Село без сільради
Уже наступного року кількість сільських рад на Прикарпатті може скоротитися на сорок відсотків. Влада сподівається, що таким чином вдасться не тільки зекономити бюджетні кошти, але й стимулювати розвиток місцевих громад. «ЗК» вирішив з’ясувати, чи залишаться села без сільських рад, яке майбутнє їх чекає і як такі новації спри-ймають без-посередньо мешканці сільської місцевості.
Про адміністративно-територіальну реформу говорили впродовж усіх років незалежності нашої держави. Цього разу, очевидно, балачки про укрупнення сільських рад виявляться не пустими, адже міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк заявив, що вже з наступного року в державі будуть впроваджуватися кроки щодо зміни адміністративно-територіального устрою держави.
Поки що тільки для небагатьох українців доступний проект пропонованих реформ. Втім Верховна Рада вже невдовзі може прийняти відповідний закон. У результаті доведеться проводити місцеві референдуми, під час яких мешканці сільської місцевості зможуть визначитися, як їм жити далі. Хоча чи питатимуть їх?.. У деяких засобах масової інформації прохопилися, що цю реформу будуть запроваджувати методом батога і пряника.
До сільради – за тридев’ять земель
На сайті Верховної Ради України побіжно знайомимося із деякими пунктами законопроекту про адміністративно-територіальну реформу. Звичайно, у документі відзначені певні ключові моменти, на основі яких і буде базуватися реформа. Загалом же мова йде про сільську місцевість, зокрема, про найменші населені пункти. Державі не вигідно буде фінансувати невеликі сільські громади, в яких немає ані промисловості, ані будь-якого виробництва чи бодай підприємців, котрі би могли забезпечувати поповнення сільського бюджету. Відповідно сільські громади будуть змушені ставати більшими, щоби отримати можливість прожити власним коштом, а не повністю дотуватися державою.
До сільради тепер доведеться їхати не просто у сусіднє село, а то й ще далі. Відстань від адміністративного центру об’єднаної територіальної громади до найвіддаленішого населеного пункту цієї громади не може перевищувати 30 кілометрів. Середня чисельність сільської громади мала би становити 9 тисяч осіб. Таким чином, в середньому кількість населених пунктів у сільській громаді становитиме 16 сіл. Переважна частина нових громад буде створена на базі районів, що існували в УРСР ще до реформи, яка проводилася у 1954-1960-х роках.
За словами розробників реформи, укрупнення сільських громад приведе до економії бюджетних витрат на органи управління. Втім, теперішні сільські голови не цілком згідні із пропонованими реформами.
«Я думаю, що в кожному селі, котре буде входити до об’єднаної громади, мусить бути все одно свій керівник, бо одному буде дуже важко впоратися, – каже сільський голова с. Пуків Рогатинського району Любомир Тичківський. – Уявіть собі, що може голова зробити за один день? Та він навіть не об’їде підлеглі йому населені пункти. На мою думку, ця адмінреформа незрозуміла. Хто хоче працювати, той буде це робити і без запровадження адміністративно-територіальної реформи».
У розмові пан Любомир прохопився, що нікотрий сільський голова не був би проти, якби саме його село стало центром об’єднаної громади. Зрештою, він не втрачає оптимізму, бо село Пуків, котрим він тепер керує, вигідно розташоване, має загальноосвітню школу 1-3 ступенів (до речі, єдину на чотири села). Крім того, у селі зареєстровано декілька підприємців та два сільськогосподарські підприємства, котрі поповнюють місцевий бюджет.
Зовсім іншої думки сільський голова Тарасівки, що біля Тлумача, Олег Куцик. Чоловік обома руками готовий приєднатися до районного центру. Каже, що саме до Тлумача належало село до початку 1990-х років. Зараз у селі проживає всього 360 людей. Недоліком під час можливої реформи Олег Павлович вважає те, що громада Тарасівки не зможе добитися необхідних для села ресурсів, мовляв, все необхідне йтиме, в першу чергу, на потреби міста, а вже потім будуть братися до уваги окраїни.
Спішити повільно
Після впровадження реформи майже у кожному районі залишиться всього по декілька громад. Формально «реформатори» пропонують створити єдиний адміністративний центр без ліквідації адміністративно-територіальних одиниць. Тобто, виходить, що села як такі існуватимуть, очевидно, із філіалами, бо котрий новообраний сільський староста (а саме так пропонують називати керівника новоутвореного центру) зможе самотужки контролювати довірену йому територію, куди входитиме чимало чужих для нього сіл.
Втім, попри впевненість міністра Близнюка, Головне науково-експертне управління рекомендувало відхилити запропонований законопроект вже у першому читанні. Мовляв, у ньому є чимало недоопрацювань.
Про перспективи проведення адміністративно-територіальної реформи на Івано-Франківщині розповідає заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації, керівник апарату Роман Струтинський.
«Ми напрацювали певні пропозиції і подали їх у відповідні інстанції. Повчальним для нас у цьому плані є досвід Польщі щодо проведення адміністративно-територіальної реформи. Приклад наших сусідів є для нас найбільш прийнятним. Там замість 16 тисяч гмін утворили всього 2,5 тисячі. Відповідно скоротили кількість чиновницького апарату, укрупнили сільські громади», – розповідає Роман Струтинський.
У 1994-1997-х роках в області було збільшено кількість сільських рад у півтора раза. На території області зараз налічується 477 сільських та 24 селищні ради. Це, за словами пана Струтинського, дуже багато. Проте на сьогоднішній день із 477 лише вісім є самодостатні і працюють на умовах самофінансування, усі решта перебувають на дотації. Роман Йосипович каже, що реформа дасть можливість розвинути економіку на місцях.
«Ми подали пропозиції тільки скоротити кількість сільських рад орієнтовно на сорок відсотків. В об’єднаних територіальних громадах мають бути людські, матеріальні та фінансові ресурси для самозабезпечення, – зауважує пан Струтинський. – Коли є велика територія та багато землі, то можна розвивати малий і середній бізнес, можна приводити інвесторів. У цьому питанні є й інша сторона медалі. Серед запропонованих пропозицій не було питань щодо укрупнення чи перерозподілу районів. Якщо скорочувати багато районів, то багато людей опиниться на вулиці. Тому адміністративно-територіальну реформу треба спішити робити повільно, щоби не наламати дров».
Серед сільського населення побутує чимало різних думок. Найперше це те, що люди з роками вже звикли жити так, як вони живуть, і не хочуть нічого міняти. На думку авторів реформи, треба проводити роз’яснювальну роботу із людьми і пояснювати, що це їм дасть. На Прикарпатті, наприклад, активно агітують селян до відновлення фермерських сільськогосподарських підприємств, що дасть можливість створити додаткові робочі місця.
Звичайно, ніхто не каже, що реформа пройде швидко і одразу ж принесе бажаний результат.
«З досвіду можу сказати, що за один рік адміністративно-територіальну реформу в Україні провести нереально. Є багато як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. На проведення реформи треба сотні мільйонів гривень. Думаю, що вона може затягнутися навіть до 2015 року. У цьому питанні найголовніше, щоби люди повірили і підтримали запровадження змін», – каже Роман Струтинський.
Де конкретно будуть утворені центри сільських громад, поки що сказати важко. На все потрібен час. Але й така реформа, очевидно, також відносна. Деякі скептики кажуть, що її хочуть проводити тільки для того, аби відволікти увагу громадян від чогось важливішого.
Під прицілом нових реформаторських планів опиняться не тільки села. Зміни зачеплять і деякі міста. Зрештою, у владі запевняють, що після вдало проведеної адміністративно-територіальної можна буде легше впроваджувати всі інші реформи. Невідомою залишається доля так званих приміських сіл. І науковці, і народні депутати кажуть, що ніде нема такого, щоби приміські села належали до міста. Тому цілком ймовірно, що села, котрі розташовані навколо Івано-Франківська, можуть відійти до сусідніх районів, – міркує Роман Струтинський. Він також ще не впевнений, чи залишаться у тому статусі, в якому зараз є, міста Болехів та Яремче. Хоча й думає, що за Яремче варто залишити статус курортного міста.
Мар’ян ПАСТУЩИН
|
