорожнього руху, так і для мешканців села. Але спершу необхідно виготовити проектну документацію, що тягне за собою суттєві видатки». За підрахунками сільського голови, для того, щоб остаточно завершити ремонти вовчинецьких вулиць і в повному обсязі реалізувати заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху, необхідно 30 млн. гривень (впродовж трьох років по 10 млн.). Наразі таких коштів нема. Тому у планах на цей рік – заасфальтувати дороги в районі новобудов та індивідуальної забудови «Каскаду-2», які виходять на вул. Симоненка, вулиці 200-ліття Різдва Христового та Героїв УПА. «Якщо б нам цього року це вдалося, то було б дуже добре», – вважає Вовчинецький сільський голова. Стах МІРЧУК
Куди перенесуть телевежу? Нещодавно голова ОДА Михайло Вишиванюк повідомив про рішення обласної влади побудувати новий сучасний обласний радіотелевізійний центр і перенести вежу ОРТПЦ з центру Івано-Франківська на околицю. А міський голова Віктор Анушкевичус назвав два можливі місця її встановлення – найвища точка Дем’янового Лазу і Вовчинецькі гори. Але у Вовчинцях про це ще нічого не знають. «Я щось таке чув, але хто і на якому рівні цим займається, я не знаю, – каже сільський голова Вовчинця Михайло Назар. – Хоча до нас мали б звернутися в першу чергу. Громада села має бути різносторонньо поінформована про всі аспекти реалізації такого проекту, пов’язаного з випромінюванням, і дати або не дати на це своє «добро». Зрештою, у нас розроблений генеральний план села і ніякої телевежі на Вовчинецьких горах ним не передбачено». Крім того, у сільського голови є сумнів щодо технічної можливості монтажу телевежі на Вовчинецьких горах і доцільності такого кроку взагалі, адже це карстові породи і їхня висота менша, ніж узвиш в Угринові. «Але, якщо громаді доведуть, що це безпечний, нормальний і красивий проект, ми будемо лише «за», – запевнив М.Назар. Нагадаємо, що телевежу в Івано-Франківську почали зводити в 1965 році. За рік обласний радіотелевізійний передавальний центр ввели в дію, а перший канал центрального телебачення почали транслювати в 1969 році. Так звану «вільностоячу» вежу, висотою 193 метри та вагою 350 тонн зі спеціального металу спроектував Київський інститут «Проектстальконструкція». Іван ГІРАК
