Здоров’я і хвороби старого Станиславова
Вже неодноразово наше місто займало провідні місця у рейтингу найкомфортніших міст України. І не в останню чергу завдяки розвинутій медичній інфраструктурі. Виявляється, медицина Івано-Франківська має давні й гідні традиції. Лікарі та медичні заклади старого Станиславова надавали допомогу на досить високому, як на той час, рівні. Та й мешканці міста могли похвалитися міцним здоров’ям. Принаймні таке враження складається, коли вивчаєш місцеву пресу сторічної давності.

«Здорове» місто
«Станиславів належить до найздоровіших міст не лише Галичини, а й інших регіонів» – читаємо статистичні дані захворюваності й смертності за 1903 р. За своїми показниками здоров’я населення й низької смертності Станиславів випереджав такі міста, як Львів, Краків, Перемишль, Жешув, Тернопіль. Так, в 1903 р. в місті померла 3791 особа, а народилося 6058 дітей. Для порівняння: за першу половину 2014 р. в Івано-Франківську померло 1006 осіб, а народилося 1400. Проте якщо наші сучасники найбільше помирають від захворювань системи кровообігу (наприклад, інфаркту) та злоякісних новоутворень, то сто років тому справжнім «бичем» були черевний тиф, туберкульоз, холера, скарлатина, дифтерія. Загалом у 1903 р. від туберкульозу померло 499 осіб, 454 померли від гострих форм «заразних» хвороб, 337 осіб – від запалення легень. Високою була дитяча смертність, найчастіше від коклюшу, скарлатини, дифтерії. В пресі нерідко з’являлися тривожні повідомлення про епідемії, що забирали маленькі життя.
Чому ж у місті була така тривожна ситуація з інфекційними хворобами? Перш за все через відсутність водогону. Його будівництво ввійшло в завершальну стадію лише в 1912 р. Вода ж у криницях не завжди була належної якості, й до неї нерідко потрапляли небезпечні мікроби. Незадовільною була й ситуація зі сміттям. Господарчі відходи мешканці міста нерідко просто звалювали в купу неподалік від хати чи стайні, а помиї виливали або просто у дворі, або на вулицю. Якби ж сучасний іванофранківець якимось дивом опинився у тогочасній крамничці, він був би вражений. «Бочка з оселедцем стоїть на бочці з гасом, поруч мішок з мукою чи крупою, тут же шмаровидло для осей у возах, мило, сир, цукор, кава і чай, і все це лежить у такому безладі, що крамар, який обслуговує крамницю з кількома своїми дітьми, часом сам у ньому не орієнтується» – так описує місцева преса типову дрібну крамничку Станиславова. Щодо продажу м’яса, то в місті не було жодного санітарного контролю цієї діяльності. Час від часу різників перевіряла лише поліція, чи вони бува не вкрали якусь чужу худобину. Одним словом, немає чого дивуватися, що інфекційні хвороби забирали стільки життів. І при цьому Станиславів ще вважався «здоровим». Що ж тоді робилося в інших містах?

Станиславівські лікарі…
В лютому 1900 р. станиславівський дитячий лікар Воднєцький провів рідкісну на той час процедуру – інтубацію.  Хвора на дифтерію чотирирічна дівчинка страждала від сильного нападу задухи, спричиненого звуженням гортані й трахеї. Лікар ввів у гортань золоту трубку через рот, не роблячи розтину на шиї, як це тоді було прийнято в медичній практиці. Життя маленької пацієнтки було врятовано. В той час така операція була рідкістю, адже вимагала від лікаря особливого вміння й дорогого інструментарію. До речі, інтубація застосовується й у наші дні, наприклад, при інтенсивній терапії чи реанімаційних заходах.
Крім дитячих лікарів, у Станиславові працювали спеціалісти з «внутрішніх хвороб», гінекологічних, урологічних недуг, дантисти-техніки, окулісти. Лікарські кабінети знаходилися здебільшого на вул. Третього Мая (нині вул. Грушевського), вул. Казимирівській (нині вул. Гетьмана Мазепи), вул. Собєського (нині вул. Січових стрільців), Ґолуховського (нині вул. Чорновола). Наприклад, на вул. Собєського, 14 працював рентгенологічний кабінет доктора Ріхтера. Гордістю міста був суперсучасний, як на той час, інгаляційний кабінет доктора Мондшайна, що знаходився у Пасажі Гартенберґів. Там можна було пройти лікування різноманітних захворювань органів дихання. Кабінет складався з чотирьох відділів: двох для холодних інгаляцій, двох для теплих.
В місцевій пресі початку ХХ ст.  досить часто друкували подяки лікарям від пацієнтів. Це дає певні підстави вважати, що станиславівські лікарі таки були майстрами своєї справи. Ці подяки виглядали приблизно так: «За вилікування мене від тяжкої хвороби, що не давала надії на життя, висловлюю подяку пану доктору Холовецькому в Станиславові. Кароль Михальчук, чиновник у відставці». Названий лікар був спеціалістом з «зовнішніх хвороб» і мав кабінет на вул. Третього Мая, 36. Тож, імовірно, йшлося про якусь шкірну недугу.

…та їхні пацієнти
Часом у практиці лікарів траплялися дивні пацієнти. В 1909 р. до офіціанта з Яремча Михайла Семенюка викликали лікаря. Обстежуючи хворого, медик з подивом відзначив, що його пацієнт… жінка. Проте її всі називали «Михасем» і знали саме як особу чоловічої статі. Незважаючи на викриття і штраф від староства  у розмірі 30 корон за подання фальшивого імені, жінка продовжувала вдавати з себе чоловіка й носила чоловічий одяг до кінця життя.
Не всі пацієнти вчасно зверталися за лікарською допомогою, що часом призводило до фатальних наслідків. Так, у 1902 р. молодий адвокат Давид Штернберґ приїхав до Станиславова, щоб заручитися з коханою дівчиною. Заручини пройшли успішно, а наступного дня щасливий наречений відбув до Надвірної у справах. І там сталося лихо. В місцевій корчмі Штернберґ поїв риби, якою, очевидно, отруївся. Важко прохворівши три дні, новоспечений наречений помер. А якби вчасно звернувся за допомогою, можливо, жив би ще довго, одружився й ростив дітей.

Міський шпиталь
Мало кому відомо, що головний корпус міської лікарні на вул. Гетьмана Мазепи – це найстаріша лікарня міста. Її збудували ще в 1842 р. як окружний цивільний шпиталь. Кошти на будівництво виділив тодішній губернатор Галичини Фердинанд д’Есте. В 1904 р. шпиталь відремонтували, оновили й закупили для нього нове обладнання, серед якого був мікроскоп за 700 корон. Облаштували й спеціальний кабінет для хімічних і бактеріологічних досліджень. Працювало у шпиталі 5 лікарів,10 медсестер та 15 чоловік нижчого медичного персоналу. Протягом 1905 р. тут пройшло лікування  2957 осіб, з яких 99 чоловік померло. На той час подібні результати лікування вважалися дуже хорошими. Значну частину пацієнтів шпиталю складали хворі на сифіліс, яких лише у 1902 р. було 732 особи. Шпиталь приймав не лише мешканців міста, а й хворих з усього повіту.

Де купити ліки?
Придбати ліки в Станиславові початку ХХ ст. можна було, наприклад, в аптеці доктора Бейля, що знаходилася на площі Ринок, 4 (зараз на цьому місці галерея «Н»), аптеці «Під Божим провидінням» на вул Казимирівській, 4 (нині вул. Гетьмана Мазепи), «Під срібним орлом» Я. Мацури на вул. Карпінського, 10 (нині вул. Галицька), аптеці Казимира Арматиса на вул. Собєського, 30 (нині вул. Січових стрільців). До речі, за цією адресою і в наш час працює аптека. Всього станом на 1910 р. у місті було п’ять аптек, а  в 1929 р. їх стало вже вісім.
Наших сучасників нерідко лякають і обурюють публікації про підроблені чи неякісні ліки. Звичайно, на початку ХХ ст. ще не було такого прогресу в розвитку фармації, тож ліки були переважно на натуральній основі. Проте й тоді в аптеках зустрічалися небезпечні чи просто неефективні засоби. Так, 31 березня 1900 р. міністерським указом були заборонені ліки, які визнали шахрайськими. Серед численних найменувань шкідливих препаратів – порошок для лікування астми, карпатський трав’яний еліксир, атропінові пігулки і – вічна тема! – пігулки проти зайвої ваги. Як відомо, і в наш час багато засобів для схуднення є небезпечними для споживачів. Судячи з газетних публікацій, усі ці ліки були відомими й поширеними в Станиславові. Очевидно, мешканці стали жертвою реклами, яка і в ті часи була «рушієм прогресу». Рекламні оголошення активно пропагували не лише «чудодійні» лікарські засоби, а й різноманітні «корисні» додатки й приправи до їжі, зокрема кубики «Maggi», які й тепер відомі кожній господині. В їхній рекламі брала участь навіть… австрійська принцеса Марія-Юзефа. В 1912 р. коронована особа відвідала стенд фірми «Maggi» на кулінарній виставці у Відні, спробувала бульйон з кубиків і милостиво висловила схвалення. Що ж, можливо, тоді знамениті кубики містили більше натуральних компонентів і були кориснішими для здоров’я.
Бережіть себе і будьте здорові!
Олена БУЧИК