Микола Семенюк,
депутат обласної ради, фракція Української партії
У Верховну Раду –обранців Народної Довіри!
Як і на зорі створення української незалежності в 90 – х роках 20 століття, так і сьогодні для народу склалися сприятливі обставини, щоб у Верховну Раду обрати своїх обранців. Та на цьому шляху майже в однаковій мірі небезпечні майбутні кандидати в депутати не лише від влади, а й від опозиції. Правда, факт їхнього протиборства створює політичну рівновагу в суспільстві і дає змогу народові вишукати, висунути та обрати своїх представників у ВРУ.
Україні необхідні нові політики, які б мислили так, як свого часу обранці Народної Довіри, очолювані лідером НРУ В’ячеславом Чорноволом і серед них вихідці з Прикарпаття – С.Волковецький, Д.Захарук, Д.Павличко, С.Пушик та інші представники «Народної Ради» – депутати ВРУ першого демократичного скликання.
Свого часу бізнес-еліти як українського так і чужинецького походження нав’язали українському народові фальшиву догму, що без фінансів у політику йти не можна, і як результат – майже 21 рік ходіння по зачарованому колу. Ділки від політики продали, розтягнули, розікрали національні багатства і насаджують ідею «повного шлунку» за будь-яку ціну, бо то «сучасно», а національна ідея – то «минуле» і тому потрібно наплювати на всіх і вся і з усіх сил боротися за своє місце під сонцем.
Закінчиться вся ця трагікомедія тоді, коли у ВРУ прийдуть обранці Народної Довіри.
Адже у кожному куточку української землі, в усіх без винитку мажоритарних округах є авторитетні, пошановані місцевими громадами особистості, які не мають великих статків, зате мають високий ступінь народної довіри, громадянської позиції. Прикладом можуть слугувати: А.Гриценко, А.Парубій, О.Доній, І.Заєць… і таких у ВРУ сьомого демократичного скликання повинна бути більшість…
Схема обрання та діяльність майбутнього парламенту мала би виглядати так: український народ – обранці Народної Довіри – парламент Народної Довіри – уряд Національного Порятунку.
Природно виникає питання: як «розпізнати» представників від народу?
А дуже просто: як від влади, так і від об’єднаної опозиції в основному представлені «грошові мішки». Обидві сторони надмірно рекламують себе – преса, телебачення, рекламні щити, через створені ними іменні фонди виділяють кошти на потреби сільських громад, шкіл, бібліотек, дитячих садків, медичних закладів і т.д., та все це роблять заради одного – обрання їх, «коханих», у ВР.
Народові, ясна річ, потрібно все приймати, сердечно дякувати, наголошуючи, що Господь «дарував» їм змогу мати такі статки, якими вони «гречно» діляться з ним, адже всі їхні багатства отримані завдяки розуму та працьовитим рукам трудового люду.
Єдина пересторога до всієї української спільноти в тому, щоб не взяти як від влади та її кандидатів, так і від так званих представників «народної опозиції» в день виборів жодної копійки.
Саме з приходом у парламент представників Народної Довіри відбудеться розмежування між бізнесом і владою й здійсниться на практиці єдино правильний механізм оподаткування, за яким великий капітал платитиме високі податки, малий – низькі, запровадяться та реалізуються закони: «Про захист української мови», «Про визнання ОУН – УПА воюючою стороною у Другої світовій війні», «Про заборону продажу земель сільськогосподарського призначення», «Про заборону вивезення капіталу в офшорні зони»…
Дороговказом для обранців Народної Довіри тепер та на всі часи мають бути слова Великого Кобзаря:
«Ми не лукавили з тобою.
Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою».
|
