Люди сапають… сльози капають… Клавдія Василівна Янкова, незважаючи на свій поважний вік (має 86 років) та поліартрит, зранку й до темна порається на городі. Каже, тут забуває про недуги, легше дихається та й звикла працювати на землі. А має немало-небагато – 9 сотих. Колишня медсестра, а пропрацювала жінка 52 роки в Івано-Франківському військовому госпіталі, отримала дачну ділянку на березі Бистриці Надвірнянської у 1960 році. Тоді там була справжня цілина. Але люди поступово обживали місцину, перетворюючи кам’янисті прибережні метри у плодоносні сади. – Бувало, що й по сто машин землі завозили. Кожен бур’янчик виривали, кожну грудочку землі розбивали, – згадує Клавдія Василівна. Дачний кооператив, чи як офіційно називається – садове товариство «Бистриця Надвірнянська» – існує з 1957 року. На 68 га розбито 1200 ділянок. Втім, тут ви не побачите ні добротних «чвураків», ні високих глухих парканів. Тут кожен знає сусідів сусіда, подасть руку чи скаже добре слово. Переважна більшість дачників – пенсіонери, інваліди. Словом, ті, про яких колись ще тоді живий Тризубий Стас співав: «Люди сапають, сапають, сапають, а сльози капають, капають…». – Спроба міської влади втілити в життя намічене у Генеральному плані, можливо, була й непогана. Якщо вона продиктована тим, аби зупинити будівельний бум. Але фактично парк уже існує, адже за півстоліття тут повиростало чимало яблунь, горіхів, винограду. Тож для чого нищити ці плоди людської праці? – каже Клавдія Янкова, висловлюючи думки стареньких дачників, які готові останні сили віддати, аби зберегти свої маленькі володіння. Період затишшя …Наразі будівельний бум зупинила фінансова криза. Забудовники, які ще кілька років тому ласо поглядали на дорогоцінні неосвоєні площі, не поспішають скуповувати ділянки. Уляна Банес, бригадир кооперативу, пригадує, як у 2007 році одна фірма скупила попри вулицю Івасюка 21 дачу. Нині безгоспні ділянки заростають травою, але члени кооперативу вплинути на власників не мають права. Фірма офіційно стала членом кооперативу й сплачує членські внески. – У ті роки дачникам давали по 5 тисяч доларів за сотку. Сьогодні ж дехто готовий продати за тисячу доларів, а покупця нема. Торік з потугами продалося 4 ділянки, – каже Уляна Михайлівна. Дачники переконані, що мудрий бізнесмен на цих землях будуватися не буде. Адже через особливості прибережних грунтів навіть двоповерховий будинок дає тріщину. Це знають і забудовники, але ж коли прийдеться до справи, то про це забудуть. Адже багатоповерхівки будують не для власних родин. А там гори все синім полум’ям… Однак, поки що на дачному масиві період затишшя. У ці осінні дні тут тихо і спокійно. Під ногами шелестить опале листя, манить запахом виноград, догорають останні жоржини… Трохи далі у кронах ще не пожовтілих яблунь причаїлися маленькі дерев’яні зелені будиночки. Чим не казка? Ось ще б кілька лавочок для спочинку, підсипати б дорогу трішки й можна спокійно прогулятися вуличками великого колективного саду… – Та ніхто б нікому й слова не сказав, тільки щоб не крали й не нищили нічого. А так, хай собі з дітками гуляють, я б і виноградом ще пригостила чи яблучко дала. Мої внуки і діти далеко, а мені скільки того треба, – каже Клавдія Янкова. Її підтримує й Уляна Банес. Жінка каже, що, на жаль, нині до них навідуються лише злодії і то лише «спеціалісти по металу». Олександра Білецька. Фото автора
КОМЕНТАР Зіновій Фітель, перший заступник міського голови: – Цільове призначення цих земель – рекреаційна, тобто відпочинкова зона, але не обов’язково саме парк. Зараз там садові кооперативи. Значна частина (до 80-90 відсотків) громадян приватизували свої земельні ділянки й узаконили дачні будиночки. Чимало з них свої ділянки вже поперепродували. Підприємці, які мають в користуванні чи володінні по кілька таких ділянок, уже неодноразово зверталися до нас з пропозицією створити там сферу придорожнього обслуговування – готель, мотель, кафе, ресторан, автомийку, зону відпочинку. При уточненні генплану міста ми розглядатимемо можливість, щоб смугу 50-60 метрів вглиб від дороги відвести під такі заклади сфери обслуговування. Щодо парку відпочинку, то він там може з’явитися лише за умови, що місто знайде кошти на викуп всіх ділянок, які є у приватній власності. Враховуючи ринкові ціни на землю в тому районі, це буде не один мільйон умовних одиниць. Але у нас є й інші цікаві, інвестиційно-привабливі землі садово-городних кооперативів, розташовані неподалік центральної частини міста. У свій час там планувалось багатоповерхове будівництво, але, я думаю, це не правильно. А от садибна забудова там має право на існування. І чимало людей хочуть перевести свої дачні ділянки під індивідуальну забудову. Десь до 10 відсотків ми вже перевели і, в принципі, не заперечуємо проти такого розвитку цих територій. Однак ці процеси необхідно систематизувати. Потрібно розробити план забудови таких районів. До цього є свої вимоги. Між будинками мають бути дотримані нормативні відстані, має бути забезпечена належна ширина доріг і проїздів. Тобто люди повинні бути свідомі того, що з ділянки, скажімо, у шість сотих, дві з них вони мають віддати для суспільних потреб під розширення проїздів, а на чотирьох сотих можуть собі вести будівництво. Незабаром плануємо зібрати зацікавлених в цьому осіб і пропонуватимемо їм варіанти можливої співпраці в цьому напрямку. VOX POPULI Як, на вашу думку, слід вчинити з дачним масивом на вул.Івасюка? Валентина Володимирівна, філолог: – Я за те, щоб був парк відпочинку – з клумбами, гарними кущами і деревами, гойдалками і майданчиками для дітлахів, недорогими кафе, бажано, без алкоголю. Тоді у місті буде цікава відпочинкова зона, поряд з річкою. Хоча, якби я була однією з власників дач, я б вибрала «залишити, як є». Михайло, безробітний: – Я – за зону відпочинку. У нас в місті не дуже є куди піти, особливо з дітьми. А так гарно було б – парк біля річки. Природа потрібна нам, а не асфальт і не цемент. Досить вже тієї горе-цивілізації!
Ярина Степанівна, пенсіонерка: – Мені все рівно: парк чи дачі. Але я категорично проти нового житлового масиву. Вже скоро задихнутись можна буде від тих багатоповерхівок! Нехай розширюють міську зону, і там будують, скільки влізе! Віктор, програміст: – Мені дуже імпонує така ідея – парк відпочинку поряд з річкою. І це все для громадського користування. Гарно! Можна вибиратись у спекотні дні з сім’єю на відпочинок – хочеш у затінку дерев сиди, хочеш – на річці… Дітлахам буде цікаво. Головне, щоб талановита людина взялась за розробку такого проекту, тоді він дуже прикрасить наше місто.
Іванна, продавець: – Я – за парк відпочинку. Але у моїх знайомих там дача, тож їм такий проект не сподобається. І я дуже сумніваюсь, що місто зможе запропонувати власникам тих дач гідну компенсацію. А нахабно забирати у людей власність – непорядно. Опитував Тарас ЯКОВИН
