П`ятниця, 29.03.2024, 16:53
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
[356]
Пошук
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті »

Безкінечний матч
З цією метою міська Каса Ощадності (по-іншому Ощадбанк) придбала 10-моргову ділянку землі за міським парком. За досвідом їздили аж до Кракова. Наступної весни він був переданий для ігор і забав молоді (нині тут східна трибуна центрального стадіону).
Незабаром на відстані 100 метрів одна від одної з’явилися незрозумлі для багатьох фігури: закопані у землю стійки з поперечкою. То були перші у місті футбольні ворота. Майже 101 рік тому, 4 липня 1909 року тут було зіграно перший матч в історії прикарпатського футболу. Як стверджувала газета "Кур’єр станиславовський”, "на добре підготовленому, вирівняному боїску” місцева "Ревера” поступилася резервістам львівського клубу "Чарні” – 1:3. Згодом довкола футбольного поля з’явився відповідний антураж – лавки для сидіння, з парку перетягли павільйон, який використовували під роздягальню. Та цього вже було замало.
На початку 1922 року всепольське спортивне видання "Пшегльонд Спортови” пише: "В Станіславові є два стадіони – Каси Ощадності і "Сокола” (нині "Гірка” – прим. ред.). Каса Ощадності має намір реконструювати свій стадіон – вибудувати трибуну і "піддати переробці” поле. Не відаємо, чи відбулася "переробка” поля, а от з трибуною довелося зачекати. Лише в червні 1927 р. в місцевій пресі з’явилося повідомлення, що з наказу магістрату на стадіон завезено три перші фіри каміння під фундамент майбутньої, звичайно ж, дерев’яної трибуни. Коли завершилося будівництво, достеменно невідомо.
Футбол набував все більшої популярності. У великих містах стали зводити трибуни з заліза та бетону, бо дерев’яні мали «звичку» час від часу горіти. Приміром, у 1932 році вщент вигорів стадіон одного з найсильніших львівських клубів – «Гасмонеії». Кошти на побудову нового збирали усім миром.
Обговорювався проект сучасного стадіону і в Станиславові. В 1939-му на місті майбутньої арени вже й фахівці з Варшави побували. Зауважимо, далеко не всі в місті підтримували ідею зведення нової арени – будова оцінювалася майже у 1 500 000 злотих. На ці кошти краще було б збудувати нові футбольні поля, – стверджував дописувач газети «Підкарпатське ехо спортове», – бо півтора десятка клубів, які на той момент існували в місті, ніяк не могли вміститися на трьох діючих аренах. Суперечки перервала війна…
Дерев’яна трибуна на стадіоні "Спартак” (таку назву отримав стадіон після встановлення радянської влади) служила глядачам аж до середини 1950-х. І лише з виходом "Спартака” у союзний клас Б (ця знаменна для міста подія сталася в листопаді 1955-го) дерево заходилися міняти на більш міцний матеріал.
 Реконструкція стадіону тривала впродовж 1956 і початку 1957 рр. Новенька центральна трибуна могла вмістити понад 4 000 глядачів. Решта трибун були земляними. Спершу загальна місткість арени складала трохи більше 10 000, а згодом вона була доведена до 12 000.
В 1969 р. на стадіоні "Спартак” змонтували вежі штучного освітлення, яке вперше увімкнули 3 вересня на грі з кременчуцьким "Дніпром”. Дещо пізніше на зміну дерев’яному прийшло електротабло з годинником. У 1981 р.  стадіон змінив назву на "Кристал” і разом з командою (вона стала йменуватися "Прикарпаттям”) перейшов на баланс заводу "Позитрон”.
Зовнішній вигляд арени не змінювався впродовж трьох десятиліть. В середині 1980-х назріла потреба реконструкції, та чи настільки масштабної? Тим паче, що не вдавалося завершити центральний ринок, 24-ту школу і т.д.
На початку незалежності стадіон перейшов у міську власність і отримав назву "Рух”. Впродовж 1989-96 рр. жодних змагань тут не проводилося ("Прикарпаття” грало на стадіоні "Електрон”, нині – "Наука”). Повернення футболу на центральну арену відбулося у вересні 1996-го. На той момент була введена в дію лише східна трибуна. Згодом ввели у дію місця за воротами. Загальна місткість стадіону склала 14 500 глядачів. Востаннє така глядацька аудиторія збиралася 21 вересня 2005 року під час кубкового матчу місцевого «Спартака» і київського «Динамо».
Та, що цікаво, глядацький рекорд «Руху» встановили зовсім не футболісти, а… Софія Ротару. Під час передвиборного турне у 1999 році безкоштовний концерт співачки зібрав мабуть зо 20 000 глядачів. А може й більше…
Нині допуск глядачів проводиться тільки на центральну трибуну, яка обладнана пластиковими сидіннями (майже 6 500). Загалом за підрахунками архітекторів після повної модернізації арени  вона вміщуватиме 20 068 уболівальників.
Володимир Горощак 
Категорія: | Додав: bond (24.06.2010)
Переглядів: 1079 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]