Середа, 22.11.2017, 22:07
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Липень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Липень » 5 » ЖИТТЯ
11:22
ЖИТТЯ
Сім’я чи кар’єра

Приблизно до 18 століття обов'язок заробляти гроші і забезпечувати сім'ю лежав виключно на чоловікові. В обов'язки дружини ж входило народжувати дітей, займатися господарством тощо.
Часи йшли, але ці закони не мінялися. Тепер же, у 21-му столітті, щось помінялося в свідомості жінки. А може, помінялися чоловіки, і прекрасна половина просто боїться повністю і в усьому покладатися на них.
Кожна жінка мріє стати успішною. Тобто мати як хорошу роботу, вирости професійно, так і мати сім’ю. Проте всі знають про сучасне становище звичайної людини в нашій державі. Доки досягнеш успіхів в кар'єрі, можна й постаріти. А якщо зразу стати сім’янином (сімейною людиною), то на кар’єрі можна ставити хрест. Виходить палка з двох боків. То ж що важливіше?


Побут сімейний затягує
З Тетяною Калиняк зустрілися на дитячому майданчику біля будинку. Тридцятирічна жінка, недавня випускниця Тернопільської фінансової академії, мріяла про успішну банківську кар’єру. Але в очікуванні місця зайнялася приватним бізнесом. Одружилася.  Й одне за одним народила трьох синів.
 Найстарший п’ятирічний Максимко ганяє біля пісочниці голубів, середущий Андрійко заглядає із візочка. Побігти за братом його не пускає ремінь. Наймолодший Сергійко, йому лише місяць, посапує у візочку.
– Добре, коли в житті щастить. Є ж такі щасливчики, яким все вдається, немов вони секрет який у долі дізналися. Дивишся на них і заздриш. Вмовляння про те, що заздрість – почуття, яке руйнує, не допомагають, коли бачиш, як легко по життю йде твоя вільна від сім’ї подруга або колега, і з якими труднощами ти сама просуваєшся, немов на кожному кроці понатикані перешкоди або до ніг гирі підвішені, – починає розмову Тетяна.
А що робити? Очі ж є не тільки у тебе, а й у навколишніх. Бачать вони все і перевагу твоїй подрузі завжди і в усьому віддають. Навіть чоловік, проводжаючи гостей, зауважує, що ось подруга твоя – просто королева вечора. І на тебе дивиться... так, скоса, начебто непомітно, але оцінюючи. І ти починаєш розуміти, що в тебе там, глибоко в душі, з'являється чорна заздрість до цієї найближчої подруги. Розумом, здавалося б, все зрозуміло – вона не винна в твоїх проблемах, а серцем не прийняти.
Що ж виходить, щоб нам було добре і спокійно, потрібно, щоб комусь поруч було гірше, ніж нам? Тобто, все пізнається в порівнянні, але потрібно, щоб це саме порівняння було завжди на твою користь? Починаєш замислюватися над цим, стає відверто соромно – невже в мене  подібні думки можуть бути?! Можуть...
Що себе  обманювати?! Особливо можуть, коли знову відпустка відкладається, бо немає грошей, коли ти розумієш, що тобі вже під  сорок, а пристойної шуби в тебе не було і не буде ніколи, що дача – це не  те, що показують по телевізору, а твої 6 соток з сарайчиком.
Та й «прекрасний принц» хропе на дивані в трусах по коліна з прикритим газетою пивним животом – не є межа досконалості і твоїх мрій. Незрозуміло коли, але він вирішив, що ти – придаток до кухні, пральної машинки та іншої домашньої атрибутики.
Якби не сім’я та діти, їхні хвороби та хатні турботи, могло б у житті скластися все зовсім по-іншому…

Краще забезпечу грошима племінників
А ось власниця сувенірних крамниць 45-річна Марія Борисівна дещо іншої думки:
– Закінчила факультет іноземних мов Прикарпатського університету, знаю досконало англійську і німецьку. Маю бізнес – три сувенірні крамнички, дві у Франківську, одну в Калуші. Продавцям плачу 1,5 тисячі гривень. Сама не торгую, контролюю роботу. Щодня об'їжджаю їх на Chevrolet Aveo.
Розпочати бізнес допоміг Ніколас, колишній чоловік. Він італієць, за мене старший на 12 років. Познайомилися на курорті в Болгарії наприкінці 1990-х. Привіз мені в Україну валізу подарунків – блузи, панчохи, біжутерія. Подруги порадили робити на тому гроші. Він підтримав, возив товар. Відкрила кіоск у торговому центрі, потім другий. Ніколас запропонував жити в цивільному шлюбі. Про дітей і мови не було. Пішли гроші, а це як серфінг – встигай хвилю ловити. Два роки тому  розійшлися, тепер сама веду бізнес. Надприбутків нема, але точно людина не бідна. Одяг і взуття не супербрендові, та дорогі. Пару днів тому купила туфельки за 1700 гривень. На вихідних можу поїхати за кордон. Два тижні тому була в Будапешті, Празі, Відні, заплатила 150 євро. Для мене це недорого. Щозими літала в Єгипет.
Живу в трикімнатній квартирі в новобудові неподалік від центрального базару. Три роки тому вклала в ремонт 40 тисяч доларів. Хотіла купити котедж, та передумала.
Мама працювала вчителькою англійської, тато – професор-математик. Обоє розумні й талановиті. Дітей у них троє, всі – дівчата, я наймолодша. Не пригадаю, чим ми в дитинстві харчувалися,  пам'ятаю, що бракувало одягу. Подруги кличуть на танці, а я не йду, бо нема що вдягнути. Раз не витримала і сказала мамі: «То нащо було нас стільки плодити?».
Ще в молодості вирішила: ніяких дітей, тільки кар'єра. З дітьми я нічого б не мала. Навіть якби відкрила магазини, сиділа б у декреті, прала пелюшки. Ясно, що й квартири такої не купила б, хіба одну-дві кімнати у старому будинку.
Діти? А що діти?! Виростуть вони, самі по собі житимуть. А свою особисту свободу оберігають від усіляких проявів батьківської любові так, що іноді виникає підозра, чи є в них щось від родичів взагалі, крім прізвища....
А дача – так і славно, що всього 7 соток – куди мені більше, хто там працювати буде?! Ми і виїжджаємо з друзями за рік всього кілька разів шашликів поїсти! І взагалі, ну навіщо мені норкова шуба, коли взимку майже плюсова температура?!
Малих із притулку не братиму. Зайвий шум і грюкіт мені вже ні до чого. Краще забезпечу грошима дітей сестер. У них їх по двоє.

Усе при бажанні можна поєднати

Над питанням, що первинно для сучасної жінки – сім'я чи кар'єра? розмірковує психолог  Наталія  ЧАПЛИНСЬКА:
– Ці  історїї не є типовими. Як правило, жінки вміють поєднувати  сім’ю і роботу і будують партнерські стосунки.
У першій історії, як на мене, жінка глибоко нещасна через те, що не  люблячи себе, вона не може відчути глибоку любов до своїх власних дітей. Насправді жінка, яка народила дітей, має іншу красу. У неї є особливий шарм і краса. Над стосунками у сім’ї треба трудитися, треба вчитися чути один одного, шанувати один одного, спільно вирішувати більшість питань. Найбільше страждають ті сім’ї, в яких жінка втрачає себе й стає домогосподаркою, нянькою, доглядальницею як дітей, так і чоловіка.
Щодо другої ситуації, то ми не повинні її осуджувати. Людина має право вибору. Але коли жінка вимірює свої цінності тільки з точки зору матеріального статку, то це вже швидше психологічна проблема, яка пов’язана з дитячими комплексами, які заложили або батьки, або школа. Це комплекс низько духовної особи.
Знайти гармонію, поєднавши сімейні заняття з успіхами на професійному поприщі, – завдання не з легких, так би мовити, вищий пілотаж. І, як не крути, чимось одним все одно доведеться поступитися.
На мою думку, потрібно поєднувати і сім’ю, і кар’єру. Якщо ставити собі за мету насамперед побудувати яскраву кар’єру, а потім вже сім’ю, то так можна прожити все життя і не мати сім’ї. Для чого потрібна велика зарплата, якщо її немає на кого витратити? Потрібно вибирати роботу ту, яка приносить задоволення (як моральне, так і матеріальне). Але, крім цього, обов’язково потрібно значну увагу приділяти сім'ї, особистому життю, яке не стосується роботи.
Олександра ЛІСКОНОГ

Переглядів: 641 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]