СПОРТ - 3 Липня 2014 - Західний курєр
Четвер, 08.12.2016, 02:06
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2014 » Липень » 3 » СПОРТ
15:09
СПОРТ

Футбол прийшов зі студентської лави
105 років тому в Станиславові відбувся перший міжміський матч
Датою, від якої веде відлік український футбол, вважається 14 липня 1894 року, коли у Львові під час ІІ загальнокраєвого злету спортивного товариства «Сокіл» відбувся показовий поєдинок між командами Львова та Кракова. Однак ще добрий десяток років копаний м’яч залишався розвагою для учнівської молоді. І лише з початком ХХ сторіччя він почав набувати організованих форм.
Перший футбольний клуб на Галичині постав у 1903 році: у тому ж таки Львові учні І реальної школи заснували ФК «Слава», перейменований згодом у ФК «Чарні». Наступного року в IV гімназії заснували ГКС (Гімнастичний клуб спортовий), пізніше – «Погонь», котрий у 1920-х рр. неодноразово здобував титул чемпіона Польщі. 19 червня 1904-го «піонери» копаного м’яча Галичини зустрілися між собою.
Перші згадки про футбольні поєдинки у Станиславові датуються 1908 роком. Їх віднайшов відомий дослідник галицького футболу львів’янин Євген Попов. У звітах за 1907-08 унівський рік керівники І та ІІ польських гімназій міста повідомляють про створення спортивних секцій, в т. ч. футбольних. В 1-й гімназії секція «пілки ножної» (копаного м’яча) постала 25 березня і налічувала 22 учні, тобто дві футбольні команди, які провели між собою кілька ігор. В 2-й гімназії спортивне коло було утворене дещо раніше, у лютому. Друга гімназія звітує про дві гри з першою. Матчі відбувалися в урочищі Діброва (в районі сучасних вулиць Петлюри і Довженка).
В 1908 році для ігор і забав місцевої молоді було відкрито спеціальне боїско (майданчик), так званий Парк Йордана, придбане і облаштоване коштом Каси Ощадності (по-сучасному Ощадбанком). Нині це територія стадіону «Рух». Наприкінці того ж року відбулися установчі збори Товариства забав рухових (ТЗР) «Ревера», яке взялося за розвій спорту у місті. Назва клубу походить від латинського виразу «re vera», який можна трактувати як «річ, що варта уваги». Згаданий вираз, за переказами, часто вживав Станіслав Потоцький (польський магнат, полководець), син якого – Андрій – заснував обласний центр.
Ідея утворення такого клубу, як стверджують сучасники, зародилася в середовищі учнівської молоді ще у 1906 році. Її підтримав один з директорів місцевої Каси Ощадності Людвіг Преговський. Він став першим президентом «Ревери». 18 березня 1909 року статут клубу був затверджений галицьким намісництвом, і він розпочав свою діяльність.
Прем’єрним суперником футболістів «Ревери» стали львівські «Чарні». Правда, не основна, а резервова дружина. 20 червня команди зустрілися у Львові. Господарі перемогли – 4:1. За два тижні, 4 липня, відбулася гра-відповідь. «Матч відбувся на взірцево підготовленому, дуже вирівняному боїску у новоствореному парку Йордана за міським парком при великому напливі глядачів», – відзначав репортер газети «Кур’єр станиславовський». Львів’яни знову перемогли – 3:1.
«Чарні» вивезли з Станіславова якнайліпші враження від гри і гостинності, з якою їх зустріли місцеві спортсмени. А ще гості відзначили, що «Ревера» від матчу двотижневої давності зробила відчутний крок вперед. Поєдинок «Ревери» з «Чарні» 4 липня 1909 року вважаються точкою відліку футболу на теренах нашого краю. У вересні «Ревера» провела перший виїзний поєдинок, поступившись у Стрию місцевій «Погоні» (0:3).
У травні 1910-го до Станиславова завітала основний склад «Чарні», який переміг господарів з рахунком 6:1. Цей матч став неабиякою подією в житті міста. Цим роком датовані і перші контакти «Ревери» з буковинськими футболістами (1:0 і 1:2)…
Однак незабаром на «Реверу» очікував підступний удар. Боїско Каси Ощадності було цілковито віддане у розпорядження польського товариства «Сокіл». «Ревера» змушена була перебратися до вже згадуваної вище Діброви. Очевидно, такий крок не сприяв розвитку клубу. Він навіть припинив своє існування.
В серпні 1913 року в Станиславові було створено новий спортивний клуб – СКС «Маратон», який очолила жінка. На той час то було великою несподіванкою. У квітні 1914-го збори засновників повернули клубові назву «Ревера». Відділ футболу організовував матчі без огляду на погоду кожної неділі і в свята. В червні відбулося 7 поєдинків. До кінця літнього сезону планувалося розіграти ще п’ять. Дюжина матчів мала відбутися й восени. 24 матчі проти двох-трьох у попередні роки – футбольне життя знову набирало обертів.
В 1914 р. в чемпіонаті Галичини (він стартував у 1912 році за участі двох львівських і двох краківських клубів) вирішили створити ІІ клас, розбитий на кілька підкласів за силою команд. Оскільки рівень гри претендентів був невідомим, у травні відбулися кваліфікаційні поєдинки.
Першим суперником «Ревери» стала львівська «Спарта», один з кращих галицьких клубів, як писали в анонсі. Станиславівці перемогли – 1:0 (на 61-й хвилині голом відзначився Балько). Два наступні поєдинки «Ревера» проводила у гостях. З перемиським «Сяном» станіславівці розійшлися миром – 1:1 (знову відзначився Балько), а от тернопільські «Креси» поступилися нашим землякам з рахунком 1:3. Завершувала кваліфікацію домашня зустріч з львівськими «Аматорами». «Ревера» знову  святкувала перемогу – 2:1.
Команду було зараховано до найсильнішого ІІ-А классу, де її суперниками стали львівська «Лехія» та вже знайомі «Спарта» і «Сян». Переможця мав назвати двоколовий турнір. Його хід перервала І світова війна…
Вхід на матчі був платним. Ціна перепустки складала 50 геллерів, для учнівської молоді – 30, для членів клубу – 20. Згодом дешевші квитки продавали й військовим у чині, нижчому від фельдфебеля. Потрапити на стадіон зайцем не вдавалося – Каса Ощадності встановила 2-метрову дротяну огорожу з трьома брамами.
Напередодні війни Станиславів поповнився ще однією спортивною ареною – стадіоном «Сокіл». Датою його відкриття можна вважати 28 червня 1914 року, коли тут відбувся велелюдний злет членів товариства. Нині це стадіон «Наука» ім. Романа Микитюка (Роман Микитюк – один з колишніх керівників заводу «Промприлад», у віданні якого стадіон перебував у 1960-90 рр. Зараз власником арени є Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника).

Добірку підготував Володимир ГОРОЩАК

 

Переглядів: 340 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]