Четвер, 28.03.2024, 16:34
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
[65]
Пошук
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли »

Ганна ГЕРМАН: «Росія буде розмовляти з нами так, як ми це дозволимо»
03.12.2009, 10:08
– Партія регіонів розпочала збір підписів про відставку уряду Юлії Тимошенко. Чого тут більше –  передвиборчої технології чи справді можливості реалізувати задумане?
– Думаю, лишилося вже недовго до кінця цієї влади, і цей процес набуває якогось символічного характеру. Ми дійсно кілька разів ініціювали відставку уряду, але не могли зібрати в парламенті достатню кількість голосів. Тепер навіть якщо б за відставку уряду з’явилася необхідна кількість голосів, то на нову коаліцію і на призначення нового уряду – навряд. Тому оскільки залишилося якихось 50 днів до президентських виборів, то, думаю, Україна мусить домучитися з цим урядом, а відразу після президентських виборів вся влада однозначно буде змінена.
– Віктор Янукович заявив, якщо переможе на президентських виборах, то ініціюватиме перегляд газових контрактів. Чи не остерігається лідер Партії регіонів, що такими заявами зіпсує свої стосунки з керівництвом Росії, яке фактично вже розписалося у підтримці Юлії Тимошенко?
– Росія завжди дбала про свої інтереси, дбає і буде дбати. Ми зі свого боку повинні дбати про свої інтереси. Що значить «зіпсувати стосунки»… Росії вигідна зараз ціна на газ з Україною і її керівництво задоволено каже: «Нам дуже комфортно працювати з урядом Юлії Тимошенко». Чому? Та тому, що Росія з цього уряду «видавила» найвищу ціну за газ, яку лише могла. Є прагматичний інтерес кожної держави, і Росія буде розмовляти з нами так, як ми це дозволимо. І не інакше.
Ось як відреагувала Тимошенко на відверте знущання прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна з президента України Віктора Ющенка. Вона сказала: «Хі-хі-хі. А я без краватки». Ну хіба так себе повинен вести прем’єр-міністр України? Як би ти любила чи не любила того Ющенка, можеш його ненавидіти, можеш сама тут на нього плювати, але якщо приїжджає представник чужої держави, тієї держави, яка не дуже аж так ласкаво на Україну дивиться, то май гідність і принаймні опусти очі, коли так ображають твою державу. Бо він не Ющенка ображав – він ображав президента України!  Кажуть, що маленька брехня породжує велику недовіру. Я колись казала Юлії Володимирівні в очі, що вона сама собі яму викопає, бо деякі речі, які вона робить, українці пробачити не зможуть. Яких би вони поглядів не були, за кого б вони не голосували, але є речі святі.
– Але загалом в результаті такого реверансу прем’єр-міністра в бік Росії можна спрогнозувати, що Юлія Тимошенко, як кандидат в президенти, втратить певні голоси на Західній Україні, але може здобути на сході – традиційному електораті Партії регіонів…
– Схід їй не вірить. Якщо тут їй люди ще вірили, а вона тим довір’ям знехтувала (вона їх просто обдурила), то Східна Україна їй ніколи не вірила і не повірить. Тому поклони Юлії Тимошенко перед Росією на сході їй нічого не дадуть, а на Західній Україні від неї відвернуться. Юлії Тимошенко пора навчитися керуватися своїми вчинками у зовнішній та внутрішній політиці не з огляду на те, скільки це їй дасть чи не дасть голосів, а чи це справді потрібно для України. От коли б вона вміла так робити – вона була б президентом!
– Як розцінює Партія регіонів ймовірний візит Володимира Путіна до Донецька на запрошення Юлії Тимошенко наприкінці грудня, фактично напередодні виборів?
– Коли Володимир Путін приїжджав у Крим і відбулася робоча зустріч урядових комісій, то ми вважаємо, що це позитивний для України процес. Треба вести діалог між урядами, незалежно від того, хто є прем’єром. Якщо Путін захоче приїхати в Донецьк, то Донецьк дуже радо і гостинно прийме його. Якщо діалог між урядами України і Росії буде продовжуватися і якщо це буде на користь України – це на користь нам усім. Ми не маємо застережень до будь-кого лише тому, що  запрошує Юлія Тимошенко. Для нас немає значення прізвище прем’єра. Якщо це на користь України, ми кажемо: в чому вам допомогти?
– Але в цьому випадку це відвертий сигнал, на кого робить ставку Росія… Віктор Федорович «не ревнує»? Чи, навчений досвідом 2004 року, він тепер покладається лише на український  народ?
– Для нас був, є і залишається основний сигнал – на кого «ставить» український народ. Ні Вашингтон, ні Москва не будуть вирішувати долю президентських виборів в Україні. Ми дуже надіємося, що це буде вирішувати український народ. Безперечно, ми зацікавлені в добрих відносинах з Росією. Ми зацікавлені в добрих відносинах з іншими нашими сусідами. Ми як ніхто добре вміємо розбудовувати ці відносини. Але ми проти того, щоб чужі держави вирішували долю українських виборів.
Ви знаєте – була ідея об’єднатися з Блоком Юлії Тимошенко. Ми були за крок до вирішення цього питання. Але була одна пропозиція, яка сіяла великий сумнів у нас і в самого Януковича. Чесно вам скажу, партія вже готова була на це піти. Але ми повинні були все-таки чекати рішення Віктора Януковича. Це означало – вибори президента в парламенті, продовження каденції цього парламенту і уряду ще на один термін без загальнонародних виборів. Янукович міг на це піти і він би мав гарантоване президентство в своїх руках. Ми мали з ним розмову перед Великоднем. Він сказав: «Я можу мати президентство в такий спосіб. Але я буду президентом парламенту, а не народу, а народ мене буде ненавидіти, через те, що я йому не дав право вибору». Віктор Федорович довго думав. Ще до Зелених свят він думав і радився. А на Трійцю вийшов і сказав: «Я піду на всенародні вибори. Виберуть мене – добре. Не виберуть – друге добре. Але якщо я виграю – це буде чесна перемога. Це буде перемога людей».
– Після президентських виборів з кимось з нинішніх опонентів все одно доведеться об’єднуватися… Не виключаєте, що це буде Блок Юлії Тимошенко?
– Віктор Янукович про Юлію Тимошенко нічого поганого не каже. Ось вона тепер йому закидає Межигір’я… А ви чули від нього хоч раз, що вона приїжджала туди, як тільки її призначили в 2005 році прем’єром? Приїжджала з Турчиновим і своїм чоловіком. Дала вказівку, як, де і що там будувати. Вона готувала Межигір’я для себе! Але не встигла, оскільки її зняли. Є багато речей, на які ми могли б відповісти на її брудні звинувачення, але Янукович цього робити не буде. Не буде не тільки через те, що не хоче ображати її як жінку, але й через те, що прийде час, коли, можливо, треба буде думати, як разом будувати Україну. Блок Юлії Тимошенко – потужна сила. Якщо він візьме друге місце на президентських виборах, то треба буде думати в парламенті про створення нової коаліції. Якщо Юлія Тимошенко може плюнути в лице, а завтра тебе обтерти, то він як мужчина цього не може. Він повинен зберегти свою гідність. Те, що Юлія Тимошенко не розглядається зараз як прем’єр, – це так. Все-таки два її прем’єрства показали, що кожен раз, коли вона приходить до влади, зразу в Україні починається криза. В 2005 році не було світової кризи, але як прийшла Юлія Тимошенко, то пригадайте цукрову, бензинову кризу… Чому? Бо переважають емоції над діловими якостями і над державною стратегією.
– Останнім часом з багатьох питань позиції Віктора Януковича і Віктора Ющенка співзвучні. Як ви можете це пояснити?
– Ніколи не пізно зрозуміти, де лежить істина. Якщо Віктор Ющенко, принаймні на кінець своєї каденції, зрозумів, що треба дослуховуватися до того, що ми говоримо, то це вже якась користь для нього. Віктор Ющенко, загалом, симпатична людина, але як президент – ви бачите… 
Я сьогодні (інтерв’ю записували минулої суботи ввечері – ред.) в Коломиї мала прийом громадян і прийшла до мене одна жіночка. Вона 45 років пропрацювала на Прикарпатті лікарем, а родом зі сходу України. Пережила голод, під час якого втратила сестер, братів. Вона мені каже: «Коли  дивлюся, що мільйон доларів українська держава викидає на те, щоб побудувати пам’ятник жертвам голодомору у Вашингтоні, то думаю, чому ота держава замість того не дасть мені тих пару копійок, щоб я собі ліки купила».
Давайте вже не витягаймо тих кісток із землі. Давайте думати про живих. Це добре, що ми пам’ятаємо. Добре, що оцінюємо. Думаю, ви знаєте, що я голосувала, щоб голодомор був визнаний геноцидом. Це правильно! Але ми вміємо гарно плакати. Може тому, що ніколи не були панівною нацією, багато років не мали своєї держави. Ми навчилися будувати могили і плакати. Але не навчилися дбати про своїх людей і будувати свою державу. Ющенко – патріот України. Він любить Україну, але він любить мертвих більше, ніж живих. А влада мусить живих любити. Ми всі маємо мертвих, ми їх шануємо, відвідуємо їхні могили. Мусимо навчити нашу владу думати про нас. Думати про тих, хто є. І починати відроджувати економіку.
– В разі виходу в другий тур Віктора Федоровича і Юлії Володимирівни, на вашу думку, кого підтримає проющенківська частина «нашоукраїнців»?
– Це тяжко передбачити. Не маю абсолютного переконання, на чию користь будуть віддані голоси «нашоукраїнців». Керуюся лише соціологічними дослідженнями. Останні з них свідчать про те, що в другому турі Віктор Янукович набирає понад 50% і 30% з чимось набирає Юлія Тимошенко. Між ними розрив понад 19%. Це достатній розрив для того, щоб прийняти таку переконливу перемогу.  Хто складе цей результат – мені трудно сказати. Думаю, це вирішать останні дні, навіть ті миттєвості в кабінці, адже відомо, що люди часто вже в кабінці роблять вибір. Для нас важливо, щоб люди мали право і гарантію того, що президентом стане той, за кого вони проголосують в більшості своїй. Що їхнє право буде застережене і гарантоване в нашій державі, і що ніхто не сфальсифікує, не підробить, не відсудить, не вистоїть президентство на майданах, а що президент буде обраний всенародним голосуванням в другому турі, або може ще й у першому.
– Справді, з одного боку, різні соціологічні опитування пророкують перемогу Віктора Януковича, а з іншого – в самій Партії регіонів спостерігаються, м’яко кажучи, не зовсім зрозумілі речі. Складається враження, що в лавах ПР можна знайти таких собі «кротів»  (здебільшого з числа колишніх «есдеків»), які працюють на перемогу опонента. Тут пригадується скандальний випад Дмитра Табачника на Західну Україну, що, зрозуміло, може відвернути «західняків» від регіоналів, пригадується також останнє інтерв’ю Тараса Чорновола, який не просто «виніс сміття», а посіяв його в електорат…
– Стосовно Тараса Чорновола я вже казала – з нас двох хтось мусить бути мужчиною. Я ту роль беру на себе. Крапка.
Демократія – це така річ, яка допускає свободу висловлювань. Якби ми були тоталітарна секта, то ми би всі слухали лише те, що скаже лідер. В нас є різні погляди. Я сьогодні, наприклад, в Івано-Франківську заявляю те, що я заявляю. Те, в чому я переконана. Дмитро Табачник може заявляти зовсім інше. Ми – Партія регіонів. Ми відображаємо погляди тих регіонів, з яких ми походимо. І захищаємо ті погляди. Вважаю, що це правильно. Якби ми були партією одного регіону, то всі би думали так, як думає Табачник, або всі би думали так, як думаю я. Але оскільки ми – Партія регіонів, то у нас є різні думки, різні позиції. Проте у вирішальний момент ми завжди тримаємося разом. Це важливо! І це зіграє найбільшу роль!
– Що очікує «маленьких українців» у 2010 році, адже відомо, що державна казна порожня?
– Один з телеканалів запитав Віктора Януковича, скільки часу йому потрібно, щоб приступити до реалізації своєї програми? Віктор Федорович сказав таке. Перші півроку йому потрібно, щоб зупинити економічний спад. Я вам скажу так: хто би не переміг на наступних президентських виборах, перший час буде дуже важкий. Все залежатиме від того, чи це буде прагматична ділова людина, яка знає економіку. Отже, Янукович порахував, що йому треба перших півроку, щоб зупинити економічний спад. Він каже, що до кінця 2010 року  Україна може вже перейти на маленьке економічне зростання. Тобто якщо до влади прийде команда професіоналів, то 2011 рік вже буде легший. Якщо ж ні – буде біда.
Відверто кажу: готуйтеся до важкого 2010 року. Намагайтеся зараз заощаджувати все, що можете, тому що державна казна абсолютно порожня. Останні місяці, як ми нещодавно довідалися, Україна жила лише в борг. За минулий рік Україна взяла західних кредитів у 10 разів більше, ніж за всі 18 років української незалежності. На жаль, ці гроші не були вкладені в економіку. Ці гроші пішли невідомо куди. Щоб заплатити Росії за газ, ми беремо під величезні відсотки кредити в Міжнародному валютному фонді. Зараз кожен громадянин України винен 1000 доларів. Що це означає? Те, що ті податки і та інфляція – все відіб’ється на нас. Наступного року половина Державного бюджету буде іти на покриття відсотків за ті кредити, які уряд за ці останні два роки позичив у міжнародних валютних організацій.
Коли весь світ готувався до кризи, що нам сказали – «не бійтеся, ми закриємо двері перед кризою і криза в Україну не прийде». І люди замість того, щоб заощадити копійку на важкі часи, брали валютні кредити, їхали на відпочинок, купували речі, без яких могли обійтися, якби їх попередили завчасно. На жаль, в нас не прийнято говорити людям правду. Прийнято прикрашати ситуацію. І коли ми зараз чуємо по телевізору, що в нас все добре, то роблю висновок: нинішня влада дуже відірвана від народу.
Руслан Угринчук
Категорія: | Додав: bond
Переглядів: 716 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]