Формування ринку земель сільськогосподарського призначення є одним з найбільш дискусійних і заполітизованих питань аграрної політики в Україні. У суспільстві точаться запеклі дискусії щодо цього питання. Відповідно до положень законопроекту «Про ринок земель» набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за цивільно-правовими угодами мають бути лише: громадяни України; фермерські господарства; держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України; територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування. Виключається участь іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення, що унеможливить втрату Україною позицій щодо виробництва продовольства. Адже вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники у найближчі 5-7 років неспроможні на рівних конкурувати із іноземним капіталом. Для недопущення спекуляцій земельними ділянками сільськогосподарського призначення запроваджуються диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 60 відсотків від нормативної грошової оцінки – при відчуженні на п'ятий, до 100 відсотків – при відчуженні за перший рік). Граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи в цілому по Україні не може перевищувати 2100 гектарів, в тому числі для: Полісся – 1500 гектарів; Лісостепу – 1750 гектарів; Степу – 2100 гектарів; Карпатської гірської області – 900 гектарів; Кримської гірської області – 1100 гектарів. І тепер постає питання щодо управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі та резерві за межами населених пунктів, площа яких складає 2,9 млн. гектарів. Необхідно забезпечити перехід у державну власність земельних ділянок, власники яких померли, за відсутності спадкоємців (відумерла спадщина), орієнтовна площа яких складає 1,8 млн. гектарів. Гострою проблемою, яка потребує вирішення в площині земельних реформ, є не витребувані земельні частки (паї) на площі 1,4 млн. га (330 тис. земельних часток). У процесі консолідації земель на часі перерозподіл колишніх земель колективної власності (проектні польові шляхи, лісосмуги, господарські двори тощо) орієнтовною площею 550 тис. гектара. Таким чином у активний господарський оборот будуть залучені 6,65 млн. га сільськогосподарських земель, які зараз не використовуються або використовуються без достатніх правових підстав. Запроваджується переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу, що дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку проведеної в Україні земельної реформи. З метою мінімізації негативних наслідків подрібнення земельних фондів великих колективних сільськогосподарських підприємств проектом врегульовується питання консолідації земель. Проектом закону передбачено регулювання земель, пов'язаних із земельними ділянками, на яких розташовані багаторічні насадження та меліоративні системи. Врегульовано питання щодо обмеження можливості зміни цільового призначення земельних ділянок протягом 10 років після їх придбання. Передбачаються системні заходи щодо запобігання тіньовим оборудкам із земельними ділянками, а саме: встановлюються обмеження щодо придбання земель пов'язаними особами, що додатково забезпечить попередження надмірної концентрації земель в одних руках; передбачається, що покупець ділянки буде зобов'язаний подавати декларацію про свою непов'язаність із суб'єктами господарювання, які вже володіють землями сільськогосподарського призначення; у разі придбання земель вартістю понад 150 тис. грн (25-30 га) покупець зобов'язаний буде декларувати джерела відповідних доходів (згідно із Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму"). Ймовірно, що Закон України "Про ринок земель" буде прийнятий та введений в дію восени 2011 року, що дозволить запровадити ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення з 1 січня 2012 року. Ще одним важливим чинником на шляху реформування є Закон України "Про державний земельний кадастр", зареєстрований у Верховній Раді України (реєстр. №8077 від 04.02.2011) та прийнятий 19 травня 2011р. в першому читанні. Запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення та його ефективного державного регулювання в Україні дозволить забезпечити реалізацію цілої низки важливих на сьогодні проблем, зокрема: 1) повноцінну реалізацію права приватної власності та інших прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення усіма суб'єктами земельних відносин; 2) створення сприятливого ринкового середовища, що забезпечує постійний перехід речових прав на нерухоме майно до найбільш ефективних власників; 3) кардинальне підвищення інвестиційної привабливості сільського господарства; 4) раціональний перерозподіл та оптимізацію використання земель сільськогосподарського призначення; 5) встановлення об'єктивної ринкової вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення у процесі їх економічного обороту; 6) підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та забезпечення стратегічної продовольчої безпеки держави; 7) безперешкодний доступ громадян до землі як ресурсу людського розвитку; 8) збереження та створення робочих місць у сільській місцевості; покращення транспарентності земельних відносин; 10) стимулювання розвитку інститутів громадянського суспільства у питаннях захисту прав власників земельних ділянок. В цілому ж можна констатувати, що світовий досвід показує, що регулювати ринок земель набагато ефективніше, ніж заганяти його "в тінь". Законодавство багатьох європейських країн передбачає існування системи регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, зважаючи на характерні історичні чи національні особливості, економічну чи соціальну ситуацію в кожній країні, свої відмінності.
