Середа, 26.07.2017, 02:52
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2011 » Квітень » 20 » За двома гривнями
17:37
За двома гривнями
В Івано-Франківську пасажири для автобусів, чи автобуси для пасажирів?

Минають три місяці, протягом яких міська влада мала оптимізувати мережу автобусних маршрутів. Принаймні в цьому у  січні запевняв заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства, транспорту і зв’язку
Микола Саєвич. За його словами, з огляду
на результати конкурсу окремі маршрути планувалось об’єднати, деякі скасувати і розробити нові, які б задовольняли потреби пасажирів. Однак час спливає, а реальних кроків щодо зваженої оптимізації автобусних маршрутів не зроблено.
Влада пішла простішим шляхом і погодилася збільшити кількість машин
на кращих, «грошовитих» маршрутах, де автобуси зараз працюють за тимчасовими дозволами й тимчасовими графіками руху. Водночас на «гірших», малоприбуткових маршрутах машин не вистачає, а кілька збиткових маршрутів не функціонують взагалі.


Некоректна пропозиція
У 2006 році новообраний міський голова Віктор Анушкевичус вважав за доцільне суттєво зменшити кількість міських автобусних маршрутів, на яких тоді працювало 370 переважно малих мікроавтобусів, зате пропонував їх обслуговувати автобусами більшої місткості. Однак зменшення з 57 до 30 маршрутів, як спершу пропонував мер, колишній начальник відділу транспорту й зв’язку Богдан Абрамович в одному з інтерв’ю назвав «некоректним». У 2007 році міськвиконком затвердив розроблену фахівцями Львівської політехніки автобусну маршрутну мережу із 52-ох маршрутів на 250 одиниць рухомого складу, яку й винесли на конкурс.
Тоді чиновники заявляли, що за рахунок такого зменшення кількості транспорту зменшиться й навантаження на вуличну мережу передовсім в центрі міста, й запевняли, що при розробці цієї маршрутної мережі врахували всі звернення, зауваження й пропозиції депутатів міськради, трудових і навчальних колективів, громадян міста щодо забезпечення в перевезеннях у різних напрямках. А саме: з мікрорайону вул.Миру, Будівельників, Хоткевича до обласної лікарні (маршрут №2, чотири автобуси. Зараз працює один); вул. Хмельницького, коледжу електронних приладів до центру міста (маршрут №63, чотири автобуси. Зараз не функціонує); мікрорайону «Каскад», вул. Будівельників, Миру, Хоткевича до Хриплинської промзони (маршрут №3, три автобуси. Зараз не функціонує); від студентських гуртожитків Прикарпатського університету з вул. Дорошенка до залізничного вокзалу (маршрут №69, шість автобусів. Зараз курсують за старим маршрутом через центр міста до АС-2).
Тож практично жодна з пропозицій мешканців, які врахувала влада,  перевізниками не виконується, бо вони відмовляються обслуговувати ці маршрути.

Що більше,  то краще?
Крім того, вже після впровадження маршрутної мережі на прохання пасажирів на окремих маршрутах збільшили кількість машин і впровадили чотири нові маршрути. Загалом, з урахуванням нових графіків руху на старих і нових маршрутах планова кількість рухомого складу на їх обслуговування зросла на 45 одиниць, до 295 автобусів. Але це все ж на 75 менше, ніж було до впровадження нової маршрутної мережі в 2007 році. Щоправда, зараз автобусів менше, бо не всі маршрути функціонують.
Хоча міська влада завжди й заявляє, що головне – це поліпшення транспортного обслуговування мешканців міста, однак ситуація після минулорічного конкурсу дещо інша. Позитив в тому, що за тимчасовими угодами відновив роботу маршрут №33 «м-н «Каскад»–в\о «Карпати»(три машини), нормалізувалась робота маршрутів №64 «вул. Хоткевича–Онкодиспансер» (чотири машини), №73 «АС-4–АС-2» (чотири машини) та №81 «с.Микитинці–вул. Дністровська» (три машини). Але, окрім маршрутів №№3, 40, 63, 74, перестав функціонувати маршрут №53, на маршруті №2 працює лише один мікроавтобус «Мерседес-Спрінтер», бракує машин на маршрутах №№27 і 83. Зате на деяких інших маршрутах зараз працює більше автобусів, ніж необхідно. Це ж стосується й маршрутів №№14 і 23, результати конкурсу на яких не були офіційно введені в дію і на їх обслуговування, за логікою речей, мав би відбутись новий конкурс.
Втім, дивуватися тут нічому. В одному з інтерв’ю М.Саєвич допускав можливість видачі перевізникам тимчасових дозволів на обслуговування тих маршрутів, де вони ще мають бажання працювати, але водночас говорив й про необхідність вдосконалення умов проведення конкурсів, коли б в одному лоті поєднувалися високорентабельні й малорентабельні маршрути. Адже зараз, за його ж словами, «всі хочуть їздити на високорентабельних маршрутах, які пролягають через центр, попри ринок і вокзал, і більше ніде».
А може взагалі все звести до абсурду і всім перевізникам видати дозволи на обслуговування лише найприбутковіших 23, 60, 85 й 86-го маршрутів? І дарма, що пасажири вже роками просять налагодити нормальну роботу маршруту №67 вулицею Сагайдачного до обласного архіву, інфекційної лікарні та промзони, запровадити маршрути вулицями Хмельницького до «Теплокомуненерго» і коледжу електронних приладів, Дорошенка – до гуртожитків Прикарпатського університету, Шухевичів –до гімназії №2, з мікрорайону «Каскад» до профтехучилища на вул.Дудаєва, включити до маршрутної мережі вулиці Сорохтея й Національної гвардії. Останньою до міської клінічної лікарні №1 на вул. Матейка, між іншим,  мали б курсувати автобуси 54-го маршруту. Відповідну зміну до нього міськвиконком вніс ще в листопаді 2009 року. Але в зміненому варіанті він пропрацював лише три дні на початку січня 2010 року. Перевізники навіть не хотіли його «обкатувати».

Перевізницький диктат
Теза міської влади про розвиток комунального транспорту радше суто декларативна. Ухвалені програми розвитку ДКП «Електроавтотранс», розширення мережі тролейбусних ліній і придбання нових тролейбусів та автобусів великого класу не виконуються. Держава коштів не виділяє, а місто їх не має. За останні п’ять років вдалося придбати аж п’ять нових тролейбусів. Про придбання автобусів навіть не йшлося. Все віддали на відкуп приватним перевізникам.
І тепер вони диктують свої умови. Їздять де хочуть і як хочуть, не забуваючи при цьому клопотати про збільшення тарифів. Нагадаємо, що вперше питання про погодження тарифу розміром у дві гривні дискутувалось ще на початку 2008 року.  Одним із ініціаторів виступило ПП «Станіслав-транс». Тоді міськвиконком приватним перевізникам погодив його в розмірі 1,5 гривні. Але об’єднання пасажирів громадського транспорту (виявляється, було й таке) засумнівалось в обгрунтованості цієї цифри. Мовляв, все має базуватись на конкретних фактах, цифрах доходів і видатків, а  розрахунки зроблені теоретично, без врахування перевезених пасажирів і витрат. Крім того, як заявляли чиновники міськвиконкому, рентабельність тарифу мала б складати не 20, а 12% відповідно до чинної норми рентабельності для послуг комунального господарства населенню. Та й, зрештою, пасажири не повинні виплачувати перевізнику вартість придбаного в кредит  автобуса за 1-2 роки.
Втім, тариф у розмірі двох гривень таки вступив в дію з 1 грудня 2009 року. Але тоді те ж ПП «Станіслав-транс» ще до середини січня цього року продовжувало перевозити пасажирів за 1,5 гривні. Зараз перевізники знову заговорили або про обмеження безкоштовного перевезення пенсіонерів, або про збільшення тарифу. Але ж, беручи участь в конкурсі, перевізники знали, що мають безкоштовно перевозити пенсіонерів саме з 10 до 16 години. Зрештою, вони самі на це погодилися як на компенсацію пенсіонерам зростання в 2009 році тарифу до двох гривень. Та перевізникам це вже не вигідно, адже їх зобов’язали укласти трудові угоди з водіями, легалізувати виплату їм зарплати. Маршрутів в місті багато, пасажиропотоки малі, бо більшість з них дублюють один одного. Автобусів на маршрутах теж багато, тож на всіх пасажирів й не вистачає. І все ж вони не поспішають з’їжджати з маршрутів. Значить, прибутки від перевезень таки є, але не такі, як колись. 
Загалом, складається враження, ніби не автобуси існують для пасажирів, а пасажири для автобусів. Люди мають їздити тими маршрутами, які прибуткові перевізникам. А що робити, коли маршрут збитковий, а людей возити таки треба?
М.Саєвич, в принципі, погоджується, що так не повинно бути. Ба, більше, каже, що, на його особисте переконання, всі головні міські маршрути мав би обслуговувати саме комунальний транспорт. Але, зрозуміло, що треба реально дивитися на речі. Місто ніколи не зможе одноразово закупити необхідну кількість великих автобусів. За підрахунками, на основі обстеження пасажиропотоків, виконаним наприкінці 2001 року «КиївдержавтотрансНДІпроектом», оптимальною кількістю рухомого складу для обслуговування пасажирських перевезень в Івано-Франківську є 60 тролейбусів та 100 автобусів, серед яких 10 – надвеликого класу (гармошка), 20 – великого, 40 – середнього і 30 – малого. Не куплять їх і приватні перевізники. Так що найближчим часом на кардинальні зміни в сфері пасажирського обслуговування населення очікувати годі. 
Стах Мірчук


VOX POPULI

Чи задоволені
ви роботою громадського транспорту міста?


Пані Мирослава, підприємець:
– Я не можу нічого сказати ні доброго, ні поганого, бо громадським транспортом не користуюсь, окрім таксі. Адже цілими днями на роботі, і в мене немає часу, щоб стояти на зупинках. Я навіть не знаю, який автобус їде по якому маршруту.

Аліна, бібліотекар:
– Я дуже задоволена, особливо після того, як востаннє змінили напрями руху автобусів – зручно стало добиратись у будь-який район міста. В час пік, звісно, трохи незручно стояти в переповненому автобусі, та й затори в місті великі, але то не так страшно. Головне, автобуси їздять часто і в усіх напрямках.

Ростислав, менеджер:
– Я б сказав, що є певні недоліки в організації маршрутів: наприклад, нелегко добратися з центру міста на Набережну,  з Угорників  чи Микитинців – на Миру… Хотілося б, щоб хоча зрідка їздили прямі рейси, що з’єднують такі райони…

Пані Неля, пенсіонерка:
– Я задоволена. Більше стало порядку на рейсах, можна дістатися куди хочеш. Та й пенсіонерів вдень возять безкоштовно і без обмежень у кількості. Це зручно і приємно, що хоч трохи за нас дбають.

Ігор, робітник:
– Я не часто користуюсь громадським транспортом, бо на роботу і в магазин ходжу пішки, мені недалеко. Але якщо кудись треба поїхати, то автобусів вистачає, чекати довго не доводиться та й не переповнені вони. Так що все в порядку, я думаю.

Оля, продавець:
– В принципі, я задоволена. Трохи переповнені бувають автобуси, як з роботи їду, але це терпимо. Адже в багатьох людей робота закінчується приблизно в той же час, тому так і стається. Взагалі, порядку з громадським транспортом стало більше, ніж було раніше.

Переглядів: 764 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]