– Після виходу в ефір твоєї дуелі із Яною Брилицькою ти вже можеш розповісти про те, яким був для тебе цей проект? – Ті всі ефіри я ще добре перенесла у психологічному плані. Мене обминули гнівні напади людей. Чесно кажучи, читаючи коментарі на форумах в Інтернеті, можна дізнатися набагато більше, аніж у живому спілкуванні чи під час зйомок. Одна конкурсантка, котра покинула шоу ще за два тижні до мене, до психолога ходить до цих пір. До речі, ті дуелі, котрі зараз показують по телевізору, записувалися ще всередині травня. – Чи одинаково ставляться на проекті до зірок різного рівня? – Організатори насправді обрали для себе десяток фаворитів і всі основні сили спрямовують на них. А з усіма решти робиться так, як потрібно для шоу. Я задоволена тим, що все пройшло добре. Поміж собою учасники спілкуються нормально. Різниця між столичними та регіональними співаками не дуже відчувається, хоча насправді є декілька таких, котрі знайомі із зірковими тренерами особисто. – Хто вирішує долю учасників – продюсери каналу чи самі зіркові тренери? – Тут здебільшого доля учасників розписана організаторами, а зіркові тренери виконують доручену їм місію. Погодьтеся, що це шоу дало мені неабиякий досвід. По-перше, я отримала можливість виступити на центральному каналі телебачення. Набралася чимало досвіду і вражень. А для цього треба було пройти чималий бюрократичний шлях. Підписувала чималу кількість паперів, контрактів тощо. – Оксано, це вже не перший кастинг у твоєму житті. Як тобі вдається побороти «відмовки», коли кажуть, що не підходиш для того чи іншого шоу? – Минулого року я брала участь у кастингу популярного шоу «Х-фактор». Можу сказати, що різниця дуже відчутна. У «Голосі країни» робиться ставка на голос учасника, бодай мінімальна. А на «Х-факторі» учасника беруть у проект у тому випадку, якщо він трохи дивний. Мені сказали, що їм друга Ані Лорак не потрібна і вони не матимуть що зі мною робити. Зрештою, проблема всіх вокалістів, котрі вже пішли з «Голосу країни», та й тих, котрі там ще залишилися, полягає в тому, що вони купуються на це шоу і думають, що основним критерієм є спів артиста. Але це шоу, а воно, і на жаль, і на щастя, має свої закони, причому достатньо жорсткі. – Якими були твої сподівання перед тим, як ти йшла на кастинг «Голос країни»? – Перед тим, як потрапити на так зване сліпе прослуховування, я пройшла два відбіркові кастинги. Спочатку я відсилала свої записи Інтернетом. Через місяць прийшло повідомлення про те, що мене готові бачити у Києві. Тоді навіть Костянтин Меладзе мене похвалив за мій голос і порадив далі співати в тій манері, мовляв, це моє. Чомусь так Бог дав, що я народилася саме на цій землі і співаю саме такі пісні. Звичайно, я, як і всі решта, сподівалася, що основна увага буде звернена на голос учасника, бо й сам проект називається «Голос країни». Але згодом виявилося, що організатори шукають не голос. – На сцені, очевидно, хвилювання було дуже сильним, оскільки ти не знала, чи обернеться на твою пісню хтось із чотирьох зіркових тренерів. – За півтори хвилини на сцені можна просто не встигнути навіть продемонструвати свій діапазон. Коли я співала пісню, то все думала, щоби хтось із четвірки обернувся. А коли повернувся Стас П’єха, то ледь мікрофон не опустила з рук. Тоді зразу подумала собі: а що я з ним буду робити? На відбір мені пропонували співати або «Рідна мати моя», або якусь російську пісню. Оскільки російських я не співаю взагалі, то й вибір впав саме на пісню «Рідна мати моя». Взагалі такий проект добрий тим, що можна набути певних навиків, чимало нових знайомств, у тому числі й професійних. До речі, я би хотіла продовжити якусь подальшу співпрацю із деякими учасниками шоу. – Як не дивно, на виконання української пісні не обернулися ані Олександр Пономарьов, ані Руслана. І це був не поодинокий випадок. Поза камерами вони якось коментували свої вчинки? – Поза камерами із іншими зірковими тренерами ми майже не бачилися, бо працювали у своїх групах. Проте зсередини видно, наскільки все робиться на користь того чи іншого учасника. Чомусь мені поміняли пісню, хоча насправді я не могла нормально заспівати російськомовну пісню «Птица» Ані Лорак. У той же час були такі пари співаків, котрим міняли пісню навіть по чотири рази. Так сталося і з Антоніною Матвієнко. З Тонею Матвієнко ми працюємо фактично в одному жанрі, тільки в неї темброво інший голос. Ми співаємо одинакові пісні. Я навіть не побоюсь сказати, що в мене більше співочого досвіду, бо вона сама зізналася, що вокалом займається тільки чотири роки. В її житті велике значення має те, що мама – народна артистка України Ніна Матвієнко. – Під час «сліпого» відбору учасників шоу склалося таке враження, що Стас П’єха набирав собі команду ледь не потенційних наречених. Наскільки він проявив себе як продюсер? – Якось так вийшло, що після дуелей у його команді залишилися в основному хлопці. Насправді це шоу. А тому на екрани не може вийти все те, що відбувалося у тренувальному таборі. Репетиція була один раз у студії. Якщо на те пішло, то більше з нами працював Костянтин Меладзе. Стас більше говорив про умови батлу. Як тренер і продюсер він не має таких навиків. Проте він сподобався мені як людина. Можливо, його інтелігентність далася йому як-то кажуть по роду. – Ти не шкодуєш, що залишила проект? – Так мало бути, моя подальша участь залежала вже не від мене. – Чомусь так сталося, що в Івано-Франківську співачку Оксану Романюк знають тільки трохи, в основному ті люди, котрі наближені до співаків і сценічного життя. В чому причина? – На жаль, мене дійсно знають тільки трохи. Причиною «розкрутки» є, напевне, брак матеріальних засобів, котрі би якимось чином сприяли цьому. На жаль, навіть по місцевому телебаченні не в кожному куточку області мене можуть побачити і почути. Коли я робила свій сольний концерт у жовтні минулого року, то також боялася, що мене не знають. Але сталося так, що в залі не було вільного місця. На «Голос країни» я йшла, щоби переконатися, чи я йду правильним шляхом. Думаю, що це вартувало затрачених зусиль. Якщо із восьми тисяч поданих заяв я увійшла в п’ятдесятку найкращих, то це для мене вже дуже добре. Зрештою, я зробила для себе певні висновки і зрозуміла, що я йду правильним шляхом. – Чому ще досі немає альбомів Оксани Романюк, котрі би розходилися поміж шанувальниками творчості та додавали популярності? – Насправді матеріалу на альбом у мене є дуже багато. Я маю невеликі збірочки пісень і дарую їх людям. Але я вважаю, що в нас на Прикарпатті комерційно невигідно записувати альбоми для продажу. Насправді це дуже дорого. Немає сенсу витрачати великі кошти на випуск альбому. – Ти виросла у Бурштині. Це місто прославилося ще однією співачкою – Мікою Ньютон (Оксана Грицай). Ви з нею знайомі? Як дві Оксани стали настільки різними? – В дитинстві було так, що ми виступали практично на кожному концерті. Ми спілкувалися, але вона ще з дитинства була дуже цілеспрямована. В неї було більше можливостей кудись поїхати, та й наполегливий характер цьому неабияк сприяв. Оксана дуже багато працювала над собою, відшліфовувала майстерність. Тепер ми бачимося вкрай рідко. Якби мені запропонували поїхати працювати за кордон так, як їй, то я би в першу чергу думала про дитину і сім’ю, щоби мати можливість якось допомогти дитині стати на ноги. Якщо й буду їхати, то тільки із сім’єю. Розмовляв Володимир БОДАК А тим часом Поки готувався номер до друку, стало відомо, що суперниця Оксани Романюк Яна Брилицька також припинила боротьбу за звання кращого співака у шоу «Голос країни».
